П сихологічна підготовка спортивних тренувань і змагань

спортсмена і входить у комплекс заходів для його забезпечення.

виду діяльності (може бути підготовка до тренувального процесу, але може

бути підготовка до змагань).
- В ході такої підготовки повинні цілеспрямовано формуватися ті властивості і якості психіки спортсмена, які забезпечують високу результативність спортивної діяльності.
- Психологічна підготовка тісно і органічно пов’язана з процесом виховання, навчання і тренування спортсмена і направлена не тільки на формування і розвиток окремих сторін його психіки, але і на удосконалення важливих для спорту властивостей особистості.

спортивного характеру, які створюються під впливом зовнішніх чинників зі сторони

тренера, осіб які оточують спортсмена, так і під впливом внутрішньої самоорганізації, тобто в процесі самовиховання спортсмена.

здійснити певні спортивні прогнози, бо виявляє ставлення людини до власних

анатомо-фізіологічних можливостей, і складається з декількох функціональних блоків.

різноманітні психічні функції, так і самосвідомість спортсмена, його самооцінка, світогляд

і свідомість, тобто ті прояви, що відображають ставлення до самого себе як особистості. Разом з тим врахування даного рівня під час психологічної підготовки спортсмена дає змогу виявити саме ті його властивості та якості, які забезпечують здатність ефективно виконувати спортивну діяльність.

зустрічаються як суперники різні тактики, техніки, впроваджені власне двома командами.

На цьому етапі предметом вивчення стають стосунки, мікроклімат та атмосфера в команді, вплив команди на розвиток особистості спортсмена і різноманітні її зміни, роль особистості в команді, її вплив на формування спортивного колективу.

що досягається на основі удосконалення спеціалізованих форм пізнавальної діяльності. В

результаті формуються спеціальні знання, практичні вміння і навики, специфічний руховий досвід.

Другий напрямок пов’язаний з формуванням емоційно-вольової стійкості, психологічної надійності спортсмена. Це передбачає розвиток здатності контролювати свою поведінку в екстремальних ситуаціях спортивної діяльності, ефективно діяти під час змагань.

особистісного і групового суперництва. Тут важливо своєчасно психологічно адаптуватися до

мінливих обставин змагальної боротьби, подолання психологічних бар’єрів суб’єктивного порядку, знання сильних і слабких сторін суперника, його тактики і інше.

Четвертий напрямок обумовлений досягнутим на змаганнях результатом і особливостями після змагальної діяльності. Особливо це актуально в ситуації коли спортсмен закінчує спортивну кар’єру, активні заняття спортом і потребує підтримки оптимального рівня психічної робочої властивості, адаптації до нових умов діяльності.

виду спорту. Спеціальні засоби – психологічні вправи (дії на зразок

завдань з чіткою настановою і психологічною спрямованістю, наприклад, на розвиток вольових якостей, підвищення емоційної стійкості спортсмена тощо), а також психологічні впливи. Це можуть бути психологічні засоби і прийоми регуляції й саморегуляції, способи відновлення спеціальної працездатності, різноманітні тренінги тощо.

і забезпечити його адаптацію до різних, в тому числі екстремальних

умовах тренувальної і змагальної діяльності. Досягнення цієї мети передбачає вирішення цілого ряду задач:
- сприяти вдосконаленню психічних процесів;
- формувати психічні властивості особистості спортсмена і їх витривалість в умовах спортивної діяльності;
- створювати оптимальні психічні стани в процесі тренувань і змагань;
- розвивати вміння управляти своїми психічними станами в екстремальних умовах діяльності;
- сприяти розвитку вміння аналізувати і використовувати інформацію про майбутні змагання;
- сприяти створенню позитивного психологічного клімату в команді.

та відновлення стану психологічної готовності спортсмена до виступу в змаганнях

та боротьби за досягнення найкращого спортивного результату. Результативність і надійність змагальної діяльності визначається не тільки різнобічною психологічною підготовленістю спортсмена , а й ступенем його готовності до певного змагання.

Саморегуляція передбачає вплив людини на самого себе за допомогою слів,

уявних уявлень та їх поєднання. Розрізняють самопереконання і самонавіяння.  Самопереконання - вплив на самого себе за допомогою логічно обгрунтованих доводів, на основі пізнання законів природи і суспільства.  Самонавіювання - спосіб впливу, заснований на вірі, на довірі до джерела, коли істина приймається у готовому вигляді, без доказів, але від цього вона не стає менш значущою, ніж пізнана істина.