Полтавська область Виконала: студентка 1 курсу, 1 1 групи,ФРГТБ, Новацька Яна

- 22 вересня 1937 року

Населення — 1 466 786 осіб

Полта́вська о́бласть

— адміністративно-територіальна одиниця України з центром у місті Полтава. Має 25 районів.

Попереднім адміністративним утворенням на території була Полтавська губернія, утворена 27 лютого 1802 року, що складалась із 10, згодом 12, а з 1803 року — 15 повітів. До початку XX ст. Полтавщина залишалася аграрною губернією з великим поміщицьким землеволодінням

Кобеляцькому районі. Крайня західна точка — за 1 км від

села Смотрики — розташована в Пирятинському районі. Крайня східна точка — за 1,5 км від селища Шевченка Карлівського району.

Полтавська область 6-а серед областей України за площею. На півночі межує з Чернігівською та Сумською, на сході з Харківською, на півдні з Дніпропетровською та Кіровоградською, на заході з Київською та Черкаською областями України. Крайня північна точка області — за 3,3 км на північ від села Білогорілка — розташована в Лохвицькому районі.

— Дніпровсько-Донецька западина та її схили. Рельєф області рівнинний, вона

лежить в межах Полтавської рівнини.

На території Полтавської області налічується 146 річок загальною довжиною 5 100 км. Серед них:
дві великі (понад 500 км) — Дніпро і Псел
дев'ять середніх (довжиною 101–500 км) — Ворскла, Сула, Оріль, Удай, Хорол, Оржиця, Мерла, Орчик, Коломак
135 малих річок (100 км і менше)
124 озера з площею водного дзеркала понад 0,1 км²

різних систематичних груп рослин. Серед видів місцевої флори біля 1500

видів рослин з відділу покритонасінних, 3 види голонасінних, 16 видів папоротеподібних, 9 видів хвощів, 3 види плаунів, а також по 160 видів мохів і лишайників

Область належить до лісодефіцитних областей України. Лісистість її території разом з чагарниками і лісосмугами на початку XXI століття становить 9,55% (274,6 тис. га). Середня лісистість України становить понад 15%; світу — 29%. На території області основними типами лісів є широколистяні дубові (діброви) і хвойні соснові (бори).

райони області розташовані в лісостеповій, південні - у степовій зоні.

Площа області становить 28,8 тис. кв. км. (4,8% території країни).На Полтавщині налічується 169 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в т. ч. дендропарк у с. Устимівка (створений у 1893 р.), Хомутецький парк у садибі Муравйових-Апостолів (початок XIX ст.), полтавський міський сад (парк "Перемога"; заснований у 1803 р.). В 1820-1841 pp. на території саду діяла Полтавська школа садівництва, яка пізніше разом із прилеглою частиною саду була передана Полтавському інституту шляхетних дівчат, що містився в колишній садибі СМ. Кочубея. На території міського саду в 1852 р. споруджено будинок Полтавського міського театру.

він на березі Сули, в районі села Мгар, недалеко від

міста Лубни. Заснував храм у 1619 році Київський митрополит Ісайя Копинський при меценатство княгині Раїни Вишневецької, сестри митрополита Петра Могили. Перші споруди монастиря будувалися з дерева, згодом стали використовувати камінь.

Мгарський монастир

знаходиться на площі. Будинок споруджено у 1903—1908 роках за проектом

архітектора Василя Кричевського. Будинок Полтавського губернського земства став першим зразком нового українського архітектурного стилю на Полтавщині. Сьогодні використовується як Полтавський краєзнавчий музей.

роках XIX ст. тут діяло 12 тисяч ярмарків, у тому

числі 178 великих і середніх. Сорочинський не був ні найбільшим з них, ні найвідомішим. Село Великі Сорочинці Миргородського району, напевне, й залишилося б, як і багато інших сіл Полтавщини, маловідомим, якби його не прославив на віки великий земляк — український і російський письменник Микола Васильович Гоголь.
В повісті «Сорочинський ярмарок», що є складовою частиною «Вечорів на хуторі біля Диканьки», Микола Гоголь описує, як люди з усіх кінців їдуть на ярмарок десь на початку XIX ст.

Сорочинський ярмарок

століть в контексті європейської історії.

З 1994 року в музеї діє

постійна виставка «Козацька держава». Інтерес до діяльності заповідника проявляють засоби масової інформації України, Росії, Швеції та інших держав, науковці, громадськість. Заповідник «Поле Полтавської битви» єдиний в Україні входить до ІАМАМ — Міжнародної організації військово-історичних музеїв під егідою ЮНЕСКО, включений до всесвітнього туристичного маршруту.

Державний історико-культурний
заповідник «Поле Полтавської битви»

ландшафтно-природних об'єктів, що дають уявлення про епоху, в якій жив

письменник: батьківський будинок, флігель, парк-сад із малими архітектурними формами, ставки, могила батьків М. В. Гоголя.
Заповідник є пам'яткою архітектури національного значення і занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
2009 рік був проголошений ЮНЕСКО роком Гоголя. До 200-ліття письменника у його садибі проведено масштабну реконструкцію.
Частина туристично-рекреаційного кластеру «Гоголівські місця на Полтавщині» та входить до Всеукраїнського туристичного маршруту «Гоголівські місця на Україні».

столипінської Росії в губернських центрах з’являються банківські установи, що регулювали

попит та пропозицію на землю. В межах Полтавської губернії такою установою стає Дворянський та Селянський банк, зведений протягом 1906-1909 років полтавським інженером С. Носовим за проектом київського архітектора О. Кобелєва. Двоповерхова будівля з декоративної червоної цегли містить елементи давньоруської (московської) архітектури і відповідає загальному спрямуванню стилю модерн початку XX століття. В оздобленні фасадної частини будівлі застосовані мозаїчні панно, різнокольорові керамічні вставки. Головний вхід прикрашає двоскатне стрілчате крильце, в нішах якого розміщені статуї птиці-фенікс — давньосхідні символи відродження.

УПЦ КП), розташований у обласному центрі місті Полтаві; визначна пам'ятка

козацького бароко 2-ї половини XVIII століття. На місці сучасного Свято-Успенського собору, який був центром полтавської фортеці, старої Полтави, існувала дерев'яна Успенська церква, яка була «градським собором». Останні свідчення її існування записані ще в 1695 році.

до 200-річного ювілею Полтавської битви у 1909 році була зведена

споруда, без якої нинішні полтавці не уявляють своє місто — Біла Альтанка. Споруда нагадує полтавцям, що саме тут на другий день після Полтавської битви відбулась зустріч ремісників міста з царем Петром І. Невипадковою є і форма Альтанки — підковоподібна. Згідно легенди, місцевий коваль на цій площі майстерно підкував царського коня, що втратив підкову під час Полтавського бою. Саме ця легенда обумовила зовнішній вид споруди — підкова зогнута своїми краями до Успенського Собору, розміщена на колонах доричного ордеру.

1964 р.). Розташований поблизу пл. Леніна. Закладений в 1905 р.

В створенні парку брали участь багато місцевих жителів якими керував ентузіаст – любитель природи И. М. Орловський. Тут було висаджено близько 60 видів рідкісних порід дерев та чагарників. У парку знаходиться братська могила борців за владу Рад. Тут поховано 27 червоноармійців, які загинули під час боїв за Полтаву з петлюрівцями у січні 1919 р., та чекістів – братів А. Д. і П. Д. Литвинових, вбитих у Миргороді на початку квітня того ж року.

Першотравневого проспекту. Заснований з ініціативи полтавського генерал-губернатора князя О. Б.

Куракіна. Він купив у майора Криловського ділянку землі і подарував її місту. Потім звернувся до полтавського мецената С. М. Кочубея з проханням подарувати місту його чудовий гай, який був розташований поруч, для влаштування міського саду. Для розширення території саду було придбано також леваду графа Л. К. Розумовського. У 1803 р. сад обнесено огорожею.