СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ В ІД НОСИН (1). НЕОМАРКСИЗМ. 1. Неомарксизм та

– точки дотику та розходження 2. Дискусія щодо причин відсталості

у розвитку низки суспільств світу (світ-системна теорія, теорія залежності та їх критика)

відсутній жорсткий економічний детермінізм і враховуються соціальні і культурні чинники
У

неомарксизмі немає ідеї месіанської ролі робітничого класу (враховується ускладнення економічної системи та зміни сфери зайнятості, виникнення нових секторів зайнятості таких як сфера послуг і комунікацій та кількісне зменшення робітничого класу)

регульованої державою


У неомарксизмі з'являється пересторога перед спотвореннями принципів марксизму

у політичній практиці (результат спотворення марксизму етатистськимти політ. режимами СРСР, Камбоджа, Північна Корея)

як:

А. Франк,
І. Валлерстайн,
Н. Чомскі

(світ-системна теорія, теорія залежності та їх критика)

«Анналів» (1902 —1985 рр.)

Бродель ввів поняття світ-економіка. Мав на увазі

не світову економіку. А регіональну самодостатню, автономну від інших економічну систему – такий собі світу у собі.

Світ-економіки в розумінні Броделя існують з давніх часів (Фінікія, Карфаген, Рим, Індія, Китай, світ ісламу)

рідко і повільно (лишаються стабільними аж о кінця 15 століття

коли Європа «розширила свої кордони»)
Кожна світ-економіка має свій центр – таким центром є «капіталістичне» місто
Центр (місто) підкоряє собі інші міста (центрами європейської світ-економіки були Венеція у 1380-1500 рр, Антверпен у 1500 – 1550 рр., Генуя у 1560 – 1610 рр., Амстердам у 1610 – 1815 роках, Лондон у 1815 – 1929 рр., Нью-Йорк з 1929 року)

культурами. Метрополія – це такий собі «Ноїв ковчег»
Через таку строкатість

центр вимушений дозволяти хоч частково політичні і релігійні свободи, які неможливі в інших зонах.
Для центрів характерна дорожнеча і соціальне розшарування
Простір світ-економіки ділиться на певні структурні зони: вузький центр, другорядні області, великі периферійні території.
Периферію характеризує архаїчність, відсталість, легка доступність до експлуатації іншими.

німецький економіст, соціолог, один із засновників світ-системного аналізу і теорії

залежного розвитку (теорії розвитку недорозвитку).

Центральне питання зацікавлень Франка – причини низького рівня соціально-економічного розвитку та політичної стабільності і ефективності колишніх колоній, країн «третього світу».
Франк не погоджується з тезами прихильників теорії модернізації, які надмірно оптимістично і лінійно сприймають перспективи розвитку суспільств світу.
Подібно Франк відкидає пояснення соціально-економічної та політичної недорозвинутості низки країн світу через апеляцію до соціокультурних чинників, системи цінностей, нормативних систем.

ми розуміємо ситуацію, коли економіка конкретної країни визначається розвитком і

експансією іншої економіки, при цьому перша підкорена другій. Взаємозалежність перетворюється на залежність коли одна із сторін взаємодії може розширюватися і бути самодостатньою, а інші можуть лише реагувати на експансію».  

серед лівих інтелектуалів. Йдеться про пояснення причин відсталості країн, які

у минулому були колоніями європейських держав.
Франк вважає, що капіталізм можна зрозуміти лише як світову систему, економічний розвиток в одних частинах якою зумовлює недорозвинутість у іншій частині.
В результаті країни капіталістичної периферії є втягнутими в складний процес «розвитку недорозвитку», коли участь країни в світовій системі капіталізму ускладнює її ситуацію.

капітал стає сателітом метрополії (лат. материнське місто) і сам стає

метрополією для населення і економіки своєї країни.
Провінційний капітал , який сам є сателітом меторополії, породжує власні провінційні центри. Таким чином відтворюється система метрополій і сателітів.
Таким чином – недорозвиток це не результат якихось архаїчних інститутів чи недостатності капіталу, чи ізоляції від світових процесів. Навпаки – недорозвиток виникає в результаті залученості у світові капіталістичні відносини.

які мали найтісніший зв'язок з центром, були найбільш залежними від

метрополій.
З Франком певною мірою погоджується М.Буравой, який вважає, що колишні країни соціалістичного блоку (країни другого світу) набувають риси країн третього світу – у них прогресує залежність та недорозвиток.

світ на думку В. є єдиною системою міжнародного поділу праці. Валерстайн

аналізує такі явища макрорівня як світовий розподіл праці, світові міграційні процеси, протистояння бідного Півдня та багатої Півночі. Валерстайн говорить про систему соціальної стратифікації у світовому масштабі. У його системі одиницями аналізу виступають суспільства, або групи суспільств, які характеризуються подібним становищем у світовому розподілі праці. Зрештою ці явища макрорівня проектуються на мікрорівень.

(L. E. Harrison) Автор праці “Underdevelopmanet is a state of

mind: the case study of Latin America” (1985) Саму наявність розриву між розвинутими та недорозвинутими Гарісони визнає і ілюструє даними Світового банку 1982 року

особливостях відсталих суспільств.

“Колоніальна влада отримала великі економічні переваги завдяки колоніям

(зокрема американські компанії у Латинській Америці і в інших країнах третього світу)… Але фокусуватися виключно на впливі “імперіалізму” та на “залежності” означає сприяти утворенню паралізуючої міфології, яка прирікає нас на поразку”

суспільств

ін. Цей
напрям відкидає тезу
про те, що у
„соціальним корінням” різноманітних дисфункційних

явищ є структури соціальної нерівності.

представники цього напрямку апелюють до культурних факторів.

що виходить за
межі безпосередніх
матеріальних інтересів
нуклеарної сімї», яка в
свою чергу походить

з
«етосу аморального фамілізму»

соціально-економічної відсталості

неомарксизм у постіндустріальних суспільствах?”;
“Яким є становище України у світовій системі

соціальної нерівності?”;
“Якими є соціокультурні чинники проблем соціально-економічного розвитку українського суспільства?”