Невербальне спілкування

є невербальна (несловесна) комунікаці. Це різні рухи тіла (жести, міміка,

пантоміміка), інші засоби зовнішньої несловесної передачі емоційних станів людини (наприклад, почервоніння, збліднення, зміна ритму дихання та ін.), які слугують засобами обміну інформації між людьми.

відбувається за рахунок вербальних засобів (тільки слів) на 7%, за

рахунок звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонацію звуку) на 38%, і за рахунок невербальних засобів на 55%.

засоби мають своєрідну класифікацію. Вчені розглядають більше 16 невербальних засобів

спілкування — це рухи тіла, жести (рухи рук, ніг), просторове поле між співрозмовниками, вираз очей та направленість погляду, вираз обличчя, акустичні засоби (пов'язані з мовою і не пов'язані з нею), тактильні засоби (потиск руки, поцілунки), посмішка, косметика, реакції шкіри (почервоніння, збліднення), запахи (парфуми, алкоголь), одяг та його колір, манери (наприклад, тримати сигарету) та ін.

невербальної комунікації, для них це було єдиним засобом спілкування на

екрані. Кожен актор класифікувався як хороший чи поганий, судячи з того, як він міг використовувати жести та інші рухи тіла для комунікації.

відноситься до області кинесики. Розглянемо деякі з цих складових.
У

всьому світі основні комунікаційні жести не відрізняються. Коли люди щасливі, вони посміхаються, коли сумні - хмуряться, коли сердяться - у них сердитий погляд. Жест "знизування плечима" є хорошим прикладом універсального жесту, який означає, що людина не знає або не розуміє, про що йде мова.

у спілкуванні відіграють очі людини. Етнографи навіть за особливостями поглядів

поділяють нації на:
“контактні” , до яких відносять, наприклад, італійців, іспанців, латиноамериканців, арабів. Погляд у їх спілкуванні має велике значення.
“неконтактні”, представниками яких вважають народи Скандинавії, Японії, Індії, Пакистану, де не прийнято прямо розглядати людину.

по плечах, поцілунок, посмішка.
Потиск руки повинен бути коротким і досить

енергійним — це традиційно чоловічий засіб вітання. Ділові жінки теж нині вітаються таким чином, хоча у деяких країнах їм при зустрічі цілують руку.
Посмішці спеціалісти серед усіх експресивних засобів приділяють найбільшу увагу. Існує майже 60 описів посмішки (весела, грайлива, сумна, чудова, крива, журлива, переможна тощо).

праксодику та екстралінгвістику — становлять невербальні засоби, що стосуються голосу

та його вокалізацій, — інтонація, гучність, темп, тембр, тональність, а також вкраплення у голос — сміх, плач, покашлювання, дикція тощо.

або система організації простору і часу спілкування. Спеціалісти виділяють чотири

просторових зони, яких людина свідомо чи несвідомо дотримується при спілкуванні.
Перша зона — інтимна (від 15 до 46 см). Це саме та зона, яку людина найбільше оберігає. У ній можуть знаходитися, крім суб'єкта, лише найбільш близькі йому люди, тобто ті, з ким у нього тісний емоційний контакт.

120 см). Це та відстань, на якій люди звичайно розміщуються

на раутах, вечірках, під час дружніх зустрічей.

Третя зона — соціальна (від 120 до 360 см). Таку відстань ми намагаємося зберегти в міжособистісному спілкуванні з малознайомими людьми, зокрема, на роботі.

а й орієнтацію людей у просторі. За європейськими правилами етикету

в кафе чи ресторані кращим є те місце, коли за спиною відвідувача знаходиться стіна. Це створює найбільший стан захищеності і комфорту. Психологами доведено, що у людини навіть підвищується серцебиття, якщо вона сидить спиною до відкритого простору

Четверта зона — громадська (понад 360 см). Це та відстань, на якій бажано знаходитися лектору та оратору.

розповісти про внутрішній стан навіть незнайомої людини.
Але як і

будь-яка мова, невербальна мова у кожного народу своя .Один і той же виразний жест у різних народів може мати зовсім різне значення. Навіть ваш костюм і його колір можуть нести неоднозначну інформацію в різних частинах світу.

на увазі якусь дурницю, то вас не зрозуміють. Там цей

жест означає; що хтось сказав дуже дотепну фразу. Говорячи про себе, європеєць показує на груди, а японець на ніс. У деяких країнах Африки сміх - це показник подиву , а зовсім не прояв веселощів.

у Європі та Азії, але в деяких країнах цей жест

має інше значення і походження. Наприклад, у Франції він означає «нуль» або «нічого», в Японії він означає «гроші»,

малювати вказівним пальцем спіраль в голови, що означає: "Божевільна ідея

..." І навпаки, коли англієць або іспанець стукає себе по лобі, всім ясно, що він задоволений собою.

нечисто "," обережно "," цим людям не можна довіряти ".

Цей жест дуже близький італійському постукуванню вказівним пальцем по носі і означає: "Стережися", "попереду небезпека » , а в Англії -" конспірація і секретність "...

неправильні тлумачення жестів, не враховуючи національні особливості мовця. Тому, перш

ніж робити які-небудь висновки про значення тих чи інших жестів та мови рухів тіла, необхідно врахувати національну приналежність співрозмовника.