СТИЛІСТИЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. СОЦІАЛЬНА ТА ЛІНГВІСТИЧНА СУТНІСТЬ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ МО

ЛІНГВІСТИЧНА СУТНІСТЬ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ МОВЛЕННЯ. ДОКУМЕНТ ЯК ОСНОВНИЙ РІЗНОВИД ОДС
Підготувала:

доцент кафедри
соціально-гуманітарних дисциплін
Н.В. Руколянська

функція, обставини мовлення, сфера вживання, загальні ознаки, підстилі.
3. Ділове мовлення в

Україні в його історичному розвитку. Традиції “ділової мови” Київської Русі.

(від лат. stilus – загострена паличка для письма, якою користувалися

у Давньому Римі та в часи середньовіччя) – основне поняття стилістики.
Стилістика мовлення є продуктом історичного розвитку національної мови і змінюється відповідно до поступу суспільства.
Стиль мовлення – це різновид літературної мови, що характеризується системним об’єднанням мовних одиниць різних рівнів, функції яких зумовлені суспільною сферою використання мови, настановами та умовами спілкування.

лексичними, фразеологічними, морфологічними, синтаксичними, орфоепічними та акцентуаційними засобами, який здійснюється

для однієї з функцій мови – спілкування, повідомлення або впливу.
Кожний стиль має:
сферу поширення (коло мовців);
призначення;
систему мовних засобів;
підстилі;
жанри реалізації.

чи з певним стилістичним значенням.
Жанри – це види вживаних

у певній галузі людського життя текстів, що характеризуються певними структурними та мовними особливостями. Вони мають специфічні риси, що відрізняють один від одного жанри функціонального стилю. Стилі мови у зв’язку із жанровою диференціацією функціонально-стильових єдностей поділяються на підстилі.

вживання, загальні ознаки, підстилі.

лексики
використання складних синтаксичних конструкцій
дотримання прямого порядку слів у реченні
Загальні:
документальність
точність
стабільність
ясність,

логічність, аргументованість викладу
стислість у передачі думок
чіткість, точність формулювань

– конвенції, повідомлення – комюніке, звернення – ноти, протоколи);

адміністративно-канцелярський (планово-звітна

документація, розпорядча документація, директивна документація, облікова документація, ділове листування)

політики, економіки, культури, реґламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих

громадян. Документи поділяються на організаційно-регулюючі, інформативно-описові та організаційно-впливові.
Адміністративно-канцелярський підстиль значно вирізняється від законодавчого чи дипломатичного підстилів, бо саме в канцелярсько-діловій мові виявляється безпосередній зв’язок мови з виробничою діяльністю людей.
Законодавчий – обслуговує сферу законотворчості й реґламентує офіційно-ділові стосунки між громадянами та державою тощо. Має настановчо-інформативний чи власне директивний характер викладу.

мови” Київської Русі

з розвитком української мови як однієї з трьох східнослов’янських мов.
Ділова

мова Київської Русі представлена кількома збереженими з того часу грамотами, які дійшли до нас у складі “Повісті минулих років” як договори з греками. Лексика і фразеологія ділової мови семантично обмежена й відноситься головним чином до сфери державно-юридичного та суспільно-політичного життя.
На основі традицій східнослов’янського звичаєвого права з пережитками язичництва й писемних договорів Русі з греками у 30-х роках ХІ ст. при Ярославі Мудрому оформляється оригінальний звід світських законів „Руська правда”.

обмеженість лексичного складу.
Одноманітність синтаксичних конструкцій (складні речення з підрядними умови).
Відсутність

художніх засобів зображення.