П ідготувала: Храброва Ксенія Миколаївна, учениця 10 класу Керівник: Мулявка

та літератури

Грицько Бойко –
дитячий письменник
із Донеччини
Загальноосвітня школа І-ІІІ

ступенів №3 м. Докучаєвська МОН ДНР

дослідити, описати всі важливі подробиці із життєвого шляху письменника, розкрити

окремі теми і проаналізувати деякі твори з точки зору сучасного старшокласника.

Новизна роботи: донесення до широкого загалу маловідомих або зовсім не відомих фактів.

Об’єкт дослідження - життя і творчість Григорія Пилиповича Бойка. Головною особливістю всієї творчості письменника, її мистецькою сутністю є глибока життєвість його творів, нерозривність з дійсністю. Вірші, смішинки, оповідки та багато іншого виховують, навчають, спонукають до доброго, чого так мало в сучасному суспільстві.

Очікувані результати: створення публікації, презентації, розміщення на веб-сайті; укладання збірки найуживаніших крилатих висловів із творів Г. Бойка.

1978 року

селі Оленівка Ольгінського району Сталінської області в родині службовця. Був

першою дитиною в сім’ї.

Батьки: Пилип Мусійович і
Олександра Олексіївна

навчався в Оленівській рудничній школі (тепер загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

№1
м. Докучаєвська МОН ДНР).

фронті. Рядовий кулеметного взводу, потім зв’язківець. Брав участь у боях

під Сталінградом. Був поранений, контужений. З 1945 до 1949 років навчається в Сталінському педагогічному інституті на українському відділенні літературного факультету. Закінчив з відзнакою. З 1949 до 1951 років працював у редакції обласної газети «Радянська Донеччина». У 1951 році став членом Спілки письменників Радянського Союзу. У 1950 році вийшла перша збірка поезій для дорослих «Моя Донеччина», через рік – збірка поезій для дітей «Будем шахтарями». З 1952 року і до кінця життя жив і працював у м. Києві.

драматург Вадим Бойко.

( у Москві у видавництві «СІМ» була видана його збірка

віршів «Чайка» (1925р.), мати Олександра Бойко. Коли Григорієві було 10 років, батько кинув сім’ю, тож мати виховувала п’ятьох дітей. Бажання вчитись допомагало йому щодня долати 12-кілометрову відстань до школи. Пішов на фронт у перший день війни - 22 червня 1941 року. Навчаючись у педінституті на денному відділенні одночасно працює на трьох роботах: кореспондентом «Радянської Донеччини», літконсультантом Донецької організації Спілки письменників України, методистом Сталінського обласного будинку художнього виховання дітей. Видав понад 100 книжок. Переважно це гумористичні вірші для дітей, багато творів про рідний край: «Будем шахтарями», «Ми з Донбасу», «Шахтарочка» і ін., п’єси-казки «Космічна подорож», «Про Андрійка і Терпця». На слова поета написано понад 300 пісень. Відомі композитори А. Кос-Анатольський, А. Філіпенко, Ю. Рожавська, А. Мясков поклали чимало його творів на музику. Популярними стали його «Ніченька-чарівниченька» (композитор І. Поклад), «Вишневий цвіт» (композитор В. Верменич). Класикою стали створені ним з композиторм А. Філіпенком «На місточку», «Соловейку, щебечи!» Ці пісні з дитячим хором записані І. С. Козловським. Його твори друкувалися російською, болгарською, польською, румунською, молдавською, литовською, узбецькою та ін. у Румунії, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, а ще – Китаї, Канаді. Григорій Пилипович тяжко хворів. Переніс складні операції на легенях. Але це не заважало йому творити, жити думками і мріями дітлахів.

Це цікаво і важливо.

в Оленівській рудничній школі з 1938 по 1941 рік у

паралельних класах. Їй зараз 92, але вона пам’ятає усі подробиці тих далеких літ.

Володимирівни Усової, у якому йдеться про можливість присвоєння Докучаєвській середній

школі №1 звання імені Грицька Бойка.

Києві, ми його і сьогодні називаємо своїм, дитячим письменником із

Донеччини. Він писав про свій край від юності до кінця життя, про наших людей із трудовими мозолями на руках, із втомленою посмішкою на обличчі. Він писав про наш чудовий край. А найбільш – про наших дітлахів, таких справжніх: задавак, замазур, брехунців, ледарів, недотеп, нечепур і багато інших. Писав з добрим гумором, тепло, без злості. Писав так, бо сам був доброю і чуйною людиною, бо таким його виховала колись, у довоєнні роки, його мама – Бойко Олександра Олексіївна.