П.Орлик та його конституція

зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва

конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу . Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання

Вступ

гуситських війн предки Орлика виїхали з Чехії та опинилися в

Польщі. Майбутній гетьман народився 11 жовтня 1672 р. неподалік Вільна . Пилип здобув добру освіту, навчаючись попервах в єзуїтському колегіумі у Вільні, а згодом у Києво-Могилянській академії. Орлик вельми полюбляв риторику, писав вірші,глибоко цікавився філософією та літературою, вільно володів багатьма мовами. Обійнявши 1699 р. посаду в гетьманській канцелярії, він швидко долав службові сходинки й незабаром (1706 р.) став генеральним писарем. Орлик був утаємничений у всі справи гетьмана Мазепи, підтримав його під час антимосковського повстання й пішов разом із ним у вигнання, до кінця залишаючись вірним ідеї визволення України.

Пилип Орлик

своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками

українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана. Таким чином, конституцію було прийнято 5(16) квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (турецька назва — Бендери, нині це територія Молдови). Тому її інколи називають ще Бендерською конституцією. У тексті документа її автори називають територію держави Малою Руссю, Військом Запорозьким, Україною.

Історія створення Конституції

якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники

(делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину. Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

Положення конституції

вівтар принесено і матеріальні вигоди, і родинне щастя, і саме

життя . Діяльність Пилипа Орлика на гетьманській посаді була спрямована на створення антимосковської коаліції . Пилип Орлик не втрачав жодної нагоди, аби торкнутися теми України: чи то в безпосередньому спілкуванні з Карлом ХІІ, Людовіком ХІV, Августом ІІ, Станіславом Лещинським , султаном і ханами, чи то зустрічаючись із провідними міністрами найавторитетніших держав.