Слайд 1О, возвелич
усіх нас знову,
як світоч, будь нам, рідна
мово!
Слайд 2Спочатку
було Слово,
і Слово було у Бога,
і Слово
було Бог
Євангеліє від Івана Розділ І
Слайд 3О слово рідне !
Мудре і прадавнє,
Ти виросло
з могутньої землі…
Тебе
жорстоко розпинали,
А ти возносилось і не корилось — ні!
Слайд 4Слово - найтонший дотик
до серця: воно може стати
ніжною запашною квіткою,
і живильною водою,
що повертає віру в
добро…
В.О.Сухомлинський
Слайд 5Книги – джерела мудрості,
Книги – бездонна глибина,
І ними в печалі
втішаємось
Слайд 6Українка я маленька.
Українці - батько й ненька.
Все що рідне, я
кохаю,
Всім, хто рідний, помагаю.
Своє ціную, свого вчуся,
До українського горнуся.
І чужого
я навчаюсь,
І свого я не цураюсь.
Слайд 7Найдорожче –
рідна мова.
Наснагу й силу
нам дає.
Нам стежку в
світ
дано топтати,
Поки в нас
рідна мова є!
Слайд 8Велична, щедра
і прекрасна мова,
Прозора й чиста,
як гірська
вода, -
То України
мова барвінкова, -
Така багата
й вічно молода.
Слайд 9Українська мова не бідна, не вульгарна, не кривоуста. Вона має
свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна
ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й української землі. Українська мова не вчора придумана. Вона – не сирота, вона має слов'янську родину і світову славу. Д. Павличко
Слайд 10О мово рідна! Розквітай барвисто,
Давай снаги поетам і митцям.
Твої слова
– розсипане намисто,
Яке потрібно відшукати нам
Слайд 11Як хочеться скупатися у тім
Отецькім слові, слові золотім!
І хочеться, і
прагнеться без тями
До цього слова припадать устами,
Ридати і радіти водночас,
Його
не сплюндрував жорстокий час,
Жорстокий деспот, слідець закону,
Не заточив, і не сховав в скарбону,
Не осліпив, не вбив, не залякав,
На гріш розмінний не перекував.
Слова вмирають? Блякнуть?
Ні, не блякнуть.
Іще століття перед ними вклякнуть…
Слайд 12Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав,
Кохане слово, наше
рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
Ти все знесла: насмішки і зневаги,
Бездушну
гру ворожих лже-людей,
Та сповнена любові і відваги
З-за ґрат летіла птахом до людей.
Слайд 13Коли до серця крадеться тривога,—
За долю України я боюсь,—
З молитвою
звертаюся до Бога
І мовою вкраїнською молюсь.
Прошу для України в Бога
щастя
І захисту для всіх її дітей.
А мова українська, мов причастя,
Теплом своїм торкається грудей...
Слайд 14О Боже мій, Великий, Всемогутній,
Мою вкраїнську мову порятуй.
І в світлий
день пришестя, день майбутній
Вкраїні Царство Щастя приготуй.
Коли до серця крадеться
тривога,—
За долю України я боюсь,—
З молитвою звертаюся до Бога
І мовою вкраїнською молюсь
Слайд 15Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і
зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у
днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу - його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.
Слайд 16Люблю і твою ніжність, ласкавість, лагідність, коли ти одним-однісіньким словом
зігріваєш, мов сонце, і підносиш під хмари та між зорі,
і повертаєш до діяння, до життя, наснаго моя і мудрий вічний вчителю мій.
Слайд 17Світлоносна!
Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні
хвилі свої. І я, вірний і вічний юнга твій...
Єдина
печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан.
Бо ти є Вічність.
Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого.
Слайд 18Мово !
Пресвятая Богородице мого народу!
З чорнозему, з любистку,
м'яти, рясту,
євшан- зілля, з роси,
з дніпровської
води,
від зорі і місяця народжена.
Слайд 19Мово наша !
Мудра Берегине,
що не давала погаснути зеленому
вогнику
роду нашого
і тримала народ на небесному олімпі волелюбності,
слави і гордого духу.
Слайд 20Мово наша !
Ти зцілювала нас духом,
давала нам силу,
здоров'я,
довгий вік і навіть безсмертя, і
невмирущими ставали ті,
що молилися на дароване
Тобою слово.
Прости ! Воскресни! Повернися! Возродися !
Слайд 21Збирай,
як діаманти,
ті слова.
Твого народу
в
них - душа жива