МОДУЛЬ 2. ТЕХНОЛОГІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ В ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ

ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІНАХ


Тема 3.
НЕВЕРБАЛЬНІ І ВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ
У УПРАВЛІННІ СПІЛКУВАННЯМ

засобів спілкування. Вимоги до використання невербальних засобів під час спілкування.

3.3.

Характеристика вербальних засобів спілкування.

– М.: Политиздат, 1989. – 319 с.
Добрович А. Б.

Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителя и родителей. – М.: Просвещение, 1987. – 207 с.
Зубра А.С. Культура умственного труда: Учебное пособие. – Минск: РИПО, 1997. – 215с.
Никифоров Г. С. Самоконтроль человека. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1989. – 192с.
Рахматулина Ф. М., Курбанова А. Т. Основы педагогического общения: Учебное пособие. – Казань: Изд-во Казанского унив-та, 1984. – 60 с.
Реан А. А., Бордовская Н. В., Розум С. И. Психология и педагогика. – СПб.: Питер, 2001. – 432 с. – (Серия «Учебник нового века»).
Рыданова И. И. Основы педагогики общения. – Мн.: Беларуская навука, 1998. – 319 с.

Мейерабиан установив, що інформація передається в такий спосіб: за допомогою

вербальних засобів – 7 %, за допомогою звукових засобів (тон голосу, інтонація звуку й ін.) – 38 %, за допомогою невербальних засобів – 55 %.

до ситуації, тобто емоційне відношення до світу

невербальних засобів

переживань)
включає три підгрупи:

фізіогноміка – експресія особи і фігури,

обумовлена будовою тіла;

використання артефактів – прикраса зовнішності: манера одягатися, зачіска, косметика;

система запахів (природних і штучних).

(греч. – рух) – це засоби міміки, жестикуляції, пантомимики, візуального

контакту, які підсилюють вплив змісту мови, підкреслюють головне, економлять час спілкування.

Найбільш виразною є міміка людини.
Міміка – це рухи м'язів особи, вираз очей, брів, губ, які є головним показником відчуттів людини. За допомогою міміки можна виразити своє відношення до ситуації, свій настрій, відношення.

веселість, подив, страх, страждання, гнів, презирство.

ніс;

нижня: губи, підборіддя.

Щоб навчитися «зчитувати» емоції з обличчя співрозмовника, інженер-педагог

повинен вивчити їхні мімічні ознаки (мімічні коди) – таблиця 3.1.

привертають увагу, демонструють прихильність (ласкавий погляд), усунутість (холодний погляд), непорозуміння

(питальний погляд), іронію (глузливий погляд), засудження (суворий погляд) і ін.

Прихильний погляд – це енергетична підтримка співбесідника.

Тривалість погляду 5-7 сек., а дивляться співбесідники один на одного в процесі спілкування – 30-35 %.

Погляд, який триває більше 10 сек., викликає дискомфорт, тривогу.

найчастіше, дивиться убік (у простір).

Коли думка повністю готова для

вислову, погляд прямує на співбесідника.

Той, хто говорить, менше дивиться на слухача. Але якщо він бажає в чомусь переконати співбесідника, то він повинен дивитися йому в очі і погляд його має бути доброзичливим.

візуальних кодів:

якщо очі рухаються вправо й нагору, то людина

думає й при цьому пригадує образи (працює візуальна пам'ять);

– очі рухаються вліво нагору – людина уявляє візуальні образи, ще не бачені нею (візуальна уява);

– очі дивляться вправо й долілиць – людина говорить сама із собою (внутрішня мова);

– погляд спрямований уліво й долілиць – людина пригадує рухи, почуття, події (кінетичні відчуття). Ця схема стосується тих, у кого ведучою є правиця (рис. 3.2).

У тих, хто має ведучу ліву руку (шульги) – все навпаки.

постава і хода.


Експресія особи більше контролюється людською психікою, чим

експресія тіла, яку вважають за головне джерело інформації про фактичні стосунки між людьми і їх стосунки до інформації.


Пантоміміка – виразні рухи всього тіла або окремої його частини, пластика тіла, які допомагають виділити в людині головне, створити образ співбесідника.


Жести – руху руками, які супроводжують мову для посилення її виразності. Будь-який жест має психологічний і змістовний підтексти.

)
комунікативні, серед них: такі, завдання яких замінити елементи мови: вітання

і прощання; що акцентують увагу, звуть, заперечують; затверджуючі заперечливі, питальні; що виражають подяку, примирення і т.ін.;

– описово-образотворчі, супроводжуючі мову, але такі, що втрачають сенс поза її межами;

– модальні, такі, що виражають відношення до людей і миру (невпевненість, роздуми, зосередженість, радість і ін.).

ізольовані жести;

необхідно враховувати взаємозв'язок і тотожність слів і

жестів. Жести не завжди збігаються із змістом слів, тобто бувають не тотожні. дослідження свідчать, що люди більше покладаються на невербальну інформацію;

необхідно враховувати контекст, тобто обставини, при яких виявляються жести.

статус по відношенню до інших.

Пози діляться на:

«закриті», “наполеонівські”,

підкреслюючі прагнення зайняти менше місця, закритися від світу і служать знаком недовір'я, незгоди;
«відкриті», при яких руки можуть бути розкинуті в сторони долонями вгору – як символ довіри і прихильності.

Пряма, напружена спина, широко розгорнені плечі, підняте догори підборіддя сприймається

як прагнення до твердження власного статусу.

Згорбленість, опущена голова, млявість в поставі свідчать об внутрішню слабкості людини, його невпевненості.

Необхідно виробивши вміння правильно стояти перед аудиторією: ноги на ширині 12-15 см, одна нога висунута вперед. Неприпустимі такі звички як похитування вперед-назад, топтання, звичка триматися за спинку стільця або спиратися на стіл, вертіти в руках сторонні предмети і ін.

дикція).

уникати монотонності, надати емоційне забарвлення мови.

Виділяється інтонація перерахування, запрошувальна,

прохання, відмови, прощання, вимоги, твердження, запитальна, спірна, мрійлива, ділова, радісна і ін.

відбувається спілкування.

Більше приміщення і велика аудиторія вимагає більшої гучності

мови.

Тихе звучання спонукає до концентрації уваги.

Дуже тиха мова утрудняє розуміння.

повільний темп – 50-60 слів/мін.;

середній темп – 70-80 слів/мін.;

прискорений темп – 90-120 слів/мін.


Темп мови пов'язаний з інтонацією (прискорений темп викликає пониження тону, а сповільнений – підвищення), з гучністю (прискорений темп – пониження гучності, а сповільнений – підвищення), з логічним наголосом (при завантаженості тексту логічними наголосами темп мови сповільнюється).

одній і тій же фразі можна додати різні відтінки залежно

від логічного наголосу:
З ДІЄЮ цього механізму Ви розібралися?
З дією ЦЬОГО механізму Ви розібралися?
З дією цього механізму ВИ розібралися?
З дією цього механізму Ви РОЗІБРАЛИСЯ?

недоліки при вимові окремих звуків. Це вимагає тренування і виправлення.

Для цього доцільно використовувати скоромовки.

(покашлювання, сміху, позіхань та ін.).

функція), а також упорядкувати вислів, розділити мову на логічні частини,

звернути увагу на дуже важливу інформацію.

віком, ступенем знайомства, підлогою.

співрозмовниками розділяється на чотири просторові зони:

1. Інтимна зона (до

0,46 м).
2. Особиста зона (від 0,46 м до 1,2 м).
3. Соціальна зона (від 1,2 м до 3,6 м).
4. Публічна зона (більше 3,6 м).

позиції розташування співбесідників:
оборонна,
кутова,
ділової взаємодії,
незалежна.

Характеристичні особливості

цих позицій розкриті в таблиці 3.2.

вони виступають доповненнями до мови.

У професійній діяльності працівникам завжди

необхідна технічна і ін. інформація, яку можна передати і отримати тільки за допомогою мови і інших знакових систем.

виникають в процесі педагогічної діяльності.

Реалізується в процесі мовної діяльності

і мовної поведінки.

Мовна діяльність фахівця націлена на передачу інформації про предмет професійної діяльності або ділових стосунків.

Мовна поведінка – окрім наочного інформування, включає також передачу експресивної інформації, створює емоційно-психологічну атмосферу, на підставі якої будуються відношення між суб'єктами діяльності.
Мовна поведінка фахівця складається з окремих мовних вчинків: реплік, питань, зауважень, висловів, розповідей.

правилам педагогічної етики й поведінкового етикету;

імпровізованість, тобто здатність фахівця перебудовувати,

модифікувати свою мовну поведінку відповідно до ситуації спілкування, реакції співбесідників і інших обставин;

діалогізм – питально-мовні дії, змістом яких є обмін інформацією, пов'язаною із загальною діяльністю, які дозволяють встановити взаєморозуміння, проявити різні підходи до вирішення проблем, створити ситуації вільного вибору особової позиції, організувати зворотний зв'язок;

експресивність – тобто образність, метафорична, виразність мові, чому сприяє вибір виразних слів, використання окличних, наказових, умовних конструкцій, незавершених пропозицій, риторичних питань і інших синтаксичних засобів.

умов установлення зворотного зв'язку є вміння інженера-педагога активно слухати учнів

та інших суб’єктів педагогічного процесу.

надає можливість з'ясувати, чи все зрозуміло співбесідником, або він потребує

додаткової інформації.

Зворотний зв'язок надає можливість співбесідникові висловити свою точку зору на предмет, поставити питання.

слухання.

Прийом активного слухання – це найбільш продуктивна реакція слухача,

яка створює сприятливі умови для взаєморозуміння.

засобів, удосконалення педагогічного мовлення.