Музичні інструменти

балалайка (3-х, 4-х, 6-струнні; прима, секунда, альт, бас, контрабас); гітара

(6-ти, 7-ми, 12-струнні); ма­ндоліни (овальні, напівовальні, плоскі); домри (пікколо, при­ма, альт, тенор, бас та ін.) З домр і балалайок складають ор­кестри народних інструментів.

резонатором — декою iнструменту. Гітарист, зазвичай, правою рукою смикає струни пальцями

або медіатором, а пальцями лівої затискає струни на грифi, утворюючи акорди та змінюючи тональність звуку.
Гітари в цілому поділяються на акустичні, електричні та напівакустичні. Класична акустична гітара має 6 струн. Різновид гітари із 7 струнами поширений у Росії.
Гітара має деку, яка зазвичай використовується як резонатор.

мм (балалайка прима) до 1,7 метрів (балалайка-контрабас) довжиною, з деревянным

корпусом. Балалайка — один із інструментів, які стали) музичним символом російського народу.

Усі смичкові інструменти мають по 4 струни і своєрідну форму

корпуса. До них відносяться: скрипка, альт, віолончель, контрабас.

які настроюються по квінтах (g, d1,a1,e2). З'явився біля середини XVI

століття, прообразом послужила віола. Музиканта, що грає на скрипці називають скрипалем. Майстра, що виготовляє скрипки звуть скрипнико

що і скрипка, але кілька великих розмірів, від чого звучить

в більш низькому регістрі. Струни альта налаштовані на квінту нижче скрипкових і на октаву вище віолончельних - c, g, d 1, a 1 (до, сіль малої октави, ре, ля першої октави). Найбільш уживаний діапазон - від c (до малої октави) до e 3 (мі третьої октави), в сольних творах можливе вживання більш високих звуків. Ноти пишуться в альтовому і скрипковому ключах.

басо-тенорового регістру. Музиканта, що грає на віолончелі називають віолончелі́стом.

по клавішах механізму. До них відносяться: рояль і піаніно. Завдяки

ба­гатству звуків від голосних (югіе - сильно) до тихих (ріапо -тихо) рояль і піаніно одержали загальну назву фортепіано.

в якому струни, дека і механічна частина розташовані горизонтально, внаслідок

чого рояль має крилоподібну форму і громіздкіший, ніж піаніно. Проте звучання рояля об'ємніше, повніше і гучніше, ніж у піаніно. Рояль складається з корпусу (скриньки), в якому на чавунній рамі натягнуті металеві струни, що утворюють звук при ударі молоточками, які приводяться в рух клавішами. Під струнами для підсилення звучання розміщена резонансна дека. Як правило, сучасні роялі мають три педалі, які покликані сприяти зміні гучності, тембру або подовження звучання.

фортепіано, в якому струни, дека і механічна частина розташовані вертикально,

а не горизонтально, внаслідок чого піаніно займає значно менше місця, ніж рояль.

повітря, що коливається в каналі інструмента. Духові інструменти залежно від

способу видобування звуку і конструктивних особливостей поділяють на амбушюрні: корнет, труба, альт, тенор, баритон, бас, валторна і цуг-тромбон; лінгвальні (язичкові): кларнет, саксофон, гобой, англій­ський ріжок, фагот; лабіальні - джерелом звуку в них є струмінь повітря, що продувається під кутом до бічного отвору - лабиуму: флейти.