СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

економіки
2. Пріоритетні напрями структурних зрушень на макрорівні
3. Зміни регіональної структури

національної економіки
4. Перспективні інноваційні форми регіонального економічного розвитку

економічної системи, яка характеризує пропорції народного господарства та стан суспільного

поділу праці.

- розвиток текстильних машин. Нові технології були поширені в текстильній

промисловості, машинобудуванні, металургії.
ІІ (1830-1880 рр.) - використання парового двигуна в усіх сферах господарства, створенням мережі залізничних шляхів, розвитком будівництва, транспорту, вугільної промисловості, чорної металургії.
ІІІ (1880-1930 рр.) - використання електроенергії, розвитку електротехнічної промисловості, важкого машинобудування, електротехнічної промисловості, виробництва сталі, промисловості неорганічної хімії тощо.
ІV (1930-1980 рр.) - запровадження двигунів внутрішнього згоряння. Автомобілебудування, кольорова металургія, органічна хімія, нафтопереробка.
V (1980 рр. - наш час) - мікроелектронний компонент, характерні розвиток електронної промисловості, обчислювальної, оптоволоконної техніки, програмного забезпечення телекомунікації, підвищення ролі інформаційних послуг, використання супутникових засобів зв'язку.

прискореним розвитком медицини та біотехнологій на основі досягнень у галузі

атомної енергії, генної інженерії, інформатики, біотєхнології, мікроенергетики, освоєння нових видів енергії та космічного простору.
В основі сьомого технологічного укладу - розвиток клітинної біології, систем штучного інтелекту, мікроелектроніки, інформаційних магістралей.

технологічні уклади - 5-й та 6-й - 4%, причому 6-й

технологічний уклад, що визначає перспективи високотехнологічного розвитку країн у майбутньому, у нашій країні майже відсутній (менше 0,1%).
найнижчий, 3-й технологічний уклад (технології промисловості будівельних матеріалів, чорної металургії, суднобудування, оброблення металу, легкої, деревообробної, целюлозно-паперової промисловості) - близько 58%
4-й - 38%
За показником фінансування науково-технічних розробок:
майже 70% коштів сьогодні поглинає 4-й
лише 23% - 5-й

уклад
30% - 3-й
5-й - лише

8,6%.
Інвестиції, які визначають майбутнє на найближчі 10-15 років:
75% спрямовуються у 3-й технологічний уклад
20% - 4-й
4,5% - 5-й
Технічне переозброєння та модернізація:
83% припадає на 3-й
10% - на 4-й.

суспільства за­вданням, які стоять перед національною економікою,
нехтування нагальними пріоритетами

сучасного суспільного розвитку.
Відтак, загострюються проблеми практичної спрямованості:
недосконалість інноваційно-інвестиційної політики,
обмеженість інституцій для здійснення інноваційно-інвестиційного розвитку,
відсутність дієвої системи патентування інновацій та захисту інтелектуальної власності.

і логічний процес, обумовлений ускладненням та удосконаленням процесу суспільного виробництва

у глобальному вимірі та постійним впливом науково-технічного прогресу.

життя соціуму, досягнення економікою динамічної збалансованості, здатності до зовнішньої експансії.

Структурна перебудова національної економіки об'єктивно актуалізується через посилення конкуренції в світовому глобальному просторі за його обмеженості та постійного ущільнення.
Структурна перебудова завжди супроводжується змінами в суспільних інститутах, поведінці людей та ідеології.

економіки, що в широкому значенні означає перехід до сучасної економічної

моделі.

традиційного образу мислення, методів виробництва, розподілу і споживання новими моделями

у всіх сферах виробництва і життя.
Економічне планування: пошук раціональної системи заходів економічної політики, спрямований на прискорення розвитку.
Забезпечення більш рівного правового і соціального статусу, доходів і рівня життя для всіх.

По-перше, це удосконалення інституціональних, відтворювальних та макроекономічних пропорцій економічного

розвитку.
По-друге, це оптимізація міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій на користь збільшення частки високоефективних наукомістких виробництв з пріоритетом найсучаснішого шостого технологічного укладу.
Основною стратегічною метою структурних трансформацій національної економіки має бути досягнення лідируючих позицій в світі.

і практичних заходів, спрямованих на оптимізацію внутрішніх пропорцій економічної системи

та ефективну сукупну пропозицію.

її реалізація. Пріоритетними напрямками даної стратегії слід вважати:
підвищення рівня життя

населення, що відповідає потребам розвитку людини в XXI ст.;
забезпечення розвитку людського капіталу з метою найповнішого використання інтелектуального потенціалу суспільства;
досягнення економічної незалежності України на основі становлення та прискореного розвитку «нової економіки» та реалізації її конкурентних переваг;
на основі використання сучасних досягнень НТР та підвищення ефективності суспільного виробництва, зменшення монопольної залежності України від імпорту як сировини, так і високотехнологічної продукції;

національної економіки.
Потребує удосконалення галузева структура економіки України.
Сучасна галузева структура

української економіки відображає витратний характер виробництва, переважно сировинну спеціалізацію експорту, монопольний імпорт енергоресурсів, нераціональне використання природного, інформаційного, виробничого, людського потенціалу.

розвитку регіонів і формуванні наукових напрямів управління цими процесами.

управління соціально-економічним розвитком регіонів;
застосування планування та прогнозування розвитку на основі

наукового та практичного підходів;
децентралізацію повноважень з планування та управління соціально-економічним розвитком регіонів;
формування ефективних регіональних ринків.

збалансування соціально-економічного розвитку кожного регіону на основі раціонального використання його

потенціалу

Найважливішим результатом структурної політики на регіональному, як і на загальнонаціональному, рівні мають бути позитивні зрушення показників рівня життя населення.

відповідної території за рахунок раціонального використання місцевих ресурсів;
диверсифікація виробничої діяльності;
інноваційне

наповнення економічного розвитку;
досягнення ринкової конкурентноздатності регіону.

необхідно розглядати як загальний процес удосконалення економіки регіону для забезпечення

оптимальних її пропорцій.
Регіональний аспект економічної політики держави, як і макроекономічний, для забезпечення її максимальної ефективності прийнято орієнтувати на досягнення обмеженої кількості цілей розвитку - не більше однієї - двох. Лише за таких умов можна розраховувати на позитивний результат та несуперечливість заходів та інструментів, що використовуються.

що сформувався на основі територіальної концентрації мереж спеціалізованих постачальників, основних

виробників та споживачів, що пов'язані технологічним ланцюжком.

ста галузей різних країн. В його трактуванні, кластер - це

вертикальні (покупець-постачальник) чи горизонтальні (спільні клієнти, технології, посередники) взаємозв'язки.

на певному відрізку часу та в певному економічному просторі.

контакти в регіоні,
поширюється кооперація між різногалузевими підприємницькими структурами
більш якісна

продукція, виготовлена за рахунок місцевих ресурсів
скорочуються трансакційні витрати учасників
можливість масштабних підприємницьких проектів
посилюються інформаційні можливості підприємств регіону, що сприяє залученню внутрішніх та зовнішніх інвестицій

добровільне об'єднання підприємств та підприємців із науковими установами та органами

місцевої влади, з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції та економічного зростання регіону.

моделі - це діяльність, спрямована на розбудову економічної конкурентоспроможності регіону

для поліпшення його економічного становища.

приводить до:
скорочення трансакційних витрат учасників кластеру, а відтак - зниження

собівартості та ціни продукції;
посилення рівня відповідальності керівників окремих підприємств та організацій за рішення, що ухвалюються ними з огляду на тісну співпрацю з партнерами по кластеру, що є і партнерами по бізнесу;
зростання відповідальності щодо розбудови економіки власного регіону та захисту інтересів своєї громади.