Становлення ринкової економіки в Україні та зміни в соціальній політиці

трансформації правових засад реалізації соціальної політики в ринковій економіці.
Характеристика механізму

формування фінансових ресурсів соціальної політики в соціально-ринковій економіці.
3. Організаційно-економічний механізм розподілу та використання фінансових ресурсів соціальної політики в соціально-ринковій економіці.

рівня добробуту через мінімальний рівень заробітної плати, її індексацію, помірні

податки і невтручання у підприємницьку діяльність;
задоволення пріоритетних потреб суспільства, які держава не може довірити кожному громадянину особисто. До них належать потреби у здобутті загальної освіти, вихованні дітей та підлітків, проведенні культурно-освітньої роботи, підготовки кадрів, організації охорони здоров’я і розвитку фізичної культури членів суспільства. Держава законодавчо гарантує задоволення вказаних потреб за рахунок бюджету в мінімально достатніх розмірах, у формі безплатних послуг. Співвідношення таких послуг завжди мусить поєднуватися з розміром стягування з громадян прямих і непрямих податків. Це також є умовою соціальних гарантій;
вирівнювання рівнів життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов’язана з причинами (вік, стан здоров’я, втрата роботи та ін.), що не залежать від їх трудових зусиль.

при народженні, років
Динаміка сукупного валового коефіцієнта охоплення населення освітою, %
Динаміка

рівня життя (ВВП на душу населення за ПКС), дол.

1991р. соціальна політика планової економіки; 2) 1991-2000 рр. соціальна політика перехідної

економіки; 3) з 2000 р. і до тепер – формування соціальної політики ринкової економіки.

надходжень від трудової діяльності, передусім на державних підприємствах (колгоспи за

своєю суттю також були державними);
регулювання заробітної плати з метою мінімізації нерівності в розподілі доходів;
стимулювання максимально високого рівня трудової активності й зайнятості населення навіть за рахунок неефективного використання робочої сили;
підтримка колективних, а не індивідуальних форм споживання головним чином за рахунок гіперболізації натуральних його видів (надання безкоштовного житла, дотаційного відпочинку, медичного обслуговування, освіти та виховання дітей в дошкільних закладах). При цьому значна їх частина реалізувалася через державні підприємства.

на споживчі товари та послуги (включаючи житло);
суспільні служби охорони здоров’я,

послуг освіти та культури, які надавалися безкоштовно або за номінальними цінами;
охоплення допомогою з соціального страхування, пов’язаною з трудовою діяльністю майже 100% населення;
розвинена соціальна інфраструктура підприємств;
існування різноманітних видів натуральної та грошової соціальної допомоги, що надавалася державними підприємствами.

тільки і навіть не стільки від інтенсивності та якості трудової

діяльності, обраної стратегії життєвої поведінки, як від загальної ефективності економіки і політики держави.

незалежності;.
2) прийняття Верховної Радою України низки законів в перші

роки незалежності, за відсутності належного досвіду самостійної законодавчої роботи, які не були узгоджені між собою та не враховували реалії економіки. Законодавчі та нормативні акти 1991-1993 рр. були значно щедрішими, а ніж закони радянських часів. Проте, забезпеченню їх виконання за умов поглиблення економічного спаду було досить проблематичним і породило низку проблем у реалізації соціальної політики.

забезпеченні та низький його рівень;
стрімке підвищення вартості та погіршення якості

послуг закладів освіти, охорони здоров’я, культури;
відсутність соціального захисту громадян, які працюють у приватному секторі та й за гнучким графіком (неповний робочий день, тиждень);
незабезпечення регресних виплат у зв’язку з професійним захворюванням та каліцтвом;
неефективне управління державними цільовими фондами.

Усі зазначені ознаки соціальної політики у період економічного спаду впродовж 1991-2000 рр. породили не лише наявність заборгованості із виплати соціальних допомог, а головне, не стимулювали населення до самостійного розв’язання проблем.

через скорочення фінансових ресурсів держави;
несумісність соціальних гарантій планової економіки не

лише з фінансовими можливостями держави, а й з ринковими механізмами, які передбачають право вибору для кожної особи (щодо політики зайнятості та політики розподілу власних доходів) і відповідальності за зроблений вибір.

допомоги;
дублюванням джерел фінансування соціальної допомоги (за рахунок видатків бюджету та

виплат по соціальному страхуванню);
скороченням соціальних витрат підприємств. До 2000 р. державним і приватним підприємствам було заборонено згідно з рішенням місцевих адміністрацій продавати або використовувати для інших цілей об’єкти, що належать до соціально – культурної сфери (лікарні, дитячі заклади, оздоровчі заклади). Хоча в індустріальних країнах Заходу підприємства пропонують своїм працівникам соціальні блага, але вони це роблять добровільно, сплачуючи за послуги третій стороні, яка надає їх працівникам. Після 2000 р. підприємства розпочали передавати у комунальну власність об’єкти соціально – культурної сфери, що суттєво скоротило соціальний захист найманих працівників зі сторони підприємства.

2000р. Указом Президента «Про основні напрямки соціальної політики на період

до 2004 року»

1.Подолання негативної тенденції зменшення чисельності населення, всебічної підтримки і створення сприятливих умов для розвитку сімей, жінок , дітей та молоді.
2. Вдосконалення соціально-трудових відносин через запровадження відповідної політики доходів населення, забезпечення гарантованості та своєчасності виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат, розвитку ринку праці, посилення державного нагляду за створенням належних умов праці на виробництві, підтримки життєдіяльності населення, розвитку соціального партнерства.
3. Здійснення всеохоплюючої реформи соціального забезпечення шляхом реформи системи соціального страхування, розвитку адресної соціальної допомоги найвразливіших, вдосконалення системи соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці, громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

забезпечення достатнього рівня життя населення;
2) розвиток трудового потенціалу народонаселення;
3) формування

середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів;
4) проведення пенсійної реформи;
5) надання адресної підтримки незахищеним верствам;
6) всебічний розвиток освіти, культури, політики, охорони здоров’я населення.
Саме реалізація засад прийнятого у 2000 р. Указу Президента стала правовою основою побудови соціальної політики, характерної для ринкової економіки.

брати участь у інших окрім пенсійного видах страхування )

постійного населення територіальної громади;
- норматив

бюджетної забезпеченості у розрахунку на одну особу, грн.

Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, гривень у розрахунку на 1 жителя

засадах