Субкультура: Байкери

як невід'ємної частини певного стилю життя, життєвих цінностей та кодексу

правил. Відтак майже кожний байкер є мотоциклістом, але не кожен власник двоколісної техніки може бути віднесений до числа байкерів.

цих величезних продовгуватих за формою мотоциклів, що були перероблені зверху

до низу, наприкінці 40-х років 20ст. обіцяв самі лише неприємності.

почали називати «Летючими тиграми», та й самі вони з задоволенням

давали гучні назви своїм ескадриліям. Наприклад, «Янголи пекла». Одним із загонів цієї ескадрильї командував Арвід Ольсен, відомий своєю любов'ю до моторів і мотоциклів. Саме завдяки йому найвідоміший клуб в історії байкерського руху отримав це авіаційне ім'я.

рух, і в Каліфорнії Стурджес влаштовує Перший зліт мотоциклістів. В

ці пори до лав байкерів вливаються військові пілоти з розформованої ескадрильї «Янголи пекла», що з-замолоду звикли до швидкості та адреналіну. Вони пересіли на мотоцикли й заснували однойменну байкерську організацію.







Спочатку вони іменувалися «ROVER», потім з'явилася назва «ROCKERS», а трохи згодом виникла вже звична назва «BIKERS».

неодмінно асоціювалося з винесеним далеко вперед переднім колесом мотоциклу, великою

кількістю хромованих частин байку, оздобленнями зі шкіри то довгим волоссям й бородою мотоцикліста. Однак, з кінця 90-х років на дорогах все частіше стали з'являтися мотоцикли з високошвидкісними двигунами і поліпшеною за рахунок пластикових обтічників аеродинамікою — спортбайки. 

байкерської спільноти. Навіть такий жест, як вітальне підняття руки при

зустрічі на дорозі, на них не поширювався. Причина такої конфронтації полягала у іншій посадці мотоцикліста та іншій манері керування. Висока швидкість спортбайку та сам мотоцикліст в повному екіпіруванні, більше схожий на космонавта у скафандрі, в розумінні байкерів старої формації аж ніяк не збігалися з виглядом справжнього байкера.