Презентація зі вступу до спеціальності

адміністративному порядку у попередніх правах неправильно звинуваченого». У медицині цей

термін почав використовуватись з початку ХХ-го сторіччя: в 1903 році Франц Йозеф Раттер фон Бус вперше послуговується поняттям «реабілітація» у книзі «Система загального піклування над бідними», маючи на увазі благодійну діяльність. Стосовно осіб з фізичними вадами слово «реабілітація» почало вживатись з 1918 року, що пов'язано з організацією в Нью-Йорку Інституту Червоного Хреста для інвалідів. Розвиткові фізичної реабілітації в сучасному тлумаченню цього терміна сприяли дві основні історичні події: епідемії поліомієліту з 1890-х до 1950-х років та наслідки двох світових воєн.
З 1909 року почали вести статистику хворих на поліомієліт, а в 1916 році відбувся великий спалах цього захворювання в Нью-Йорку, де захворіло понад дев’ять тисяч осіб. На той час лікування поліомієліту передбачало тривалу іммобілізацію та ліжковий режим, що мотивувало атрофію м’язової системи. Боротися з наслідками хвороби почали використовуючи масаж, лікувальну фізичну культуру. Перша світова війна призвела до зростання кількості інвалідів працездатного віку (поранені солдати), в одних лише Сполучених Штатах Америки їх налічувалось більше ніж 200.000 на початку війни.

ІСТОРІЯ

американській, англійській, норвезькій. У процесі фізичної реабілітації використовували масаж, гідротерапію,

лікувальну фізичну культуру.
На той час фізичними реабілітологами у військах працювали здебільшого жінки, отже, досить логічно, що першим об’єднанням фізичних реабілітологів у світі стала Національна американська асоціація жінок–фізичних реабілітологів. Заснування цієї організації відбулось 15 квітня 1921 року. Також у 1921 році було видано підручник “Масаж і лікувальні вправи” (автор Merry McMillan). У 1933 році в Австралії було відкрито клініку, яка спеціалізувалась на лікуванні поліомієліту лише засобами фізичної реабілітації. Провідним спеціалістом цієї клініки була Elizabeth Kenny – людина, яка розробила власну методику боротьби з поліомієлітом. Ще до початку Другої світової війни фахівців з фізичної реабілітації визнали в США як рівноправних членів процесу лікування хворого, вони отримали соціальний захист, а у 1938 році відбувся перший загальнонаціональний конгрес фізичних реабілітологів.
Друга світова війна призвела до зростання кількості людей з руховими порушеннями. На той час окремі елементи фізичної реабілітації вже використовували майже всі армії, які брали участь у конфлікті. неврологічних пацієнтів в усьому світі.

України фізкультурного профілю на базі кафедр лікувальної фізкультури у 1994–1995

рр. Для цього було використано багаторічний досвід навчання інструкторів лікувальної фізкультури. Швидкому розвитку фізичної реабілітації як окремої освітньої, наукової та практичної галузі також сприяла співпраця з голландськими, шведськими та канадськими фізичними терапевтами у рамках різноманітних проектів та програм. Прикладом може слугувати кількарічна співпраця Львівського державного університету фізичної культури з канадською неурядовою організацією CIDA, завдяки якій до підготовки студентів залучалися висококваліфіковані канадські фахівці з фізичної терапії.
Для нової галузі та спеціальності було вибрано назву «фізична реабілітація», що відповідало тогочасному баченню професійної ролі та місця фахівців у сферах фізичного виховання і охорони здоров’я.

фізичного, психологічного, соціального статусу і порушених міжособистісних відносин людей, які

втратили здатність до адаптації на зазначених рівнях внаслідок захворювання або травми. Основним напрямком реабілітації є повноцінне відновлення здоров'я та працездатності людини за допомогою комплексного, взаємодоповнюючого, етапного застосування різних засобів, орієнтованих на максимальне повернення до норми порушених структурно-функціональних здібностей організму, а в разі неможливості здійснення цієї мети – розвиток замісно-компенсаторних і адаптаційних можливостей (репарація , регенерація, адаптація).
Іншими словами, реабілітація повинна забезпечити залучення людей до нормального особистого, сімейного і суспільного життя. Якщо мета лікування – ліквідація захворювання або зменшення його проявів, то мета реабілітації – це відродження хворого як особистості, відновлення його трудової діяльності в максимально можливому обсязі, досягнення соціальної та економічної незалежності, інтеграції в суспільстві. В оздоровчому значенні цього поняття реабілітація являє собою комплекс медичних, педагогічних, професійних та юридичних заходів, спрямованих на відновлення здоров'я, працездатності та тренованості осіб із обмеженими фізичними і психічними можливостями та здібностями через перенесені захворювання і травми (пошкодження). Слід урахувати, що одужання і реабілітація – не одне і те ж, крім відновлення здоров'я необхідно відновити працездатність, соціальний статус, повернути до повноцінного життя в сім'ї, колективі, суспільстві. При цьому адаптація є пристосування до дефекту, а реабілітація – подолання його.

Реабілітація, її напрямок та мета

якщо це недосяжно, ставиться завдання часткового відновлення або компенсації порушеної,

чи вже втраченої функції, і в будь-якому випадку - уповільнення прогресування захворювання. Для їх досягнення використовується комплекс лікувально-відновлювальних засобів, серед яких найбільшим реабілітуючими ефектом володіють фізичні вправи, природні чинники (як природні, так і преформовані), різні види масажу, заняття на тренажерах, а також ортопедичні пристосування, трудотерапія, психотерапія і аутотренінг. Навіть з цього переліку видно, що провідна роль у реабілітації належить методам фізичного впливу і чим далі від етапу до етапу вона просувається, тим більше значення вони мають, і з часом вони утворюють гілку, або вид, під назвою «фізична реабілітація».

заходів, спрямованих на відновлення здоров'я та працездатності хворого.

навичкам, які відповідають функціональним можливостям особи;










Київський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів
1.Соціальна —

яка забезпечує повернення людини до максимально активного життя у суспільстві, якомога повнішу її інтеграцію у всі сфери його життя;

Різновиди реабілітації:

психічних можливостей особи і спрямованих на оволодіння трудовими навичками забезпечення

трудової діяльності та адаптацію у виробничих умовах, у тому числі шляхом створення спеціальних чи спеціально пристосованих робочих місць.

Центр трудової реабілитації инвалідів в Евпаторії.

Різновиди реабілітації:

засобами традиційної та нетрадиційної медицини;






Медична реабілітація та її види

3.1)Вестибулярна реабілітація-

концепція вправ, спрямованих на сприяння відновленню вестибулярної системи.

або полегшувати рухові дисфункції людини.








3.2) Реабілітація після інсульту.
Цей тип

лікування допомагає відновити той «збиток», який викликанний у людини після інсульту.
Реабілітація після інсульту, включає терапії, які допоможуть пацієнту повторно вивчити основні фізичні і когнітивні функції.

або тимчасово втрачених рухових здібностей, лікування травм та їх наслідків.

Процес здійснюється комплексно під впливом спеціально підібраних фізичних вправ, масажу, водних і фізіотерапевтичних процедур і деяких інших засобів. Це відновлювальна діяльність.

на максимально швидке відновлення здоров'я спортсменів і набуття ними оптимальної

спортивної форми після різних травм і захворювань.

Спортивна реабілітація крім суто медичних засобів лікування ( оперативне , консервативне і медикаментозне , фізіо-та психотерапія , лікувальна фізкультура тощо) включає і педагогічні засоби , спрямовані на відновлення спортивної працездатності . Головним у них є реалізація принципу індивідуалізації обсягу і характеру навантажень в навчально- тренувальному процесі. Крім того , від знань і умінь , організованості , дисциплінованості тренера і спортсмена багато в чому залежить остаточний результат відновлення.

Фізкультурно-спортивна реабілітація - система заходів, розроблених із застосуванням фізичних вправ для відновлення здоров'я особи та спрямованих на відновлення і компенсацію за допомогою занять фізичною культурою і спортом функціональних можливостей ї організму для поліпшення фізичного і психологічного стану.

екологічно-чистому районі сільської місцевості. Такі подорожі в основному здійснюються сім'ями.

Позитивні сторони цих подорожей: чисте повітря, екологічно-чисте харчування, розміреність та неспішність життя тощо.

Реабілітаційний туризм має цільову функцію - лікування визначених захворювань засобами туризму. При цьому використовуються необхідні кліматичні умови різних місць перебування туристів, цілющі джерела, дозоване навантаження на прогулянках, тощо.

Рекреаційний туризм це відновлення фізичних й психічних сил людини засобами туризму. Це туризм активного відпочинку й оздоровлень, тому його часто називають оздоровчим.

2.Лікувально-оздоровчий туризм

Людям, що мають фізичні відхилення від норми, правильно підібраний туризм зіграє роль своєрідної реабілітації.

Лікувально-оздоровча мета здійснюється в процесі рекреаційного, реабілітаційного та зеленого туризму.

, що припускає використання різних методик , вибір яких і

тривалість застосування встановлюються строго індивідуально і обов'язково тільки досвідченим фахівцем. Під час реабілітації необхідно враховувати цілий ряд параметрів , щоб у прагненні досягти максимальних функціональних можливостей ні в якому разі не нашкодити і буквально поставити на ноги повноцінного , соціально адаптованого і працездатного члена суспільства.

Посттравматична реабілітація- одна з основних складових медичної реабілітації у тому ж числі й фізичної.

3.Посттравматична реабілітація

Основними , найбільш поширеними і вже добре зарекомендували себе методами посттравматичної реабілітації є лікувальна фізкультура , механотерапія , кінезіотерапія , мануальна терапія , масаж , фізіотерапевтичні процедури , трудотерапія , психотерапия

координації

тренування побутових навичок

розвиток компенсаторних меxанізмів

сенсорну інтеграцію

і "скручуванням«

Дихальну гімнастику

профілактичною метою фізичних вправ і природних факторів у комплексному процесі

відновлення здоров'я, фізичного стану та працездатності хворих.

Фізична реабілітація є невід'ємною складовою медичної соціальної та професійної реабілітації, система заходів щодо відновлення або компенсації фізичних можливостей і інтелектуальних здібностей, підвищення функціонального стану організму, поліпшення фізичних якостей, психоемоційної стійкості й адаптаційних резервів організму людини засобами і методами фізичної культури, елементів спорту і спортивної підготовки, масажу, фізіотерапії і природних факторів

Фізична реабілітація — є однією з нових фахових спеціальностей у галузі фізичної культури і спорту. Основним цільовим призначенням фахівця фізичної реабілітації є організація та проведення занять з метою відновлення або заміни втрачених функцій окремих органів, систем чи організму в цілому.

Поняття «фізична реабілітація»

Фізична реабілітація - складова частина медичної, реабілітації, система заходів щодо відновлення або компенсації фізичних можливостей і інтелектуальних здібностей, підвищення функціонального стану організму, поліпшення фізичних якостей, психоемоційної стійкості й адаптаційних резервів організму людини засобами і методами фізичної культури, елементів спорту і спортивної підготовки, масажу, фізіотерапії і природних факторів.

фізичної культури і спорту. Основним цільовим призначенням фахівця фізичної реабілітації

є організація та проведення занять з метою відновлення або заміни втрачених функцій окремих органів, систем чи організму в цілому. Місцем праці фізреабілітолога можуть бути оздоровчі закла­ди, лікувальні установи, диспансери, спортивно-оздоровчі бази, групи здоров'я тощо. Об'єктом діяльності реабілітолога є осо­би, які внаслідок певних причин (хвороба, травма) втратили морфологічну чи функціональну досконалість. До структури діяльності фізреабілітолога відносяться: — розробка і реалізація спеціальних відновлювальних про­грам та комплексів фізичних вправ для неповносправних осіб; — організація й проведення занять фізичними вправами із врахуванням фізичного і психічного стану пацієнта, характеру і ступеня захворювання; — організація лікарського і педагогічного контролю за ефе­ктивністю занять фізичними вправами; — використання комплексів лікувальної фізичної культури, ма­сажу, фізіотерапії та інших методів відновлення і оздоровлення; — пропаганда здорового способу життя, консультування осіб, які самостійно займаються оздоровчою фізичною культурою.

і захворюваннях ОРА та нервової системи використовуються сучасні інформаційно-практичні реабілітаційні

технології:

спеціальні функціональні гімнастичні підставки, стійки, доріжки, поручні

ходьби при травмах і захворюваннях ОРА та нервової системи використовуються:

ходьби при травмах і захворюваннях ОРА та нервової системи використовуються:

верхніх кінцівок застосовуються:
М’ячі, гантелі, з вантажем

гойдалки і вантажі

склерозі використовуються:
специальные тренажеры и механотерапия

реабілітація». Фізична реабілітація відповідає міжнародному терміну Фізична терапія( або фізіотерапія),

відповідно фізичний реабілітолог- фізичний терпавт або фізіотерапевт.

Фахівець фізичної реабілітації

Фізичні реабілітологи працюють як незалежні практикуючі фахівці, а також в команді з іншими фахівцями сфери охорони здоров'я, дотримуючись етичних принципів Світової Конфедерації Фізичної терапії (WCPT). Вони можуть вести первинний прийом пацієнтів, а пацієнти/клієнти можуть, в свою чергу, безпосередньо звертатись до фахівців фізичної реабілітації без скерування від інших медичних фахівців. Фахівці фізичної реабілітації є провідними спеціалістами з відновлення, корекції та підтримки рухових функцій. Вони володіють системними знаннями у сфері рухової діяльності людини.

аспектами клінічної практики та освіти, що визначається різноманітністю соціальних, економічних,

культурних та політичних умов. Але вона є окремою самодостатньою професією. Першою професійною кваліфікацією, отриманою в будь-якій країні, є успішне завершення навчальної програми, якою присвоюється кваліфікація фахівця фізичної реабілітації, надається право використовувати назву цієї професії і працювати як незалежний спеціаліст.

№614 Про подальший розвиток та удосконалення лікарсько-фізкультурної служби в Україні".

Зокрема у пункті 2.8.1. Примірної посадової інструкції медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури вказується, що „На посаду інструктора з лікувальної фізкультури також можуть призначатись фахівці, які мають вищу фізкультурну освіту за спеціалізацією «фізична реабілітація». Ці фахівці вважаються такими, що мають спеціальну підготовку з лікувальної фізкультури“. Наказ МОЗ України від 25.10.2008р. №614. Лист МОЗ України від 05.11.2001 р. за підписом міністра охорони здоров'я Москаленка В. Ф. передбачає (на розгляд чиновника) вводити посади спеціалістів з фізичної реабілітації у закладах, підпорядкованих МОЗ України. Лист Міністерства охорони здоров'я України від 05.11.2001р. Національний класифікатор України, класифікатор професій ДК 003:2005, чинний від 01.04.2006 р. У додатку А (показчика професійних назв робіт за кодами професій) фахівець з фізичної реабілітації прописаний під кодом 3226.Класифікатор професій ДК 003:2005

фізичної реабілітації надають свої послуги у медичних закладах, навчально-реабіліційних центрах,

закладах освіти та соціального захисту населення, спортивно-тренувальних центрах, спортивних командах. Згідно з діючим законодавством, вони можуть обіймати посади «спеціаліст фізичної реабілітації», «медична сестра (інструктор) з лікувальної фізкультури», «медична сестра з масажу». Наявний стан справ в українському законодавстві та в українській системі охорони здоров'я не відповідає потребам у цій професії (він не задовольняє ані пацієнтів, ані фізичних реабілітологів).

оздоровчий та профілактичний засіб з метою комплексного відновлення фізичного здоров’я

і працездатності хворих та інвалідів.
Основною формою його застосування є система спеціальних вправ, психологічне відновлення та природні фактори.
Фізична реабілітація є невід’ємною складовою медичної реабілітації і використовується на всіх її періодах та етапах.

магістра
.В Україні професійну підготовку фахівців з фізичної реабілітації

проводять у відповідних вищих закладах освіти :  НПУ ім.М.Драгоманова (Інститут фізичного виховання та спорту),Львівському державному університеті фізичної культури, Харківській державній академії фізичної культури, Національному університеті фізичного виховання і спорту України та інших закладах(фізкультурного профілю).

Процес професійної підготовки фахівця з фізичної реабілітації відбувається в умовах вищих навчальних закладів фізкультурного профілю за напрямом підготовки 0102 — «фізична культура і спорт».

державних, громадських, приватних та інших установах:

інструктор оздоровчо-масової роботи на виробництві

чи за місцем проживання;


працівник державних або громадських органів управління фізичною культурою;


працівник спортивних клубів, оздоровчо-відпочинкових таборів;


методист з фізичної культури;


інструктор (методист) з лікувальної фізичної культури;


реабілітолог;

інструктор (методист) з фізичної реабілітації у дошкільних закладах, школах-інтернатах, дитячих будинках, навчально-реабілітаційних центрах, профілакторіях та інших закладах, специфіка діяльності яких пов’язана з фізичною реабілітацією.

лікувальної фізичної культури;

масажистами;

фахівцями у школах-інтернатах для людей похилого віку та

інвалідів, ветеранів праці;

фахівцями у школі соціальної реабілітації;

реабілітологами в Притулку для неповнолітних;

фахівцями в соціальній службі для молоді;

консультантів рекреаційно-курортних, спортивних, соціально-реабілітаційних центрів, закладів;

фахівцями з рекреаційно-реабілітаційної діяльності;

у науково-дослідницькій та науково-медичній діяльності.

неврологічних, судинних, кардіологічних та інших), які укомплектовані лікарями відповідних спеціальностей;
фізіотерапевтами.
Спеціалізація з психології та логопедії дозволяє працювати у сфері виробництва,освіти та виховання, охорони здоров'я та соціального забезпечення, в усіх сферахдіяльності людини.

діагнозу, визначення прогнозів і плану заходів


надання консультації в рамках своєї

компетенції та визначення того, коли пацієнтам/клієнтам слід звернутися до інших медичних фахівців


впровадження програми втручання/лікування, складеної фізичним терапевтом


визначення очікуваних результатів будь-якого втручання/лікування


надання рекомендацій для самостійного функціонування

Фізичні реабілітологи мають відповідну кваліфікацію для виконання таких професійних обов'язків:

відновлення або компенсації фізичних можливостей та інтелектуальних здібностей, підвищенню функціонального

стану організму, поліпшенню фізичних якостей, психоемоційної стійкості та адаптаційних резервів організму людини засобами і методами фізичної культури, елементів спорту і спортивної підготовки, масажу, фізіотерапії та природних факторів.
А фізичний реабілітолог вивчаючи медико-біологічні та соціально-психологічні науки реабілітолог має бути насамперед хорошим педагогом - фахівцем з фізичного виховання, фізичної культури і в той же час володіти глибокими знаннями сутності патологічних процесів і хвороб, з якими йому доводиться зустрічатися у своїх пацієнтів.

Висновок

рухатись. Цим займається не лікар, не будь-який інший спеціаліст, а

саме фізичний реабілітолог.

сфера діяльності яких спрямована на потреби людини і держави,є дуже

важливою для збереження здоров'я, життя і здатності до незалежного існування.