Інституціональна структура культури

процес надання умов та, в певній мірі, регулювання з боку

суспільства, держави, інших суб’єктів культурного життя відносин, процесів, що складають, характеризують і реалізують культуру на сучасному етапі розвитку певної людської спільноти.
Культурна політика – це процес соціокультурний, тому що вона регулює відносини між членами суспільства.

суб’єкти, що складають зміст культурної політики та визначають її форми.

Предмет

дослідження– фактори, що впливають на характер культурної політики, методи та засоби її здійснення в Україні.

культурну політику як проблему соціокультурного процесу.
Порівняльно-історичний метод допоміг шляхом порівняння

виявляти загальне та специфічне в розвитку культури України та держав світу.

демократії;
збереження й розвиток мовного різноманіття;
спрямованість культурної політики на

розвиток творчості;

спонсорська допомога)
Держава(через перерозподіл бюджетних надходжень, пільгове оподаткування, субсидії, дотації, інвестиції

під низькі проценти, цільове фінансування)

створенні належних умов для рокзвіту культури. За останні роки в

Україні прийнято досить багато законів стосовно культури. Значна частина їх відповідає реальним потребам і загальним європейським нормам. Однак проблема в тому, що закони ці або не діють взагалі, або погано виконуються.

культури
Державна політика в галузі культури ґрунтується на таких принципах:
1) принцип

прозорості і публічності:
державна політика в галузі культури проводиться публічно, відповідні рішення та проекти рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування оприлюднюються через засоби масової інформації;
2) принцип демократичності:

участь у розробці, здійсненні та контролі за реалізацією державної політики в галузі культури беруть усі суб’єкти діяльності у сфері культури;

на плюралістичних ідеологічних засадах, відображаючи загальносуспільні цінності, закріплені Конституцією України;
4)

принцип системності та ефективності:
державна політика в галузі культури є невід’ємною складовою загальної державної політики, що спрямовується на забезпечення сталого розвитку України;
5) принцип інноваційності:

суб’єкти реалізації державної політики в галузі культури сприяють розробці, впровадженню та реалізації нових форм і методів діяльності у сфері культури та мистецтв;

культурного розвитку України та її окремих регіонів одним з пріоритетних

напрямів діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
2) розробка та затвердження довгострокової програми культурного розвитку України, а також сприяння розробці середньострокових регіональних програм культурного розвитку;
3) створення ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку;

населенню у сфері культури
5) підтримка та розвиток культури на селі;
6)

участь України у міжнародних культурних проектах, здійснення комплексу інформаційно-культурних заходів для ознайомлення світової громадськості з культурними цінностями України

поступове збільшення частки видатків державного та місцевих бюджетів на програми

у сфері культури та мистецтв;
2) перехід на програмно-цільовий метод формування та здійснення видатків бюджету у сфері культури і мистецтв;
3) державну підтримку у залученні благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів шляхом податкового, митного та інших видів регулювання
4) стимулювання закладів, підприємств, організацій та установ культури до залучення благодійної допомоги, спонсорських та меценатських коштів

благодійної допомоги, спонсорських та меценатських коштів
5) розробку механізму залучення інвестиційних

коштів на реалізацію програм культурного розвитку України та її окремих регіонів

культурні і освітні програми для дітей та молоді, програми культурного

будівництва на селі, інформатизації культури, підтримки обдарованої молоді в галузі мистецтва, науково-технічної творчості, програми розвитку внутрішнього туризму, будівництва екологічно чистих зон відпочинку, рекреації, парків.

культурні цінності, матеріальні об’єкти, інформаційна база, кадри, асигнування на культуру,

які йдуть з різних джерел. На цій основі слід вибудувати пріоритети, визначити ефективні з точки зори культурних цілей конкретні програми і здійснити їх цілеспрямоване фінансування.

зробити ставку на такі три джерела:

1. збільшення долі бюджетних

асигнувань на культуру, як на регіональному, так і на місцевому рівнях;

2. благодійницькі надходження;

3. кошти від господарювання, звільнені від обов’язкових платежів.

1) збереження, дослідження та актуалізація
національної

культурної спадщини, її популяризація за кордоном;
2) розвиток сучасних видів культурної та мистецької діяльності, створення сприятливих умов для вироблення конкурентоспроможної на світовому ринку культурної продукції;
3) забезпечення максимальної доступності культурних благ для кожного жителя України, надання можливостей для розкриття творчого потенціалу особистості.
Також необхідно пам’ятати, що економічна рентабельність, окупність, комерційний успіх, за всієї своєї значущості, не можуть бути основними критеріями оцінки рівня національної
культури, а відтак і головними цілями культурної політики.