Прямые инвестиции

це кошти, які прямо або опосередковано вкладаються у виробництво з

метою отримання прибутку. У свою чергу підприємницькі капітали поділяються на:
прямі
портфельні
Залежно від призначення прямі іноземні капіталовкладення мають таку структуру:
а) спрямовані на створення нового підприємства;
б) на розширення діючих;
в) для придбання раніше створеної та діючої фірми.

партнерства:
«самостійні»;
акціонерні форми:
об'єднання сторонами активів (грошових та матеріальних

ресурсів, досвіду управління);
оцінка об'єднаних активів як капіталовкладень сторін;
здійснення узгоджених завдань за допомогою спільних органів управління;
участь сторін в прибутках та збитках залежно від вкладеного капіталу
ІІ. Пасивні форми співпраці: неакціонерні або контрактні операції.

господарської діяльності на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного

капіталу та пов'язані з цим зміни оборотного капіталу; усі види активів, вкладених у господарську діяльність для отримання доходу;
2) спосіб розміщення (використання) фінансових ресурсів та інших економічних активів продуктивним шляхом, який забезпечує збереження або примноження вартості активів і додатковий чистий дохід (прибуток). Міжнародні, або іноземні інвестиції, — це спосіб розміщення капіталу (активів) однієї країни в іншій країні.

власністю інвестора
участь у акціонерному капіталі компанії
майнові та немайнові права
консорціуми
концесії
альянси
міжнародний

лізинг

валюта
рухоме та нерухоме майно
акції
фінансові інструменти
права інтелектуальної власності
права на господарську діяльність
послуги
реінвестиція

прибутку

осіб однієї держави, які використовуються ними на території своєї країни

для підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.
Зовнішні (іноземні) інвестиції — це фінансові активи або матеріальні кошти, які експортуються юридичними або фізичними особами І однієї країни і вкладаються у бізнес на території іншої країни; це спосіб розміщення фінансових ресурсів та інших економічних активів однієї країни в іншій країні для збереження та примноження вартості цих активів; це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку:
прямі іноземні інвестиції;
портфельні іноземні інвестиції.

кордоном, що забезпечує йому контроль над бізнесом, у який він

вкладений;
як первісне придбання власності за кордоном, так і всі наступні інвестиційні угоди між інвестором та компанією, в яку вкладено капітал (визначення МВФ і системи національних рахунків ООН);
придбання резидентом однієї країни (прямим інвестором) стійкого і довгострокового економічного інтересу і впливу на діяльність підприємства, що є резидентом іншої країни (підприємство прямого інвестування):
чисті реальні інвестиції;
валові реальні інвестиції.

операцій ЗіП;
скорочення прибутків іноземних філій
скорочення інвестицій в основні галузі –

добувний сектор, сільське господарство, обробна промисловість, послуги;
скорочення на 65% розміщення ПІІ приватними фондами;
падіння ринку викупів за рахунок залучених коштів.

активності на глобальних фондових ринках;
динаміці прибутків корпорацій: з другого

півріччя 2009 р. спостерігається помірне відновлення рівня реінвестування прибутку;

іноземного інвестування як засобу оволодіння значною ринковою часткою країни —

імпортера капіталу компанією-інвестором;
Забезпечення стійких довготривалих інтересів в країні або регіоні;
Зниження ризику шляхом географічної диверсифікації виробництва;
Можливість ефективності виробничої діяльності через прямий доступ до національних ринків ресурсів;
Поширення новітніх технологій та домінування окремих країн у розвитку цих технологій;
Перспектива отримати квазірентні доходи на нововведеннях до їх тотального поширення дуже часто приваблює компанії вкладати капітали саме в передові галузі, які, як правило, просуваються тільки деякими розвиненими країнами.

регулятивні умови стимулювання міжнародної інвестиційної діяльності
Багатостороння агенція гарантій інвестицій

(БАГІ) надає гарантії для фінансування міжнародних інвестиційних проектів,
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) фінансує міжнародні та національні інвестиційні проекти
Організація з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) здійснює глобальний моніторинг міжнародної інвестиційної діяльності та розробку підходів до його регулювання;
На рівні інтеграційних угруповань стимулювання міжнародних інвестицій здійснюється шляхом лібералізації руху капіталу, застосування спеціального режиму інвестування для пріоритетних цілей (наприклад, інвестування у відсталі регіони та ін.).

Латиноамериканський банк розвитку, Азійський банк розвитку, Арабський банк розвитку, Чорноморський

банк розвитку та співробітництва — здійснюють стимулювання інвестиційної діяльності шляхом надання пільгових інвестиційних кредитів, здійснення портфельних інвестицій, підтримки приватизації;
7) На міждержавному та національному рівнях стимулювання іноземних інвестицій здійснюється шляхом укладання двосторонніх угод про підтримку та взаємний захист інвестицій, запровадження національного (недискримінаційного) або преференційного режиму іноземних інвестицій, регулювання руху капіталу, оподаткування та репатріації прибутків іноземних інвесторів.

доступу до земельних ділянок;
ліквідація монополій та приватизація державних підприємств.
Заходи щодо

стимулювання та спрощення інвестиційних процедур:
спрощення процедур перевірки та затвердження;
прискорення видачі дозволів на реалізацію проектів;
створення податково-бюджетних та фінансових стимулів в певних галузях, регіонах, створення спеціальних економічних зон; покращення ділового клімату: зниження ставки оподаткування корпорацій (в розвинених країнах та в країнах, що розвиваються в африканському та азійському регіонах).

національні обмеження іноземних інвестицій;
2) посилені процедури відбору та затвердження інвестиційних

проектів з метою національної безпеки в межах рятівних фінансових операцій;
3) тимчасова націоналізація певних секторів;
4) перевага національним інвесторам при приватизації;
5) відбувається стрімка еволюція міжнародного інвестиційного режиму в результаті підписання нових договорів, збільшення кількості арбітражних рішень

учасників;
переваги у створенні регіональних інвестиційних зон (Південь-Південь);
віднесення в ЄС питання

щодо інвестицій іншим компетентним органам;
анулювання двосторонніх інвестиційних угод з метою вирівнювання договірного ландшафту та ліквідації протиріч з іншими правовими інструментами;
посилення умов щодо міжнародних принципів відповідального інвестування у сільське господарство;
стимулювання іноземних інвестицій для розвитку низьковуглеводної економіки;
розробка механізмів мобілізації приватного сектору.

Інжинірингові контракти:
інженерно-консультаційні – компанія консультує замовника на стадії підготовки будівництва

(вибір оптимального проекту, складання кошторисної документації);
інженерно-будівельні - компанія консультує замовника основному в нафтопереробній галузі
3. Ліцензійні угоди – компанія надає в користування протягом певного терміну захищену ліцензією технологію без права передачі третім суб'єктам, і залишається власником технології;

франчайзером та малим – франчайзі (оператором), що об'єднує елементи оренди,

купівлі-продажу, підряду, представництва (експлуатація ресторанів і готелів. прокат та обслуговування автомобілів, роздрібна торгівля, будівництво). Предмет франчайзингової угоди передбачає надання компанією-франчайзером підприємству-франчайзі в обмін на пряму чи непряму винагороду прав на використання франшизи з метою маркетингу специфічних видів товарів та (або) послуг .
5. Міжнародні субконтракти – надання місцевому партеру обладнання чи технології, які орієнтовані на експорт;
6. Експорт гудвіла – це передача невидимих активів: досвіду управління та організації виробництва, управління фінансовими активами, товарного знаку;
7. Підрядне виробництво – зв’язки на основі внутрішньогалузевої спеціалізації

операціях, який передбачає також обов'язки посередника щодо надання деяких інших

послуг комерційного характеру. Основним змістом факторингу є задоволення спеціалізованою фірмою вимог кредитора за рахунок стягнення нею з боржника коштів з комерційного рахунку кредитора.

Estimated worldwide sales by type of NEM, 2010 (Trillions of dollars)

майном на основі орендних відносин;
це форма фінансування вкладень на придбання

обладнання, машин тривалого користування, будівель, споруд та іншого рухомого і нерухомого майна, що можуть бути об'єктами оренди;
це особливий вид оренди, який передбачає, що лізингодавець за пропозицією майбутнього користувача купує вибране останнім обладнання у власність і потім здає його цьому суб'єкту в оренду;
4) це особливий вид інвестиційної діяльності, спрямований на придбання лізингодавцем у власність вибраного лізинго-одержувачем майна у певного виробника (продавця) та надання цього майна за певну плату в тимчасове користування для підприємницької діяльності.

поділяється на:
А) Оперативний лізинг характеризується невеликим терміном контракту (від

3-ох до 9-ти років) та неповною амортизацією об’єктів лізингу. Після закінчення строку об'єкт лізингу може повертатися орендарем, чи укладається нова угода.
Б) Фінансовим (капітальним) лізингом вважається оренда, при якій до орендаря переходять усі ризики та переваги, пов'язані з володінням об'єктом оренди. Умови фінансового лізингу
право власності на орендоване майно повністю переходить до орендаря після закінчення терміну оренди;
орендарю надається можливість після закінчення терміну оренди придбати орендоване майно за залишковою вартістю або відновити оренду на умовах символічної орендної плати;
термін оренди охоплює більше 75 % строку корисного використання майна;
дійсна вартість мінімальних орендних платежів дорівнює або перебільшує 90 % поточної вартості орендованого об'єкту.

фірми можуть надіслати частину свого управлінського персоналу для надання підтримки

фірмі в іншій країні або надання спеціалізованих управлінських функцій на певний період за встановлену плату
11. “Проекти під ключ” – це укладання контрактів на будівництво підприємств, які передаються власникові для експлуатації у стані їх повної готовності.
ІІ. Створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств, стратегічних альянсів

підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів

і ризиків від здійснення цієї діяльності;
б) організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності;
в) підприємство, статутний капітал якого формується шляхом об'єднання майна його засновників (серед них можуть бути й іноземні юридичні особи та громадяни). Засновники спільно провадять господарську діяльність, керують виробництвом, розподіляють прибутки;
г) організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів у сфері інвестування, управління, виробництва продукції чи надання послуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких ризиків тощо.

Україна»: Корпорація «Богдан» - 50%, Isuzu MOTORS - 30% и

Sojitz Corp. - 20%),
товариства з обмеженою відповідальністю,
командитні товариства, холдинги тощо.
Вони характеризуються трьома головними ознаками:
спільним майном;
спільним управлінням;
спільним розподілом прибутку.

міжкорпораційних зв'язків двох або більшої кількості компаній, в рамках якої

здійснюється довгострокова координація економічної діяльності учасників з метою реалізації масштабних виробничих проектів, максимізації результатів технологічної кооперації, скорочення тривалості інноваційних процесів, зниження вартості та ризикованості виробництва, поліпшення умов доступу до певних ринків;
б) довірчі довгострокові взаємовигідні відносини між фірмами, що дозволяють кожній з них ефективно досягати довгострокових цілей, координувати та оптимізувати використання спільних ресурсів і мінімізувати трансакційні витрати.

дозволяють їм розвивати співробітництво в галузі збуту продукції, НДДКР, виробництва

продукції та технологічного розвитку

Зниження ризику;
Економія на масштабах виробництва;
Обмін технологіями;
Зниження чи подолання конкуренції;
Долання торгівельних чи інвестиційних бар’єрів.

Цілі

Типи

Горизонтальні (в межах галузі)
Вертикальні (з постачальниками чи споживачами продукції)
Доповнювальні (глобальні авіаперевізники з регіональними)

Основа співробітництва

Угоди про співробітництво
Неформальні угоди
Передача акцій
Створення СП

у 1985-2009 роках

значного поширення в сучасних умовах. Основними причинами злиттів і поглинань

компаній виступають:
глобалізація економіки і лібералізація світової торгівлі. Вступаючи в боротьбу за перерозподіл ринків, компанії прагнуть посилити свої позиції.
переніс центру ваги міжнародної конкуренції в сектор високотехнологічних товарів і послуг, що зумовлює необхідність зростання витрат на НДДКР.
проблема надвиробництва і пошуки ринків збуту.

з метою підвищення ефективності господарської діяльності, заощадження на управлінських та

маркетингових витратах, поліпшення конкурентної ситуації, усунення конкуренції між собою

Поглинання (takeover) – добровільна чи примусова купівля-продаж активів чи акцій однієї промислової чи фінансової компанії іншою; можлива купівля не всього пакету акцій, а лише його частини (контрольного пакету), яка надає можливість здійснювати ефективне управління та контроль за компанією, акції якої купуються

Горизонтальні (виробник-виробник);
Вертикальні (виробник-покупець);
Родові (виробник фотоапаратів – виробник плівки)
Конгломератні

Дружні Ворожі

Повне
Часткове з утворенням холдингу

Johnson & Johnson: безрецептурна фармацевтика та споживчі товари – біотехнології - підприємства з виробництва медичного устаткування (діагностика) – Penaten (Pfizer) косметичні товари – Janssen-Cilag (галоперидол, антипсихотик)

оплатою в грошовій формі;
компанія Х купує компанію У з

оплатою цінними паперами, випущеними компанією-покупцем;
компанія Х може купити контрольний пакет акцій компанії У, при цьому створивши холдинг для компанії У, який продовжує функціонувати як самостійна одиниця;
проведення злиття компанії Х і компанії У на основі обміну акціями між ними;
компанія Х зливається з компанією У і в результаті утворюється нова компанія Z. Акціонери компаній Х і У в певній пропорції обмінюють свої акції на акції нової компанії Z.

якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню.

Виникли

у 30-х роках у США в період виходу країни з “великої депресії”. Інтенсивно почали створюватися в країнах Західної Європи та Америки у 50-х роках ХХ ст.
Зараз у світі нараховується близько 500 експортно-виробничих зон у 60 країнах.
Обсяг їх експорту становить понад 20 млрд. дол., а зайнятість – близько 4 млн. осіб.
Світовий досвід свідчить, що за відсутності експортних зон вивіз із країни товарів та послуг збільшується в середньому за рік на 7%, за наявності їх – на 20%.

порти, склади, транзитні зони, митні зони на підприємствах;
експортно-промислові зони, туристсько-рекреаційні

– орієнтовані на зовнішню торгівлю;
імпортно-промислові зони або імпортозамінні – їх мета – забезпечити споживачів імпортною продукцією або стимулювати виробництво по заміщенню імпорту;
парки технологічного розвитку – створюються на основі існуючого науково-технічного потенціалу для залучення іноземного капіталу з використанням устаткування, ноу-хау, іноземного управлінського, комерційного чи маркетингового досвіду;
банківські і страхові безмитні зони – створений пільговий режим здійснення банківських і страхових операцій;
комплексні зони – великі за територією, мають ознаки різних ВЕЗ.

сплати 50% ставки податку на прибуток, до 10 років –

у випадку реінвестування;
Звільнення від оподаткування інвестицій: до 5 років
Звільнення від сплати ввізного мита та ПДВ: на період освоєння ділянки, до 10 р.- 50%
Звільнення від обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті
Звільнення від плати за землю: на період освоєння ділянки, до 10 р. – до 50%
Звільнення від сплати зборів до деяких бюджетних фондів

учасників міжнародного інвестиційного ринку та економічних і правових відносин між

ними щодо всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, які направляються в об’єкти підприємницької та іншої діяльності через національні кордони з метою отримання прибутку;
механізм регулювання сукупності економічних відносин, що виникають між продавцем і покупцем інвестиційних ресурсів, котрі є резидентами різних країн. Основною відмінністю інвестиційного ринку від інших ринків є специфічний характер його товару – міжнародних інвестицій.

учасників:
держава,
міжнародні організації (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, ООН та

ін.),
приватних корпорацій,
банків і інших фінансових установ, які переміщують активи (капітал) за кордон або приймають його із-за кордону.

захисту вітчизняних та іноземних інвестицій протягом тривалого часу;
створення сприятливого інноваційно-інвестиційного

клімату для реалізації пріоритетних державних програм та інвестиційних проектів;
сприяння залученню продуктивного прямого іноземного капіталу в сферу матеріального виробництва та встановлення державного контролю за його використанням;
створення сприятливих умов для розвитку СП, які займаються виробництвом;
створення СП за так званою китайською схемою, яка передбачає з самого початку володіння контрольним пакетом акцій підприємства українською стороною, згодом, через 5-7 років, українськими мають бути 75% акцій, і ще через 10-12 років СП стає повністю українським;

які в розвинених країнах вважаються вичерпаними;
7) розробка та прийняття законодавчої

бази щодо страхування ризиків СП

продуктивну силу, що дозволяє досягати намічуваного суспільно корисного результату у

сфері виробництва, наукових досліджень, збуту при менших затратах живої та уречевленої праці порівняно з необхідними для досягнення подібного результату у випадках, коли учасники діють поодинці.
Міжнародне виробництво охоплює виробничі відносини, що проявляються на:
макрорівні – це процес розширення та поглиблення світогосподарських зв’язків,
мезо- та мікрорівнях – у залученні регіонів, галузей, підприємств до міжнародних операцій

типів міжнародного виробництва залежно від детермінуючих факторів:
1) виробництва, що ґрунтуються

на ресурсній базі й спільному використанні капіталів, технології, додаткових активів, природних ресурсів, інфраструктури, ринків;
2) виробництва ринкової основи: реконструкція й модернізація, ввід в дію інші потужності, ефект масштабів виробництва, зниження матеріальних і трудових витрат;
3) виробництва, що базуються на раціональній спеціалізації продуктів або технологічних процесів;

на виробництво і доступ до місцевих ринків, близькість замовників, післяпродажне

обслуговування;
5) змішані виробництва, що становлять різні комбінації назва них чотирьох і використовують, крім того, переваги ринку та портфельних інвестицій.