РОЗВИТОК СЕНСОРНОЇ СИСТЕМИ

Смакова сенсорна система.
РОЗДІЛ 4. Слухова сенсорна система.
РОЗДІЛ 5. Зорова сенсорна

система.
РОЗДІЛ 6. Рівновага.
ВИСНОВОК

людині не тільки пристосуватися до навколишнього середовища, а й пізнавати

закони природи, а й пізнавати закони природи та активно змінювати це середовище.
Цій складній системі видатний фізіолог І. П. Павлов дав назву аналізатора.
Кожний аналізатор складається із сприймаючих утворів рецепторів, нервів, що відходять відповідних, і відповідних ділянок кори і підкірки головного мозку, де й відбувається остаточний аналіз і синтез збудження і формування наших відчуттів.

із зовнішнього і внутрішнього середовищ і сприймає ці подразнення у

вигляді відчуттів. Показники органів чуття є джерелом наших уявлень про оточуючий світ. Діяльність сенсорної системи відображає зовнішній матеріальний світ, що дає змогу людині не тільки пристосуватися донавколишнього середовища, а й пізнавати закони природи та активно змінювати це середовище.

температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику

язика, пальців, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів такі, як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку.

нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів

нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок.

що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинахвиростів слизової

оболонки язика — сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому.

коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки навколишнього середовища. Людина спроможна визначити напрямок звуку

з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. З слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа.

внутрішнього вуха.
Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань,

а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.

затримуються пил і мікроорганізми, тому необхідно регулярно мити вуха теплою

мильною водою; ні в яко­му разі не можна видаляти сірку твердими предметами.
Велику шкоду приносять слуху надмірно сильні звуки і три­валий шум, особливо шкідливо діє останній, що призводить до глухуватості та навіть до глухоти. Максимальний рівень гучності звуку, що вже викликає болючі відчуття, складає в середньому 135 дб (децибел). Сильний шум знижує продуктивність праці до 40—60 %. Деякі інфекційні захворювання (ангіна, грип) ви­кликають запалення середнього вуха. Симптоми захворювання виявляються по-різному, може з"явитися біль у вухах, збільшиться виділення сірки, тобто з"являється «теча», знижується рівень чутності й т. д. У такому випадку необхідно звернутися до лікаря. Хронічне запалення середнього вуха може тривати місяцями, але самолікування ніколи не відбудеться, тому без допомоги фахів­ця тут ніяк не обійтися.
Тривале прослуховування голосної музики також призводить до погіршення слуху і перевтоми нервової системи.

і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа.

Має кулясту форму і складається з трьох оболонок: зовнішньої – щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку); до неї прикріплюються м'язи, які рухають око; середньої – судинної (пронизаною густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку); внутрішньої – сітчастої (в ній розміщені рецептори ока – палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку.

забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха.

Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.

людині не тільки пристосуватися до навколишнього середовища, а й пізнавати

закони природи, а й пізнавати закони природи та активно змінювати це середовище. Цій складній системі видатний фізіолог І.П.Павлов дав назву аналізатора.  Кожний аналізатор складається із сприймаючих утворів рецепторів, нервів, що відходять відповідних, і відповідних ділянок кори і підкірки головного мозку, де й відбувається остаточний аналіз і синтез збудження і формування наших відчуттів.