НАУКОВА ЕКСПЕРТИЗА ДОКУМЕНТІВ

італійський гуманіст, філософ, родоначальник історико-філологічної критики

ET EMENTITA CONSTANTINI DONATIONE DECLAMATIO 1440 р.
Рукопис, надрукований 1517 р.

XIIe siècle représentant la Donation de Constantin (Rome, Basilique des

Quatre-Saints-Couronnés).

“Константинов дар” (Вéно Константина)
Грамота Костянтина Великого (272-337) Папі Римському Сільвестру: верховенство духовної влади над світською; право управляти західною частиною Римської імперії

Сфабрикована в папській курії близько 796 р.

грамоти Флавія Валерія Аурелія Константинуса:
*текстологічний аналіз : текст “варварською” латиною;

стиль писемної пам”ятки не відповідав часу написання/стилю доби; невідповідність тексту тодішній юридичній практиці – започаткував історико-філологічний аналіз для встановлення автентичності документа
*вказівка на відсутність згадок про грамоту в хроніках та оригіналу в архівах;
*залучення знань з історії, археології, нумізматики, географії

проведення експертизи документів формуються у 17 ст.:
полеміка між болландистами і

мавристами з приводу достовірності правових актів .
Залучення до наукового обігу документів як переконливих доказів у вирішенні спірних питань (претензії на права різних кіл світської і церковної влади) показало, що стародавні акти виявлялися як автентичними, так і підробними. Через ці, як їх тоді називали, “дипломатичні війни” (bella diplomatica) розгорівся інтерес до актів та виявлялася потреба їх критичного вивчення

– єзуїт, історик церкви, агіограф, видавець Acta Sanctorum

том, 1643 рік)
Acta Sanctorum (Діяння святих) — багатотомне (68

томів) виданння житій святих, побудоване за принципом римського мартирологу (по днях пам'яті святих)

основу видання покладено історико-критичний метод: тексти публікуються із всіх відомих

джерел і забезпечуються необхідними дослідницькими вступами та коментарями

(1651-1709) – митрополит, філософ, автор праці "Житія Святих" (Четьї Мінеї)

- дванадцять книг, календарно укладених на кожен день церковного року.

Ростовского, Киев, 1714
Четьи – призначені для читання, а не богослужіння
μηνιαίος

- місячний

святого Мавра (Congrégation de St. Maur) Сен-Жерменського абатства Бенедиктинського ордену

- існувала з 1618 р. - французька вчена конгрегація ордену бенедиктинців отримала свою назву від святого Мавра (пом. 565), одного з безпосередніх учнів Святого Бенедикта

de Saint-Germain-des-Prés est une ancienne abbaye de Paris, fondée au

VIe siècle

Святий (480-547) Канонізований Католицькою Церквою і визнаний святим у 1220

р.

Бенедиктинці (Ordo Sancti Benedicti) O.S.B. − найстаріший чернечий орден Римо-Католицької Церкви. Заснований Святим Бенедиктом Нурсійським, який дав ордену статут близько 529 р. Девізом є: «Молись і працюй» « Ora et labora ».

вивчала історію ордену та конгрегації, монастирів, великих діячів Бенедиктинського ордену.

Коло

робіт розширювалося і мавристи зайнялися збиранням і виданням рукописів з давньої літературі, особливо християнської.

Перший ініціативний документ мавристів – циркуляр від 13.11.1647 р. приписував розшукувати, переписувати й анотувати будь-який документ з історії Бенедиктинського ордену.

(Daniel van Papenbroeck/Papebroch, 1628−1714 рр.) видавець середньовічних рукописів, один із

родоначальників критики документів. У колі болландистів Д. Папеброк заслуговує, як вказує М. Блок, “місце в першому ряду серед основоположників критики в історіографії, хоч і помилявся у питаннях критики хартій (грамот)”

брав участь у агіографічному виданні, над яким працювали болландисти. Працюючи

над виданням, ерудитам доводилося приділяти належну увагу критиці джерел, взагалі джерелознавству, грецькій та латинській палеографії, хронології, дипломатиці.

Близько 1675 р. Д. ван Папеброк публікує працю “Античні пропілеї” (“Propylaeum antiquarium”), в якій він подає методологію критики, що дозволяла відрізняти автентичні і підробні документи. Йшлося про розмежування підробок та оригінальності старих пергаментів (discernement du faux et du vrai dans les vieux parchemins). Деякі судження Д. ван Папеброка були надмірно критичними і отримали назву гіперкритицизм (hypercriticisme). Однак, критичний метод аналізу стародавніх документів мав виняткове значення при вивчення та публікації історичних джерел.

текстів житій і їх критичний аналіз викликали гостру полеміку Д.

Папеброка з представниками ордену кармелітів, які відстоювали легенду про заснування ордену пророком Іллею. Інквізиція Риму та Іспанії звинуватили Д. Паперброка в єресі і “Acta sanctorum” були внесені в Індекс заборонених книг.

Д. Папеброк систематично ставив під сумнів автентичність (оригінальність) королівських хартій меровінгської епохи, що зберігалися в абатстві Сен-Дені. Результатом критики Д. Папеброка стала племіка з Ж. Мабійоном.

— французький монах-бенедиктинець, науковець, засновник дипломатики та палеографії

Mabillon, Église Saint-Germain-des-Prés

Jean Mabillon, Église Saint-Germain-des-Prés

трактат “De re diplomatica”, де пропонувалася методологія, що може застосовуватися

при атрибуції документів. Так були закладені основи науки про офіційні документи − дипломатики.