Нові та Наднові зорі

свою світність в 100—10 000 000 разів , а потім

її світність починає поступово зменшуватись (протягом місяців чи років) Спалах нової спричиняє скидання оболонки (зі швидкістю близько 1000 км/сек), яку згодом іноді можна спостерігати у вигляді туманності. Маса скинутої оболонки - менше 0,001 маси Сонця. Отже, спалахнувши, зірка не руйнується повністю.

Нова Зоря

її водень вже «вигорів» у процесі еволюції. Проте якщо відбувається

перетікання речовини із сусіднього компоненту - це призводить до накопичення багатої на водень речовини на поверхні білого карлика. Коли біля підніжжя водневого шару температура та густина зросте до рівня, достатнього для початку термоядерної реакції, «воднева бомба» на поверхні білого карлика вибухне.

Білий карлик

у мільярди раз (на 20 зоряних величин), а іноді навіть

й більше.
У максимумі спалаху наднова випромінює стільки ж світла, скільки його випромінюють мільярди зір разом. Це найяскравіші з відомих зір, їх світність порівняна зі світністю цілої галактики, а іноді навіть перевищує її.

Наднова Зоря

на відстані близько 6500 світлових років від Землі, і яку

вперше побачили у далекому 1054 році.

новоподібних зір і поділяються на чотири підкласи:


NA — швидкі

нові

NB — повільні нові

NC — нові з дуже повільним розвитком

NR — повторні нові

відсутнє джерело енергії. Така зоря поступово зменшує свій радіус і

світить тільки завдяки гравітаційному стисненню — потенціальна енергія зорі перетворюється на тепло. При стисненні маса залишається сталою, тому збільшується густина, і зоря перетворюється на білого карлика. Якщо початкова маса зорі була в кілька разів більшою, ніж сонячна, то білий карлик може перетворитись на нейтронну зорю, радіус якої не перевищує кількох десятків кілометрів, а густина сягає фантастичної величини 1015 г/см3.