Слайд 2Одні дослідники вважають, що політична культура - це якісний бік системи політичних уявлень
і політичної поведінки: рівень політичних знань, міра включеності у політичний процес, компетентність і професіоналізм,
стан демократії тощо.
Інші схильні вважати, що політична культура- це не якість і не стан політики, а конкретні політичні феномени, які самі формують механізми політичного життя. В. Липинський визначав політичну культуру як включення наукових знань у політичний процес.
Слайд 3Важливим елементом змісту поняття "політична культура" є національна ідентичність
Слайд 4Слід підкреслити, що в політичну культуру входить не сама політична
діяльність (тоді було б ототожнення політичної культури з політикою), а характерні способи
і форми здійснення тих чи інших дій і політичної поведінки.
Слайд 5В структуру політичної культури, входять політичні традиції, стереотипи і символи
Слайд 6Хто бере участь у формуванні політичної культури в Україні, які
інститути (або як їх називають ) визначають її форму і
зміст? До них належать: держава, партії, церква, засоби масової комунікації, бізнес, система освіти, армія, громадські та політичні організації.
Слайд 7Політична культура в Україні
Слайд 8Нинішня політична культура українського народу є постколоніальною. Це доводить зрусифікований
стан, комплекси національної меншовартості, нездатність до адекватної оцінки власних національних
інтересів, схильність більше розраховувати на зовнішню допомогу, ніж на власні сили.
Слайд 9За ідеологічною спрямованістю для політичної культури України характерний розкол суспільства
на прихильників комуністичних і соціалістичних цінностей, з одного боку, та
консервативно-ліберальних – з іншого.
Слайд 10Розглядаючи проблеми формування політичної культури в Україні на сучасному етапі,
треба мати на увазі, що тоталітарна культура сама по собі
не розпадеться. Вона має своїх носіїв серед політичних діячів, свою базу в існуючих старих економічних структурах, свою опору в догматичних політичних стереотипах. Тому потрібна творча робота, спрямована на створення і утвердження демократичної політичної культури
Слайд 11Сучасні процеси формування демократичної політичної культури є складовою частиною національного
відродження України.
Слайд 12Становлення незалежної правової демократичної держави в Україні пов’язане з формуванням
української політичної культури, яка за своїм змістом є культурою маргінального
суспільства, що намагається позбутися тоталітаризму й розбудувати правову, демократичну державу.
Слайд 13Політична культура в Україні та Росії. Порівняльний аналіз
Слайд 14Колективізм/замкнутість
44,4% українців вважають ближчими для себе відмову від співробітництва; 35,9%
обирають колективізм та прагнення вирішувати проблеми у кооперації;
Ставлення до законів.
Думка жителів України та Росії
співпадає у даному питанні,
але в українців вона виражена
сильніше: 68,4% в Україні та 56%
в Росії схильні
ігнорувати закони або
не бажають їм слідувати
Слайд 15 Політична активність/пасивність
Українці виявляють політичну пасивність та байдужість – 56,1%. Думка
росіян співпадає у цьому питанні, але є більш вираженою -
68% населення
Консерватизм/модернізм. Однакова частка людей – 40% - в обох країнах мають цінність прагнення до новизни
Слайд 16Орієнтація на консенсус/конфлікт
Більшість в обох країнах вважає правильним прагнення до
співпраці та пошук компромісів: в Україні – 39%, в Росії
– 45%.
Ставлення до державних символів. Тенденція в обох країнах збігається. Таким чином, відчувають повагу до державних символів: 58,9% українців та 54% росіян.
Слайд 17Віра та її відсутність у високі ідеали та принципи
. У цьому
питанні сусідні народи мають згоду: 47,9% українців та 52% росіян
не вірять у високі ідеали та принципи.
Самостійність/очікування на підтримку держави. Населення України у цьому питанні з великим відривом підтримує самостійність та незалежність від підтримки з боку держави – 64,7% проти 21%, що тримають орієнтацію на підтримку держави.
Слайд 18.
Провівши порівняльний аналіз політичної культури України та Росії можна
виділити наступне ,спільними рисами для обох народів є політична пасивність,
повага до державних символів, відкритість та сприйняття культури та досвіду інших народів, самостійність та прагнення спиратись на власні сили, зневіра у високих ідеалах та принципах, небажання підкорюватись законам, консерватизм, прагнення до згоди та пошуків компромісу.
