Проект_з_екології

зі мною.
Степ – незайманий плугом – укрили сніги
В сотні, в

тисячі літ глибиною.
І дивлюся крізь мить, неозорену мить,
На безвітряний лет снігопаду,
А верхівка стеблини над настом тремтить –
Погляд вітряний теж має владу.
Висотою у вік сніговий те стебло –
Знає віку надсніжного болі.

Й розуміє воно: заподіяти зло
Може й погляд людський. Мимоволі.
В недоречності очі свої відведу –
Сполохав ту стеблину, а нащо?
І, вгрузаючи в сніг, цілиною піду,
Сам собі і нащадок, і пращур.
Заповідне коріння тримається снів,
Хоч весною і тягнеться вгору...
Божеволіє совість від чистих снігів,
Від сліпучого світла докору.

Василь Чубур

ковила, ти в далекі віки повела.
Ластівки цвіркотливі,
слід росистий (зайцями попетляно),
і

суниці цнотливі
із трави виглядають кокетливо.
Над блакиттям волошок
кущик спекою дихає зморено,
зеленіє горошок
там, де плугом ніколи не орано.

Степе любий та милий!
Глянеш, повний душевного трепету, –
таж колись тут ходили
тільки коні козацькі та стрепети!
Ти не міг, дивний степе,
серця не розтривожити чулого,
таж зберіг ти під небом
цілий світ золотого минулого!
Цілина, цілина,
наших сивих віків далина!

Дмитро Білоус

оголошена заповідником місцевого зна-
чення, а в 1947 році категорія охорони

була підвищена до загальнодержавного заповідника.
З 1961 року Михайлівська цілина
входила до складу Українського степового заповідника і була його північним
філіалом.
Указом Президента України Віктора Ющенка від 11 грудня 2009 року цілину виокремлено в заповідник, площу
якого збільшено до 882,9 га.

лісостеповій зоні. Серед заповідних ділянок
Сумщини Михайлівська цілина посідає особливе місце.

Її
унікальність полягає в тому, що тут охороняється ділянка
плакорного лучного степу. Плакорні степи в Україні майже
повністю розорані. Цей невеликий куточок неораного степу
репрезентує лучні степи, які в минулому були поширені в
Лісостепу.
Цей степовий масив знаходиться на вододілі річок Груні і
Сули в Лебединському районі. У дореволюційний час територія
Михайлівської цілини належала поміщику Капністу, який використовував ділянку для випасання коней. Пізніше, після революції, ці землі входили до складу земель Михайлівського кінного заводу. Колись тут були великі цілинні пасовища, але вже в 1928 році цілинного степу залишилось дещо більше 200 га.

с. Жовтневого. Це унікальний край, природа якого заворожує. Втім цей

край є «нагадуванням» людям, що їхня діяльність повинна мати свої межі, якщо вони хочуть бачити таку красу, якої вже не залишилося в нашому світі.

до Червоної книги України. Рослинний покрив цілини схожий із рослинністю

південних степів. У його складі головне місце займають різнотравно-тирсові і різнотравно-типчаково-тирсові угруповання, які головним чином зростають у південно-східній і східній частинах заповідника. Але в Михайлівському степу також є рослинність, притаманна північним степам. Наприклад, лише тут зростають дзвіночки і різні вологолюбні рослини.

ви можете побачити такі рідкісні рослини: дельфіновій клиновидний, астрагал, голубчик

боровий, брандушку, ковилу та інші. Є в степу і звичні нам ромашки, волошки, льон. Хто хоч раз побував тут, не може забути барвистого цвітіння степового різнотрав’я. Починаючи з ранньої весни і до пізньої осені, степ змінює свої кольори.


З настанням теплих весняних днів першими з’являються осить великі бузково-рожеві квіти брандушки різнокольорової. Цей рідкісний
червонокнижний вид ще зрідка можна зустріти на Сумщині, але найбільша його популяція знаходиться на Михайлівській цілині.

а пізніше – у травні – з’являються великі золотаві квіти

горицвіту весняного. Ця рослина утворює в заповіднику яскраві килими. Коли квітує зіновать руська, в степу переважає інший відтінок жовтого кольору. У кінці травня різнобарвний степ прикрашає квітування чини панонської, анемони лісової, півників угорських, шолудивника степового. Кольорова гама степу постійно доповнюється і змінюється. На початку літа степ розквітає синіми барвами – квітують шавлії лучна та поникла. У цей же час починає виколошуватись ковила.

збагачення фауни.

Трапляються лось, кабан і навіть
вовк. Останнім часом

усе частіше з’являються сарни («дикі кози»).

Постійними мешканцями є заєць сірий і лисиця руда.

Дуже багато дрібних гризунів і птахів.

жителів краю. Степ своїми мінливими вогниками квітів, сріблястим ковиловим граєм,

неповторнимипахощами, щебетанням птахів зачаровує своїх відвідувачів, надає відчуття єдності людини з природою, вчить цінувати її.

Михайлівська цілина – це єдиний подібний заповідник в
Україні. Багато хто називає його «брендом» Сумської області.

Сумчанам добиратися до не зворушених цивілізацією земель не
довго – степ знаходиться всього в 100 км від Сум, біля хутора Жовтневий Лебединського району.