Історія української культури Навчальна дисципліна :

поняття “культура”.
Структура культури.
Функції культури.
Основні культурні форми.
Мистецтво як важлива складова духовної

(вирощений, оброблений людською працею, доведений
до досконалості).
М.Т.Ціцерон у праці “Тускуланські

Німецький філософ С. Пуфендорф у 1684 р. уперше вживає слово
“культура” як самостійний термін для позначення духовного світу
людини, що відрізняє її від звичайного тваринного існування.

Італійський мислитель Джакомо Віко відводив культурі вирішальну роль
у суспільному розвиткові.
Французький філософ Шарль Монтеск’є у праці “Про дух законів” доводив,
що розвиток культури того чи іншого народу залежить від розміру території
держави, від клімату, географічного середовища, ґрунту.
Французький просвітитель Жан-Жак Руссо протиставляв
культуру “чистій природі”. Згідно з його теорією культуру почали
розуміти як “людяність” на противагу “природності”, “тваринності”.

визначає рівень розвитку
суспільства, а також сам процес творення та розподілу

5. Етика (мораль)
6. Релігія
7. Мистецтво.
8. Звичаї
9. Обряди
10. Політика

в історичному
пізнанні світу.
- Світоглядна функція культури
синтезує в цілісну і

- Комунікативна функція культури
передає історичний досвід поколінь через механізм культурної
спадкоємності та формування на цій основі різноманітних способів і типів
спілкування між людьми.

Нормативно-регулююча функція культури
реалізується через систему цінностей і норм, які служать регуляторами
суспільних відносин, культурно-духовними орієнтирами на певному етапі
розвитку суспільства.

- Інтегративна функція культури
виражається в здатності об’єднувати людей незалежно від їх світоглядної
й ідеологічної орієнтації, національної приналежності у певні соціальні
спільноти, а народи – в світову цивілізацію.

створена кращими творцями
духовних цінностей, орієнтована на привілейовані групи суспільства, яка
характеризується

- Масова культура (маскульт) – вид культури, твори якої характеризу-
ються загальнодоступністю, легкістю сприйняття, спрощеністю,
розважальністю, підпорядкуванням законам ринку, де поява художніх
творів залежить від попиту і пропозиції, домінуванням чуттєвої експресії,
бажання отримати задоволення.

- Народна культура, що створюється непрофесіоналами, але при цьому
не виключає високого рівня майстерності, вміння, знання, в основі чого
лежить орієнтування на реалістичне відображення навколишнього життя
та вільне володіння народною традицією, національними світоглядними
явленнями.

діяльності, що відображає
навколишню дійсність та людську свідомість у художніх образах
і

Види мистецтва

Художня література.
Тонічне або звукове мистецтво (музика, поезія)
Образотворче мистецтво (живопис, графіка, скульптура)
Просторово-пластичне мистецтво (всі види образотворчого та архітектура)
Декоративно-ужиткове мистецтво (вишивка, гончарство, килимарство, художнє скло, художній метал, ювелірне мистецтво та ін.).
Синтетичне мистецтво (кіно, театр, телебачення, радіомовлення)
Хореографічне мистецтво.

на Південну
й Східну Європу, частину Азії. Основні риси:
урочистість, панування суворого

з міцними лицарськими
замками, фортецями, масивністю та геометричністю церков доби
Середньовіччя.

стрункість
зовнішніх форм, стрільчастоподібність усіх
отворів будівлі, наскрізна різьба баштових
шпилів, кам’яні прикраси

від доби Середньовіччя до культури
Нового часу. Риси: гуманізм, світський, антиклерикальний

середина ХVІІІ
ст. Основні риси: контрастність, напруженість, динамічність образів,
афектація, прагнення величі

пол. ХVІІІ ст.
Характерною рисою є відхід від життя у світ

ст.
У архітектурі проявився через такі риси: чіткість та геометричність
правильних форм,

Основні риси: масивні,
підкреслено монументальні форми, багатий декор, опертя на художню
спадщину

інколи
протилежних стилістичних елементів.

ХХ ст.
Притаманне використання нових техніко-конструкційних засобів і вільне
планування для створення

залишається актуальним і до
сьогодні. Для нього властивий розрив із традиціями