Історія України

України
21

Х.)

(продуктовий податок) нерідко передаючи їх збір у селян до рук

найманих управителів, здебільшого поляків та євреїв. На Волині й Галичині орендарі організували додаткові господарські роботи. Ці заходи викликали різке невдоволення сільського населення.

Євреї їдуть на ярмарок

магнат Станіслав Лещинський. Щоб повернути владу син Августа ІІ Август

ІІІ уклав угоду з російською імператрицею Анною. За допомогу Росії була обіцяна найрозвинена частина Латвії – Курляндія. В 1734 році російські загони зайняли частину Польщі та Правобережжя закликаючи боротися проти союзників Лещинського. Їх підтримала подільська надвірна варта Верлана яка атакувала місцеву і волинську шляхту. Проте за перемогою Августа ІІІ повстанці відступили в Молдову.

Гайдамаки

прикарпатської шляхти. Нападників підтримала частина місцевих селян. Головнокомандуючий Юзеф Потоцький

підсилив власне містечко Станіслав. За його допомоги загони опришків до 1754 року були розсіяні.

Опришок

гайдамаків – власних розбійних загонів, які грабували майно і худобу

шляхти для себе або продажу в Крим. В 1750 році гайдамакам вдалось навіть захопити Білу Церкву, Умань, Вінницю. Тільки за російської допомоги нечисленна посполита армія змогла розсіяти нападників.

Напад гайдамаків

які по часу почали її роздаровувати. Щоб упередити розмайнування великих

податкових земель представники Вального Сейму розпочали перемови із Сангушками.

Януш Сангушко

морі. Та тільки по смерті Карла ХІІ Швеція погодилась на

перемови. В 1721 році було укладено Ніштадський мир. За 1 300 000 карбованців Росія викупала Естонію і частину Латвії із розвиненим хліборобським господарством. Царство було проголошено Імперією. Боярам дозволили утворити Сенат – Законодавчу Раду.

Ніштадський мир

річкових і морських суден. До чорноробів були долучені 12 000 козаків

на чолі з Павлом Полуботком які потерпали від примусу та важких робіт. Щоб відшкодувати збитки та впорядкувати торгівлю і податки імператор організував колегії – управлінські ради. Порядок державної служби забезпечував «Табель про ранги» – 14 класів до яких зводились дворяни – громадські і військові управлінці в Імперії. За службу вони отримували невеликі пільги і гроші інколи – землю. Однак всі військові і перші 8 класів громадських дворян - чиновників могли залишати права і майно дітям.

Громадські і військові дворяни

Малоросійській колегії. По його смерті старшина склала «Коломацькі чолобитні» –

запит на підтвердження нового гетьмана і статусу української влади. Від її імені Павло Полуботок 1722VІІІ.19 видав також «Серпневий універсал» яким повертав судову владу і призупиняв збір податків. Щоб врятувати власний наказ Петро І рішуче усунув від влади Полуботка з оточенням і 1723 року ув’язнив їх в Санкт – Петербурзі.

Петро І і Павло Полуботок

– дружини Катерини і онука Петра ІІ особисте правління спробував

організувати Олександр Меншиков. Як сенатор, він намагався заручитись підтримкою різних верств населення зокрема козацького. «Малоросійська» колегія та її голова Степан Вельямінов були відкликані, старшині дозволили обрати гетьманом Данила Апостола на умовах «Рішучих пунктів» 1728 року. За ними владу гетьмана визнавав його замісник – російський дорадчий міністр. Імператор і гетьман розподіляли призначення старшини і суддів. Індукта передавалась до російської скарбниці.

Олександр Меншиков

про маєтності»). Була визначена сума індукти яка віддавалась росіянам частинами.

Малоросійська скарбниця утримувалась евектою та іншими податками.

Данило Апостол

Вона наказала козацьким суддям розробити єдину збірку Малоросійських прав. Для

підготовки війни з Турцією Апостол змусився організувати 12 000 козаків чорноробами до розбудови Української лінії – захисної мережі фортець на південному кордоні. За згоди імператриці він підтримав вороття запорожців з якими були укладені 1734 року Лубенські статті. Кіш на чолі з Іваном Малашевичем зводив Підпільненську січ. Січ корилась гетьману а за підзвітність російській армії отримувала 20 000 рублів.

Повернення козаків

малоросійський уряд. Замісником гетьмана був призначений сенатор Олексій Шаховськой. Збір

податків розділили дворянські управлінці і старшина. Остання частково зберегла військову владу.

Анна Іоаннівна

Окрім Азова російському війську вдалось захопити Очаків і сусідній Кінбурн.

Десятки запорізьких чайок довозили росіянам харчі і намагались попередити атаки галер. Через чуму військові дії були припинені. За Белградським миром Турція відступила Азов та визнала запорожців російськими військовими поселенцями з 1739 року.

Штурм Очакова

усунута від влади донькою Петра І Єлизаветою яку підтримала частина

армії і дворян.

Єлизавета Петрівна

Малоросійських прав («Права за якими судиться малоросійський народ»). Правову звітність

українців і іноземних громадян кінцево розглядав імператор. За умов обов’язкової станової служби церква і старшина зберігали свої привілеї на податки і землю. За вбивство карали на смерть за порушення в управлінських і громадських стосунках – відшкодуваннями. За неясних обставин проект був відхилений.

Малоросійські права

управлінцями були відкликані Єлизаветою. Брат її коханця Кирило Розумовський за

підтримки старшини був визнаний гетьманом. Новому уряду була повернута індукта. Під тиском імператриці Розумовський в 1752 році розпочав «Сербську» реформу – облаштування військових поселенців – сербів в північному Запоріжжі. Виселених звідти козаків оселили поруч Новослобідським полком з центром в Єлисаветграді і приписали до російської армії.

Кирило Розумовський

В 1756 році союзники вступили в війну яка отримала назву

Семирічна. Російська армія добре підготувалась до неї. Підсилена донськими і українськими козаками вона нараховувала понад 50 000 осіб. На рушницях встановили швидкострільні кременеві замки а пушки замінили гаубицями – дальнобійними гарматами різних набоїв. Пруське військо зазнало кількох поразок.

Козацька кіннота

серед старшини зберігались традиції історичного літописання. Нові події зокрема Руїну

і занепад козацьких автономій описали Григорій Граб’янка і Самійло Величко.

Самійло Величко

– управління православною церквою. Митрополити корились Президенту який виконував обов’язки

Патріарха. Одним з радників Президента призначався обер-прокурор – довірена особа імператора. Управлінцями Синоду Петро І зробив професорів Київської Академії – Стефана Яворського та Феофана Прокоповича.

Феофан
Прокопович

Стефан
Яворський

– імперської області. Щоб підтримати пишність міських церков митрополит Рафаїл

Зборовський організував ремонти в храмах Київо-Печерської Лаври. Для Успенського Собору іконописець Григорій Петров витворив 22 метровий іконостас. Іконостас Софійського Собору був обладнаний срібними воротами понад 120 кг. Для скликання віруючих була зведена 96 м Лаврська дзвіниця на 13 дзвонів.

Дзвінниця Київо-Печерської Лаври

для Подолу – ремісничої частини міста. Для відвідин Єлизавети близько

1755 році російські архітектори на чолі з Іваном Мічуріним звели Маріїнський палац. Щоб задовільнити російських імператриць Глухівська співоча школа готувала з молоді придворних музик.

Маріїнський палац

митрополита Лева ІІ Кішки в 1720 році було скликано Замойський

Синод уніатів. Частина православних обрядів була узгоджена із католицькими. Для священиків ускладнили таїнство Євхаристії (єднання віруючих із Іісусом через символічну їжу хліба й вина). По 1740 року частка євреїв Поділля стала хасідами (прихильниками «праведних» священиків-ребе).

Хасіди

та підтримку він виділив понад 5 000 000 злотих зокрема близько 2 200 000

– на барокові храми Почаївського монастиря зведені польським архітектором Готфрідом Гофманом.

Почаївський монастир

Тільки Києво-Печерська Лавра володіла 10 містами та понад 380 господарствами

які утримувались 70 000 кріпаками з 200 сіл. Судові та податкові привілеї старшини теж забезпечили таку можливість. Частину прибутків вона отримувала від традиційної торгівлі горілкою та хлібом а на Чернігівщині – ще і продажем скловиробів. Заможні купці і чумаки організували Ярмаркове коло – об’їзд з товарами 6 торгових українських міст зокрема Харкова Сум і Ромен. До кола увійшов ярмарок Полтави яка в 1752 році отримала магдебурзьке право. Для військового забезпечення в Ніжинському полку в 1739 році був відкритий Шосткінський пороховий завод.

Український ярмарок

мануфактурах які утримувались селянами замість панщини – так званими «приписними».

Тому з того ж 1739 року місцевим селянам заборонили перехід до Малоросії.

Приписні шахтарі

до Азовського й Чорного морів. На узбережжі останніх були організовані

рибний і соляний промисли а на кордоні з Гетьманщиною – нові селітряні мануфактури. В паланках поширились зимівники – сусідські общини заможних козаків. З власних господарств вони сплачували димне (податок з родини) за наявності – шинкове (податок з горілчаної торгівлі). Підсусідки та незаможні козаки-підпомічники обкладались меншими податками.

Зимівник

податок) з власних кріпаків. Після 25 років служби надавалось право

відставки. За рішенням Єлизавети дворяни купували і продавали землю і кріпаків. Для цього в 1754 році було створено Дворянський Банк з видачею кредитів до 10 000 рублів під 6% річних.

Продаж кріпаків

на Запоріжжі відмінились російська індукта й евекта. Організована нестача поповнювалась

тепер з митниць на польському кордоні або збиралась із заможних торговців відкупом – сумою, яку останні відбирали надалі в населення на власну користь.

Відкупник