ОКЗ „Дніпропетровське медичне училище ”

повинна знати її та вміти надавати невідкладну допомогу, вміти лікувати

тематичних хворих та проводити профілактику гнійно-хірургічний захворювань.

аеробними і анаеробними,
спороутворюючих і неспороутворюючих,
іншими видами мікроорганізмів,

а також патогенними грибами.

- аеробна (стафілококова, стрептококова, колібацилярна, синьогнійна), анаеробна (клостридіальна, неклостридіальна), грибкова,

специфічна (туберкульоз, сифіліс, актиномікоз та ін.), неспецифічна інфекція
За джерелом інфікування: екзогенна; ендогенна
За клінічним перебігом: гостра, хронічна, латентна, атипова
За клінічними проявами: гнійна, гнильна, анаеробна, специфічна (правець,актиномікоз, сибірська виразка та ін.).
За поширенням: місцева, прогресуюча (інвазивна), генералізована (сепсис).
За локалізацією: ушкодження шкіри, підшкірної клітковини; ушкодження кісток і суглобів; ушкодження органів грудної клітки, черевної порожнини та ін.


 
 

запалення служать почервоніння у вигляді смуг на шкірі (лімфангіт), щільні

шнуроподібні хворобливі ущільнення по ходу поверхневих вен (тромбофлебіт), поява щільних болючих ущільнень в місці розташування регіонарних лімфатичних вузлів (лімфаденіт).
Клінічними ознаками загальної реакції організму на запалення є підвищення температури тіла, озноб, збудження або, навпаки, млявість хворого, у вкрай важких випадках потьмарення свідомості, а іноді і втрата його,головний біль, загальне нездужання, розбитість, почастішання пульсу, виражені зміни складу крові , ознаки порушення функції печінки, нирок, зниження артеріального тиску, застій в малому колі кровообігу.

Стан після розтину гемангіоми гемангіоми







Стан після

видалення Період заживлення
ділянки остеонекрозу

проведення

є:

у фазі інфільтрації призначають антибіотики, новокаїнові блокади, волого відсмоктуваючі

пов'язки та фізіотерапевтичні процедури;

у фазі деструкції своєчасне розкриття гнійника, при невеликих гнійниках підшкірно жирової клітковини, молочної залози здійснюють їх висікання у межах здорових тканин;

адекватне дренування гнійника: пасивне, активне, проточно-аспіраційне ;

 надання функціонально вигідного положення ураженій кінцівці чи ділянці організму та її лікувальна іммобілізація;

лікування гнійної рани залежно від фази раневого процесу.

гідратації
1. Зняти пінцетом колишню пов'язку і опустити в таз з

5%-ним розчином хлораміну.
2. Оглянути рану, оцінити відокремлюване.
3. Шкіру навколо рани обробити 3%-ним розчином перекису водню у напрямку до рани.
4. Осушити шкіру.
5. Обробити шкіру навколо рани спиртом або йодонатом по напрямку до рани.
6. Промити рану 3%-ним розчином перекису водню і фурациліну з допомогою кульки або по трубчастому дренажу шприцом.
7. Просушити рану серветкою.
8. Рясно змочити серветку або турунду гіпертонічним розчином і пухко ввести в рану.
9. На рану накласти стерильну серветку, зверху – шар гігроскопічної вати.
10. Накласти на рану клеолову пов'язку (забинтувати). По мірі промокання повязки змінити її.

колишню повязку і опустити її в таз з 5%-ним розчином

хлораміну.
2. Шкіру навколо рани обробити 3%-ним розчином перекисі водню, осушити шкіру, потім протерти її спиртом у напрямку до рани.
3. Промити рану 3%-ним розчином перекису водню з фурациліном.
4. Осушити рану.
5. На серветку шпателем нанести мазь за призначенням лікаря.
6. Серветку з маззю накласти на рану.
7. Зафіксувати перев'язувальний матеріал за правилами десмургії.
8. Зробити перев'язку через три доби.

інфекції та її ліквідація;
2. зниження й ліквідація інтоксикації організму;

3. активація захисних та імунних сил організму;
4. корекція порушень функцій органів і систем;
5. пришвидшення процесу загоєння гнійної рани.

суглобів
Гнійні захворювання шкіри:
фолікуліт - запалення волосяного мішечка.
фурункул -

гнійне запалення сальної залози і волосяного мішечка;
фурункульоз - декілька фурункулів;
карбункул - гостре гнійно-некротичне запалення кількох волосяних мішечків і сальних залоз з розвитком значного інфільтрату та некрозу шкіри
гідроаденіт - гнійне запалення потових залоз
флегмона - розлите гнійне запалення п/жк літковини;
абсцес (гнояк) - обмежене скупчення гною в тканинах чи органах
бешиха - гостре запалення шкіри, рідше слизових оболонок, викликане стрептококом.

Бешиха правої
поверхні правої пахової ділянки стопи
ділянки

лімфатичних вузлів, вторинне захворбвання;
артереіт -

запалення артерій;
флебіт - запалення вен;
тромбофлебіт - запалення стінок вен, що супроводжується утворенням тромбів;
перифлебіт - запалення клітковини, що оточує вени

Гнійні захворювання кісток і суглобів:
бурсит - запалення слизової сумки суглобу,
періостит - запалення окістя,
артрит - гостре запалення суглоба
остеомієліт - гнійне запалення кісток

панарицію)

захворювання, що спричиняється різними мікроорганізмами та їх токсинами у зв'язку

з прогресуванням та поширенням місцевого інфекційного процесу.
Септичний шок - Септичний шок - складний патофізіологічний процес, що виникає в результаті дії екстремального фактору, пов'язаного з проривом у кровотік збудників або їх токсинів, що викликає поряд з пошкодженням тканин і органів надмірне неадекватне напруга неспецифічних механізмів адаптації і супроводжується гіпоксією, гіпоперфузією тканин, глибокими розладами обміну.
Токсико-інфекційна лихоманка - невідкладний стан, що виникає внаслідок бактеріємії (лихоманка Еболи)

Cl. oedematiens, Cl. hystoliticus та Vibrion septicum.
Форми газової гангрени:

набрякова (з явищами сильного набряку тканин та інтоксикації);
емфізематозна (утворюється газ у тканинах);
некротична (переважає некроз тканин); флегмонозна (перебігає за типом флегмони, розплавляючи м'які тканини) і змішана форма (характеризується сильним набряком і газоутворенням, гнільна гангрена) .

вірулентною анаеробною паличкою (Cl. tetani), проявляється тяжкими ураженнями нервової системи

та інтоксикацією організму.
Клінічні форми: вісхідна та низхідна
У продромальний період захворювання виникає: кволість, безсоння, головний біль, болючі відчуття в потилиці, попереку та інш.
У період розполу правця , як правило, з'являється один із класичних симптомів правцевої тріади: тризм (судоми жувальних м'язів); дисфагія (порушення ковтання); ригідність потиличних м'язів, сардомічна посмішка (судоми мімічних м’язів)

05.08.99 р , профілактику правця необхідно проводити в таких випадках:

1) при будь-якій травмі з порушенням цілості шкірних покривів і слизових оболонок;
2) при опіках і відмороженнях ІІ, ІІІ та IV ступенів;
3) породіллям при родах вдома без медичної допомоги;
4) при позалікарнянних абортах;
5) при операціях на шлунково-кишковому тракті;
6) при укусах тварин;
7) при гангрені або некрозі тканин, абсцесах будь-якого походження. Існує планова та екстрена імунізаця проти правця.

Для екстреної активної імунізації проти правця застосовують:
адсорбований правцевий анатоксин (АП-а);
адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин (АДП-а), його ж зі зменшеним вмістом антигенів (АДП-М-а);
протиправцевий людський імуноглобулін (ППЛІ), який виготовляють з крові імунізованих людей (одна профілактична доза ППЛІ вміщує 250 міжнародних одиниць, МО);
протиправцеву сироватку (ППС), яку отримують із крові гіперімунізованих коней (одна профілактична доза ППС становить 3000 МО).