Політичні процеси в Україні в 1999—2010 рр

України
Вибори Президента України призначено на 31 жовтня 1999 р.

Взяли участь 70 % виборців. До бюлетеня внесено 13 прізвищ кандидатів у Президенти.
Чотири кандидати — Є. Марчук, О. Мороз, В.Олійник та О. Ткаченко — «канівська четвірка»
О. Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь лідера Компартії України П. Симоненка.
Перше місце - Президент Л. Кучма, друге — П. Симоненко, третє — О. Мороз, четверте — Н. Вітренко.
Шість кандидатів набрали менше ніж 1 % голосів.

було обрано Л. Кучму. За нього проголосувало 56 % виборців,

а за П. Си-моненка — близько 38 %.
із великим відривом чинний Президент переміг у західних областях — на Закарпатті, Івано-Франківщині, Львівщині, Тернопільщині, Волині, Рівненщині та Буковині. Тут за нього віддали свої голоси від 73 до 92 % виборців.
із помітною перевагою він переміг П. Симоненка і в Дніпропетровській, Київській, Хмельницькій, Одеській та Донецькій областях, містах Києві та Севастополі.

В. Ющенка, ( слава реформатора).
На посаді Прем’єр-міністра він пробув

до квітня 2001 р. За період його прем’єрства в економічному житті країни відбулися важливі зрушення - починаючи з 2000 р. намітилося економічне зростання.
Важливим починанням уряду стали реформи системи освіти.
Визначною подією, що позитивно вплинула на прискорення державотворчих процесів і проведення реформ, стало формування у складі ВРУ парламентської більшості - депутати 11 парламентських груп і фракцій, а також деякі позафракційні депутати (237 осіб) сформували її.

скорочення кількості депутатів із 450 до 300;
за ліквідацію права

депутатської недоторканності;
за надання Президентові права достроково припиняти повноваження Верховної Ради України, у разі, якщо остання протягом одного місяця не сформує постійно діючу парламентську більшість або в разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого й поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів проекту Державного бюджету України

убивством опозиційного журналіста Г. Гонгадзе.
Опозиція вирішила змінити владу в

країні.
Були організовані масові демонстрації та акції протесту, які завершилися навіть сутичками з міліцією (9 березня 2001 р.).
Проте домогтися свого опозиція не змогла – не отримали підтримку від В. Ющенка.
26 квітня 2001 р. ВРУ висловила недовіру уряду В. Ющенка, а 28 квітня його було звільнено з посади.
новим Прем’єр-міністром став В. Пустовойтенко .
Політична криза значно вплинула на вибори 2002 р.

система виборів
4%-й бар’єр подолали:
блок «наша Україна» на чолі з В.

Ющенком — 23,55 %,
Комуністична партія України (КПУ) — 20,01 %,
блок «За єдину Україну!» (В. Литвин) — 11,79 %,
блок Ю. Тимошенко — 7,25 %,
соціалістична партія України (СПУ) — 6,87 %,
соціал-демократична партія України (об’єднана) (СДПУ(о)) — 6,27 %,
утворено перший у новітній історії України коаліційний уряд, який очолив В. Янукович (грудень 2002 р.).

р., стали переломними в історії України.
Ще задовго до офіційного

початку передвиборчої кампанії всі політичні сили країни, як урядові,
Л. Кучма відмовився від участі у виборах 2004 р.
Кандидатом від існуючої влади став чинний тоді Прем’єр-міністр України В. Янукович.
опозиційні сили згрупувалися навколо лідера «Нашої України В. Ющенка.

20.
головна передвиборча боротьба точилася між двома кандидатами: В.

Януковичем і В. Ющенком.
Президентські вибори відбулися 31 жовтня 2004 р.
У результаті голосування голоси виборців розподілилися таким чином: В. Ющенко — 39,26 % голосів, В. Янукович — 39,11 %, О. Мороз — 5,82 %, П.Симоненко — 4,97 %, Н. Вітренко — 1,53 %,
заангажованість Центральної виборчої комісії (ЦВК) на чолі із С. Ківаловим, яка впродовж десяти днів не оприлюднювала остаточні результати голосування. Крім того, з’ясувалося, що робота комп’ютерної мережі ЦВК зазнавала зовнішнього втручання.

політичними суперниками були

В. Ющенко та В. Янукович.
відбулися відкриті теледебати.
результати голосування другого туру викликала підозри в їхній правдивості.
21 листопада зібралися на мітинг на центральній площі Києва — Майдані незалежності.
наступного дня мітинг переріс у масову мирну
акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. та дістала назву «Помаранчева революція».

країни. «З’їзд депутатів усіх рівнів» у Сєверодонецьку закликав до проголошення

Південно-Східної автономної республіки.
Провідну роль у цьому процесі відігравали лідери Донецької, Луганської, Харківської та інших областей.
У той самий час у західних і центральних регіонах країни місцеві ради приймають рішення про визнання Президентом України В. Ющенка.

міжнародних спостерігачів — 12 тис. осіб, які засвідчили демократичний характер

переголосування 26 грудня, що дало такі результати: за В. Ющенка проголосувало 51,99 % виборців, які взяли участь у голосуванні, за В. Януковича — 44,21 %. Інавгурація нового Президента України В. Ющенка відбулася 23 січня 2005 р.
Прем’єр-міністром країни стала Ю. Тимошенко.

рахунок ліквідації пільг в оподаткуванні, вільних економічних зон і всіляких

тіньових схем отримання доходів; припиненням контрабанди, маніпуляціями з повер-ненням ПДВ;
2) підвищити доходи громадян за рахунок збільшення заробітної плати, розширення соціальних виплат тощо;
3) реприватизувати незаконно приватизовану власність.

тур голосування не виявив переможця.
Голоси виборців розподілилися таким

чином: лідирував В. Янукович, друге місце посіла Ю. Тимошенко, третє — С. Тигіпко.
У другому турі з мінімальною перевагою перемогу здобув В. Янукович.