Слайд 1ОКЗ „Дніпропетровське медичне училище ”
ТЕМА ЛЕКЦІЇ
ХІРУРГІЧНА ІНФЕКЦІЯ
Слайд 2Актуальність теми
Хірургічна інфекція дуже часто зустрічається у нашому житті. Акушерка
повинна знати її та вміти надавати невідкладну допомогу, вміти лікувати
тематичних хворих та проводити профілактику гнійно-хірургічний захворювань.
Слайд 3Загальні питання
ЕТІОЛОГІЯ
Гнійно-запальні захворювання викликаються різними видами збудників:
грампозитивними і грамнегативними,
аеробними і анаеробними,
спороутворюючих і неспороутворюючих,
іншими видами мікроорганізмів,
а також патогенними грибами.
Слайд 4Класифікація хірургічної інфекції
За походженням: нозокомінальна (внутрішньолікарняна), позалікарняна.
За характером збудника: неспецифічна
- аеробна (стафілококова, стрептококова, колібацилярна, синьогнійна), анаеробна (клостридіальна, неклостридіальна), грибкова,
специфічна (туберкульоз, сифіліс, актиномікоз та ін.), неспецифічна інфекція
За джерелом інфікування: екзогенна; ендогенна
За клінічним перебігом: гостра, хронічна, латентна, атипова
За клінічними проявами: гнійна, гнильна, анаеробна, специфічна (правець,актиномікоз, сибірська виразка та ін.).
За поширенням: місцева, прогресуюча (інвазивна), генералізована (сепсис).
За локалізацією: ушкодження шкіри, підшкірної клітковини; ушкодження кісток і суглобів; ушкодження органів грудної клітки, черевної порожнини та ін.
Слайд 5Місцева та загальна реакція на інфекцію
Місцевими клінічними ознаками прогресуючого гнійного
запалення служать почервоніння у вигляді смуг на шкірі (лімфангіт), щільні
шнуроподібні хворобливі ущільнення по ходу поверхневих вен (тромбофлебіт), поява щільних болючих ущільнень в місці розташування регіонарних лімфатичних вузлів (лімфаденіт).
Клінічними ознаками загальної реакції організму на запалення є підвищення температури тіла, озноб, збудження або, навпаки, млявість хворого, у вкрай важких випадках потьмарення свідомості, а іноді і втрата його,головний біль, загальне нездужання, розбитість, почастішання пульсу, виражені зміни складу крові , ознаки порушення функції печінки, нирок, зниження артеріального тиску, застій в малому колі кровообігу.
Слайд 6Самостійний розтин
Стан після розтину
гемангіоми гемангіоми
Стан після
видалення Період заживлення
ділянки остеонекрозу
Слайд 7Geyrwsz
Пункція м'яких тканин Розкриття і дренування абсцесу: а-Г – етапи
проведення
Слайд 8ДІАГНОСТИКА, ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХІРУРГІЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ
Основними елементами місцевого лікування
є:
у фазі інфільтрації призначають антибіотики, новокаїнові блокади, волого відсмоктуваючі
пов'язки та фізіотерапевтичні процедури;
у фазі деструкції своєчасне розкриття гнійника, при невеликих гнійниках підшкірно жирової клітковини, молочної залози здійснюють їх висікання у межах здорових тканин;
адекватне дренування гнійника: пасивне, активне, проточно-аспіраційне ;
надання функціонально вигідного положення ураженій кінцівці чи ділянці організму та її лікувальна іммобілізація;
лікування гнійної рани залежно від фази раневого процесу.
Слайд 9Перев’язка гнійної рани
(алгоритм виконання)
При проведенні перев'язки гнійної рани в стадії
гідратації
1. Зняти пінцетом колишню пов'язку і опустити в таз з
5%-ним розчином хлораміну.
2. Оглянути рану, оцінити відокремлюване.
3. Шкіру навколо рани обробити 3%-ним розчином перекису водню у напрямку до рани.
4. Осушити шкіру.
5. Обробити шкіру навколо рани спиртом або йодонатом по напрямку до рани.
6. Промити рану 3%-ним розчином перекису водню і фурациліну з допомогою кульки або по трубчастому дренажу шприцом.
7. Просушити рану серветкою.
8. Рясно змочити серветку або турунду гіпертонічним розчином і пухко ввести в рану.
9. На рану накласти стерильну серветку, зверху – шар гігроскопічної вати.
10. Накласти на рану клеолову пов'язку (забинтувати). По мірі промокання повязки змінити її.
Слайд 10При проведенні перев'язки гнійної рани в стадії дегідратації
1. Зняти пінцетом
колишню повязку і опустити її в таз з 5%-ним розчином
хлораміну.
2. Шкіру навколо рани обробити 3%-ним розчином перекисі водню, осушити шкіру, потім протерти її спиртом у напрямку до рани.
3. Промити рану 3%-ним розчином перекису водню з фурациліном.
4. Осушити рану.
5. На серветку шпателем нанести мазь за призначенням лікаря.
6. Серветку з маззю накласти на рану.
7. Зафіксувати перев'язувальний матеріал за правилами десмургії.
8. Зробити перев'язку через три доби.
Слайд 11Види дренування
Пасивне дренування
Слайд 13Загальне лікування
Основні елементи загального лікування :
1. зупинка розвитку, поширення
інфекції та її ліквідація;
2. зниження й ліквідація інтоксикації організму;
3. активація захисних та імунних сил організму;
4. корекція порушень функцій органів і систем;
5. пришвидшення процесу загоєння гнійної рани.
Слайд 14Місцеві гнійні захворювання шкіри, підшкірної жирової клітковини, судин, кісток та
суглобів
Гнійні захворювання шкіри:
фолікуліт - запалення волосяного мішечка.
фурункул -
гнійне запалення сальної залози і волосяного мішечка;
фурункульоз - декілька фурункулів;
карбункул - гостре гнійно-некротичне запалення кількох волосяних мішечків і сальних залоз з розвитком значного інфільтрату та некрозу шкіри
гідроаденіт - гнійне запалення потових залоз
флегмона - розлите гнійне запалення п/жк літковини;
абсцес (гнояк) - обмежене скупчення гною в тканинах чи органах
бешиха - гостре запалення шкіри, рідше слизових оболонок, викликане стрептококом.
Слайд 15
Фурункул верхньої губи Карбункул шиї
Флегмона долонної Гідраденіт лівої
Бешиха правої
поверхні правої пахової ділянки стопи
ділянки
Слайд 16Запалення судин:
лімфангіт - гостре запалення лімфатичних судин;
лімфаденіт - гостре запалення
лімфатичних вузлів, вторинне захворбвання;
артереіт -
запалення артерій;
флебіт - запалення вен;
тромбофлебіт - запалення стінок вен, що супроводжується утворенням тромбів;
перифлебіт - запалення клітковини, що оточує вени
Гнійні захворювання кісток і суглобів:
бурсит - запалення слизової сумки суглобу,
періостит - запалення окістя,
артрит - гостре запалення суглоба
остеомієліт - гнійне запалення кісток
Слайд 17Післятравматичний Остеомієліт ІІІ пальця
остеомієліт кісток лівої кисті
правої ступені (після
панарицію)
Слайд 18ЗАГАЛЬНА ГЕНЕРАЛІЗОВАНА ГНІЙНА ІНФЕКЦІЯ
Сепсис (sepsis - гниття) - загальне інфекційне
захворювання, що спричиняється різними мікроорганізмами та їх токсинами у зв'язку
з прогресуванням та поширенням місцевого інфекційного процесу.
Септичний шок - Септичний шок - складний патофізіологічний процес, що виникає в результаті дії екстремального фактору, пов'язаного з проривом у кровотік збудників або їх токсинів, що викликає поряд з пошкодженням тканин і органів надмірне неадекватне напруга неспецифічних механізмів адаптації і супроводжується гіпоксією, гіпоперфузією тканин, глибокими розладами обміну.
Токсико-інфекційна лихоманка - невідкладний стан, що виникає внаслідок бактеріємії (лихоманка Еболи)
Слайд 19ГОСТРА АНЕРОБНА ІНФЕКЦІЯ
Газова гангрена - збудниками її є Cl. perfringens,
Cl. oedematiens, Cl. hystoliticus та Vibrion septicum.
Форми газової гангрени:
набрякова (з явищами сильного набряку тканин та інтоксикації);
емфізематозна (утворюється газ у тканинах);
некротична (переважає некроз тканин); флегмонозна (перебігає за типом флегмони, розплавляючи м'які тканини) і змішана форма (характеризується сильним набряком і газоутворенням, гнільна гангрена) .
Слайд 21Правець - правець (tetanus) - специфічне інфекційне захворювання, що спричиняється
вірулентною анаеробною паличкою (Cl. tetani), проявляється тяжкими ураженнями нервової системи
та інтоксикацією організму.
Клінічні форми: вісхідна та низхідна
У продромальний період захворювання виникає: кволість, безсоння, головний біль, болючі відчуття в потилиці, попереку та інш.
У період розполу правця , як правило, з'являється один із класичних симптомів правцевої тріади: тризм (судоми жувальних м'язів); дисфагія (порушення ковтання); ригідність потиличних м'язів, сардомічна посмішка (судоми мімічних м’язів)
Слайд 23Профілактика правця
Згідно з існуючим наказом МОЗ України № 198 від
05.08.99 р , профілактику правця необхідно проводити в таких випадках:
1) при будь-якій травмі з порушенням цілості шкірних покривів і слизових оболонок;
2) при опіках і відмороженнях ІІ, ІІІ та IV ступенів;
3) породіллям при родах вдома без медичної допомоги;
4) при позалікарнянних абортах;
5) при операціях на шлунково-кишковому тракті;
6) при укусах тварин;
7) при гангрені або некрозі тканин, абсцесах будь-якого походження. Існує планова та екстрена імунізаця проти правця.
Для екстреної активної імунізації проти правця застосовують:
адсорбований правцевий анатоксин (АП-а);
адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин (АДП-а), його ж зі зменшеним вмістом антигенів (АДП-М-а);
протиправцевий людський імуноглобулін (ППЛІ), який виготовляють з крові імунізованих людей (одна профілактична доза ППЛІ вміщує 250 міжнародних одиниць, МО);
протиправцеву сироватку (ППС), яку отримують із крові гіперімунізованих коней (одна профілактична доза ППС становить 3000 МО).