Соціально-економічний та політичний розвиток Югославії у другій половині 1940-х

1980-х рр.

наслідки.
2. Спроби побудови країни самоврядного соціалізму.
3. Югославія в

системі міжнародних відносин.
4. Політична і економічна криза 80-х років ХХ ст. у СФРЮ.

Підруч. для вищих навч. закл. – К.: Генеза, 2005. –

816 с.
История южных и западных славян: В 2 т. Т. 2: Новейшее время: Учебник / Под ред. Г. Ф. Матвеева и З. С. Ненашевой. – 3-е издание. – М.: Изд-во Моск. ун-та: Изд-во «Печатные Традиции», 2008. – 368 с.
Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки: 1945 – 2002. – К., 2004.
Гиренко Ю. С. Сталин – Тито. – М., 1991.
Шахін Ю.В. Еволюція економічної політики Федеративної Народної Республіки Югославії (1947–1961 рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Ю. В. Шахін; Одес. нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. – Одеса, 2005. – 20 с.
Митрович М. Югославская действительность в анонимных посланиях Йосипу Броз Тито (1956–1966 годы) // Славяноведение. – 2008. – № 3. – С. 48–59.
Рудяков П. Релігійний фактор у подіях Балканської кризи (1991-2011 рр.) // Православ’я – цивілізаційний стрижень слов’янського світу: Зб. наук. праць / Ред. колегія: П.П. Толочко (головний редактор), О.П. Моця (відповідальний редактор) та ін. – К.: Фенікс, 2011. – С. 183–191.

Тимчасовий народний уряд Демократичної федеративної Югославії (ДФЮ), до якого увійшли

шість представників емігрантського табору, а решта (22) були або комуністами, або представляли партії, що входили до ЄНВФ. Головою уряду та міністром оборони став маршал Й. Тіто, його першим заступником - комуніст Е. Кардель.
Загальна кількість людських втрат перевищила майже 1,8 млн осіб.
Зруйнована економіка Югославії. У 1945 р. обсяг виробництва харчової промисловості становив 45 % довоєнного, у текстильній - 40 %, у металургійній - 20 %.

родині.
З 1910 р. - член Соціал-демократичної партії Хорватії і

Славонії.
З 1913 р. - служба в австро-угорській армії. У 1914-1915 pp. - учасник бойових дій на східному фронті Першої світової війни. У 1915 р. після поранення потрапив у російський полон.
1917-1920 pp. - учасник громадянської війни в Росії.
У1920 р. - повернення в Хорватію та вступ до Компартії Югославії. У 1921 — 1928 pp. - на підпільній партійній роботі. У 1928 р. -секретар Загребського міськкому КПЮ. У1928-1934 pp. - арешт та ув'язнення. У 1934-1935 pp. - на нелегальному становищі.
У 1935-1936 pp. - еміграція до СРСР, працівник Комінтерну в Москві. У 1937 р. - голова ЦК КПЮ.
У 1940-1952 pp. - генеральний секретар КПЮ. У 1941-1945 pp. - головнокомандувач Народно-визвольних загонів (а з 1942 р. - НВА).

з Д. Михайловичем, а також хорватські усташі та албанські сепаратисти.

До лютого 1946 р. частини Югочлавської армії спільно з органами держбезпеки знищили близько 200 тис. осіб.
Підсумки виборів до Установчої скупщини у листопаді 1945 р. засвідчили переконливу перемогу НФЮ, за який віддали голоси понад 90 % виборців, а представники КПЮ отримали 78,6 % депутатських мандатів.

країну Федеративною Народною Республікою Югославією (ФНРЮ), до складу якої увійшли

Сербія (з автономними Воєводиною, Косовом та Метохією), Хорватія, Словенія, Македонія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина.
Установча скупщина наприкінці січня 1946 р. ухвалила конституцію ФНРЮ, згідно з якою країна проголошувалася об'єднанням рівноправних народів, на основі права на самовизначення. Етнічний принцип не був до кінця витриманий. Декларувався принцип недоторканності приватної власності.

максимуму в розмірі 25-30 га орної землі. За відчужені землі

поміщиків і Римо-католицької церкви держава виплачувала компенсацію.
1946 р. був прийнятий закон про націоналізацію, згідно з яким до державної власності перейшли банки, транспорт, оптова торгівля. Уже в квітні 1947 р. був затверджений перший п'ятирічний план (1947-1951). В країні розпочалося будівництво двохсот нових підприємств, електростанцій, залізниць та інших промислових об'єктів. СРСР надав Югославії безвідсотковий кредит 135 млн. дол.

відносин;
підприємства через робітничі ради передавалися в управління трудовим колективам

та отримували господарську самостійність;
трудовим колективам надавалося право самостійно складати виробничі плани й визначати асортимент продукції;
ліквідовувалися МТС, скасовувалися обов’язкові поставки сільгосппродукції;
селяни могли займатися індивідуальним господарюванням, встановлювався максимум (10–15 га) землеволодіння, дозволялися продаж і оренда землі та використання найманої робочої сили;
було розширено повноваження республіканських владних структур, почалося запровадження самоврядування (органи його у сільських громадах, районах і містах складалися з двох палат: народного віча та віча виборників).

союзні договори з Албанією, Польщею та Чехословаччиною.
Югославія та Болгарія

обговорювали плани створення Волконської федерації.
КПЮ була однією з ініціаторів створення у 1947 р. Інформбюро дев'яти європейських комуністичних партій.
Негативне ставлення СШАта Великої Британії. Уряд США відмовився повернути золотий запас Югославського банку.
За активної радянської підтримки було вирішено питання про кордони ФНРЮ з Італією.
«Рух неприєднання» країн, що не входили до жодних військово-політичних блоків, був оформлений у 1961 р. на конференції в Белграді.
У 1967 р. було відкрито кордони СФРЮ, в країні з'явилися мільйони західних туристів, різко зросли міжнародні контакти югославської інтелігенції.