ПОДВОЄННЯ І ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ

приголосних звуків на межі значущих час тин: беззбройний, цінний;

2) фонетичного

процесу уподібнення давнього суфіксального й до попереднього приголосного, тобто прогресивної асиміляції: життя, ніччю, колосся.

В обох випадках довгі приголосні звуки на письмі позначаються двома однаковими літерами. Тому при поясненні подвоєння слід розрізняти, коли воно спричинене збігом однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова, а коли це результат прогресивної асиміляції.

Подвоєння відбувається:

кореня: б
еззмістовний, відданий;

б) кореня і суфікса: корінний, законний, годинник;

в) двох

суфіксів: письменник, іменник;

г) основи дієслова й постфікса -ся: розрісся, піднісся;

г) двох частин складноскороченого слова: міськком (міський комітет), військкомат (військовий комісаріат).

2. У наголошених прикметникових і прислівникових суфіксах -енн-, -анн-: священний, непримиренний, мерзенний, невблаганно, старанно.

Примітка: і.В українській мові, на відміну від російської, подвоєння не відбувається у суфіксах дієприкметників: нагороджений, сказаний, рублений.

2. Подвоєння не відбувається також у прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ан, -ин, -ін-: морквяний, лебединий, чаїний.

3. Немає подвоєння у прикметниках шалений, довгожданий, буквений, потомапвений.

[ц']. [л'1 [й'], [ж'], [ч']д [їй' ], що стоять між

голосними:

а) у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: суддя, рілля, стаття (але: статей);

б) в іменниках середнього роду II відміни з кінцевим -е (графічно -я): знання, життя, зілля, читання. Подовження зберігається й у похідних прикметниках: життєвий;

воно позначається двома однаковими літерами.
Подовжуватися можуть приголосні д, т, з,

с, ц, л, н, ж, ч, ш.

Подовження приголосних відбувається в таких випадках:

1) В іменниках середнього роду 2-ї відміни (крім родового множини) на
-я: знанн#, з%лля, бад_лля, мот\ззя, гал\ззя, зб%жжя, стор%ччя,
підд<шшя, а також у похідних словах: гілл# – гілл#стий, гілл#чка, житт#
– житт@вий (і життьов_й), житт@пис та ін. (але: знань, знар#дь, підд<ш,
стор%ч, уг%дь).

2) У деяких іменниках чоловічого і жіночого роду 1-ї відміни на -я у всіх відмінкових формах, крім родового множини із закінченням -ей: рілл#, Ілл#, судд#, судд+ю, статт# (але в родовому множини — стат+й) таін.

перед ю, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на

один приголосний: м>лодь – м>лоддю, мить – м_ттю, сіль – с%ллю, тінь – т%нню, ніч – н%ччю, п>дорож – п>дорожжю, р>зкіш – р>зкішшю.
Але якщо в називному відмінку однини слова закінчуються на два приголосних, губний або р, то пишеться одна буква н, а в словах після губного та р ставиться апостроф: м>лодість – м>лодістю, п>вість – п>вістю, р<дість – р<дістю; кров – кр>в’ю, люб>в – люб>в’ю, м<тір – м<тір’ю.

4) Перед я і ю у прислівниках типу зр<ння, навманн#, спрос>ння, попідт_нню, попідвік>нню.

5) У всіх формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллєм>, ллють, лл@ться, лл$ться, а також у похідних словах: в_ллю, налл$ та ін.

! Увага. У словах кут#, попад#, свин# і в числівниках тр+тя, тр+тє приголосні не подовжуються.

— в яких букви подовжуються; 2 — в яких подовження

не відбувається. Обґрунтуйте свій вибір.

Навча(н)я, подоро(ж)ю, бездорі(ж)я, знаря(д)я, зі(л)я, (л)ється, ема(л)ю, те(л)я, горі(н)я, лю(т)ю, обли(ч)я, ще(н)я, відродже(н)я.

Вправа 2. Запишіть слова українською мовою. Поясніть їх правопис.

Смертью, взаимностью, счастье, Припятью, убеждение, мазью, пропагандирование, Полесье, льют, упразднение, злоупотребление, верфью, здоровье, знание, гордостью, Приднепровье, судья, чувство, скатертью, ночью, бесчестье.

Вправа 3. Перепишіть речення, розкрийте дужки, напишіть, де потрібно, дві букви згідно з правилами українського правопису.

1. З пісні в світі виросло безсмер(т)я (Є. Летюк). 2. Хай же вічно красується доблес(т)ю наша земля! (О. Довженко) 3. Світлою радіс(т)ю повниться серце моє (П. Дорошко). 4. Двадцятий вік — зверше(н)ь і задуми, вік роздорі(ж) (Р. Братунь). 5. Рябіло в очах від безлічі людських обли(ч) (П. Загребельний). 6. Йдемо крізь бурю, спеку, лід, розвідники столі(т)ь (П. Дорошко).

приблизно в півтора раза довше, ніж звичайні. На письмі вони

позначаються подвоєнням букв.

Приголосні звуки подовжуються і відповідно подвоюються букви, якщо одна частина слова (морфема) закінчується, а друга починається на той самий звук: беззвучний (без + звучний), віддати (від + дати), наддніпрянський (над + дніпрянський), законний (закон + ний), чавунний (чавун + ний), туманність (туман + ність), розрісся (розріс + ся), піднісся (підніс + ся), піввідра (пів + відра), піввіку (пів + віку), страшком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст)-

Але подовження приголосних і відповідно подвоєння букв не відбувається, якщо немає збігу двох однакових приголосних: казармений (казарм + є + ний), пореформений (по + реформ + є + ний), буквений (букв + є + ний), потомствений (потомств + є + ний), дерев'яний, олов'яний, конопляний, пшоняний.

Подовжується приголосний н у наголошених суфіксах -енн-, -анн-:

а) у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості: страшенний, здоровенний, ви­соченний, нескінченний, невблаганний, несказанний, нездійсненний, незліченний, нездоланний, недоторканний',

б) у прикметниках-старослов'янізмах: благословенний, блаженний, мерзенний, огненний, окаянний, священний, спасенний, а також: божественний (із ненаголошеним суфіксом -енн-). Крім того, подовжується н у словах останній, старанний, притаманний, захланний, численний.

ніж звичайна, міру якості, та в дієприкметниках, навіть якшо суфікс

-єн- чи -ан- у них наголошений: нескінчений, незддланий, нежданий, довгожданий, шалений, скажений, навіжений, жаданий, вихований, з 'єднаний, придбаний, в'їджджений, сповнений.

У похідних словах написання нн або н зберігається: нескінченний — нескінченність, нескінчений — нескінченість, недоторканний —недоторканність, вихований — вихованість, забезпечений — забезпеченість, навіжений — навіженість, притаманний — притаманність.

Виникає подовжений приголосний чч в іменниках, утворених від прикметників на -цький: донецький — Донеччина, німецький — Німеччина, турецький — Туреччина, гайдамаць' кий ~ гайдамаччина. В іменнику Вінниччина, утвореному таким самим способом від прикметника вінницький, звук ч не подовжується, хоча й пишеться чч. Не подовжується звук ч і пишеться одна буква ч в іменнику Галичина.

Подовжуються приголосні і подвоюються букви також у словах овва, ввесь, бовван, бовваніти, ссати, ссавець, лляний і льняний).

з, с, ц, л, н) та пом'якшені шиплячі (ш, ч,

ж), якщо вони стоять між двома голосними:

а) в іменниках середнього роду: засідання, питання, вив чення, життя, знаряддя, мотуззя, колосся, дозвілля, обличчя, затишшя, бездоріжжя, Запоріжжя; але в назвах - молодих істот подовження немає: теля, щеня, козеня, порося;

6) в орудному відмінку однини іменників III відміни перед закінченням -ю: мідь — міддю, сіль — сіллю, доповідь — доповіддю, мазь — маззю, Оболонь — Оболонню, туш — тушшю, річ — річчю, подорож — подорожжю;

в) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, породілля, баддя, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.
Подовжується приголосний і подвоюється буква л у дієслові ллю, ллєш і т. д., а також у похідних: наллю, виллєш тощо.

Подовження приголосного й подвоєння букв зберігається в різних словоформах тих самих слів та в похідних словах: суддя, судді, суддею, суддів, суддівство, суддівський; життя, життям, життів, життєвий, життєвість, життєздатність; Ілля, Іллею, Ілліч, Іллєнко.

родовому відмінку множини іменників статей, бадей, породілей. Річ у тім,

що в давній українській мові в усіх названих вище випадках після м'якого приголосного виступав звуки, наприклад: [суд'йа], [стат'йа], [т'ін'йу], [жиґйа]. Згодом звук й уподібнився до попереднього м'якого приголосного: [суд'д'а], [стат'т'а], [т'ін'н'у], [жит'т'а]. Але таке уподібнення не відбулося там, де перед звуком й було вже два або більше приголосних, звук й у такому разі випав: [йун'іс'т'йу] — [йун'іс'т'у], [жоуч'йу] — [жоуч'у]. Після губних та р звук й залишився: [кровйу], [мат'ірйу] (пишемо: кров'ю, матір'ю). Залишився звуки і в словоформах статей, бадей, породілей та в прикметниках судейський, житейський, тому що між попереднім приголосним і ним з'явився вставний є, як у словах земля — земель, пісня — пісень, ескадрилья — ескадрилей.

Якщо м'який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: передмістя, запястя, тертя.