Сум ДУ Медичний інститут Організація лікувально- профілактичної допомоги

допомоги населенню України Каф. соціальної медицини, організації та економіки ОЗ Асистент Сміянова

О.І.

завдань, необхідне знаходження нових шляхів забезпечення високої якості надання медичної

допомоги населенню з огляду на появу високовартісних технологій, дефіцит фінансування галузі, зростання потреб пацієнтів у якісній медичній допомозі, децентралізацію управління.
Проблеми збереження і зміцнення здоров'я населення України складають одну з найважливіших внутрішніх функцій держави, є однією з пріоритетних складових її соціальної політики та основою національної безпеки.

запобігання захворюванням, ранню діагностику, допомогу особам з гострими та хронічними

захворюваннями, на реабілітацію хворих та інвалідів з метою продовження їх активного довголіття.

здоров’я:
- доступність;
- висока якість медичного обслуговування;
- послідовність амбулаторної та

стаціонарної допомоги ( за необхідністю);
- відповідальність медичних працівників за професійну діяльність;
- дотримання прав пацієнтів;
- незалежність медичного персоналу ( за винятком обмежень, які визначаються етико-деонтологічними положеннями).

охорони здоров’я”) :
- первинна (ПМСД) – є основною частиною медико-санітарної допомоги

населенню і передбачає консультацію лікаря загальної практики (сімейного), діагностику та лікування основних найпоширеніших хвороб, направлення пацієнта для надання спеціалізованої допомоги, проведення профілактичних заходів.
В Україні ПМСД надається переважно дільничними терапевтами, педіатрами, акушерами-гінекологами, цеховими лікарями. Окрім того, особливо у містах, у наданні ПМСД беруть участь спеціалісти поліклінік.

України з охорони здоров’я”) :


- вторинна ( спеціалізована) –

надається лікарями відповідних спеціальностей за направленням лікаря загальної практики, передбачає кваліфіковане консультування , діагностику, лікування, реабілітацію та профілактику хвороб.

здоров’я”) :
- третинна (високоспеціалізована) – надається за направленням лікуючого лікаря

з надання первинної чи вторинної медичної допомоги лікарями (або їх групами), які мають відповідну підготовку в галузі складних для діагностики та лікування хвороб, а також хвороб, що рідко зустрічаються (ст. 35 Основ законодавства України про охорону здоров'я).

Амбулаторно-поліклінічна допомога надається особам, які потребують періодичного медичного спостереження, лікування

на догоспітальному етапі та проведення профілактичних заходів. її отримують при звертанні безпосередньо в амбулаторно-поліклінічному закладі чи вдома.
Екстренна медична допомога – надається хворим при раптових захворюваннях з тяжким перебігом і постраждалим від нещасних випадків, забезпечується закладами охорони здоров’я в максимально можливому обсязі за місцем виклику, під час транспортування та госпіталізації.

Стаціонарна медична допомога надається хворим, які потребують постійного медичного нагляду,

застосування складних методів обстеження та інтенсивного лікування, а також оперативних втручань, що не можуть бути виконані в амбулаторних умовах.
Санаторно-курортна допомога - вид лікувально-профілактичної допомоги, яка надається в санаторіях - спеціальних лікувально-профілактичних закладах, в яких для лікування використовуються переважно природні (клімат, мінеральні води, грязі), фізіотерапевтичні засоби, дієтичне лікування та режим.

по кількох рівнях на основі територіальних особливостей та історичних традицій,

притаманних різним країнам.
До центрального рівня МД у багатьох країнах відносяться загальнодержавні та міжрегіональні потужні лікарні, лікувально-консультативні та діагностичні центри, клініки, які є часто клінічними базами медичних факультетів університетів або академій та науково - медичних центрів.
На регіональному рівні ( в областях, провінціях, округах, штатах) функціонують лікарні різних форм власності, диспансери різних профілів, консультативні поліклініки та центри.
Заклади місцевого рівня (сільських районів, міст) досить різноманітні. До них відносяться комунальні та приватні лікарні, поліклініки, а також підрозділи ПМД (амбулаторії, центри здоров’я, заклади долікарської допомоги (фельдшерсько-акушерські пункти в сільській місцевості).

різних спеціальностей. В основному в цих закладах працюють тільки лікарі

загальної практики/ сімейні лікарі.
У поліклініках (поліклінічних відділеннях лікарень), які в сучасних умовах можуть виконувати функції консультативно-діагностичних центрів, допомогу здійснюють медичні працівники багатьох спеціальностей. Проте дотепер за умови різного розвитку структур ПМСД в поліклініках надається також первинна допомога відповідному населенню.
Значення поліклінік і амбулаторій визначається їх наближеністю до населення, а також можливістю оптимальної участі в медичному забезпеченні переважної більшості населення.

тим чи іншим захворюванням або підозрою на нього , в

якому забезпечується короткочасне чи довготривале лікарське обслуговування, встановлення діагнозу, лікування та відновлення працездатності.

допомогу можуть бути державними, комунальними та приватними.
Згідно до Наказу Міністерства

охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002р. № 385 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я" всі заклади охорони здоров'я поділяються на такі групи.

1. Лікарняні заклади (багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу).
2. Амбулаторно-поліклінічні заклади.
3. Заклади переливання крові, швидкої та екстренної допомоги.
4. Санаторно-курортні заклади.
5. Заклади медико-соціального захисту. 6. Санітарно-епідеміологічні заклади.

Україні збільшилась кількість амбулаторно-поліклінічних закладів та скоротилась чисельність лікарень.

Кількість відвідувань до лікарів на 1 мешканця знаходиться на рівні 10-11, рівень госпіталізації на 100 мешканців становить 21-23%. Практично незмінним в останні роки є показник забезпеченості лікарями на 10 тис. населення – 31-32.

поліклініки:

- надання первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги амбулаторно та

вдома;
- проведення диспансерного спостереження за різними контингентами;
- проведення лікарської експертизи працездатності;
- організація та проведення профілактичних заходів, включаючи і протиепідемічні;
- гігієнічне виховання населення;
- вивчення показників здоров’я населення.

поліклінік повинна бути спрямована на суттєве підвищення якості лікування населення,

повне комплексне обстеження його соціально значущих груп, повноцінну реабілітацію. Ці заходи спрямовані на зменшення сучасного досить високого рівня госпіталізації та забезпечення обґрунтованого направлення хворих на стаціонарне лікування. У подальшому планова спеціалізована допомога має надаватись за направленнями лікарів первинної ланки.

використовуються наступні звітні форми:
- звіт лікувально-профілактичного закладу – ф.№ 20;
-

звіт про число захворювань, зареєстрованих у хворих, які проживають в районі обслуговування лікувального закладу – ф.№ 12.

облікових документів можна обчислити та оцінити:

- середню кількість відвідувань лікарів

на одного мешканця;
- питому вагу профілактичних відвідувань (%);
- повноту охоплення профілактичними оглядами різних контингентів населення (окремо по кожній групі) (%);
- повноту охоплення диспансеризацією відповідних осіб (%);
- своєчасне взяття хворих на диспансерне спостереження (%);
- поділ диспансерних хворих за групами здоров’я;
- частоту загострень захворювань у хворих із диспансерних груп ( на 100 осіб).

хвороб, а також їх структура.

практика свідчить, що до 50% лікарів у

провідних країнах світу - це лікарі загальної практики (типові представники первинної ланки надання медичної допомоги), в той час як в Україні їх кількість на сьогодні не перевищує 20%. Водночас на первинну медичну допомогу в світі витрачається до 60% всіх коштів, що йдуть на медицину, а у нас цей показник не сягає і 20%. Виходячи з того, що левова частка всіх звернень громадян з приводу стану свого здоров'я реалізується шляхом надання їм відповідної медичної допомоги саме на первинному рівні, а спеціалізованої медичної допомоги потребують не більше 20% пацієнтів.

реорганізація діючої мережі міських амбулаторно-поліклінічних закладів з надання медичної допомоги

дорослому та дитячому населенню з перетворенням відділень дільничних терапевтів та педіатрів у відділення сімейних лікарів
- створення мережі амбулаторій сімейних лікарів у містах та сільській місцевості;
- реорганізація діючої мережі закладів охорони здоров'я сільських адміністративних районів з трансформацією малопотужних, економічно нерентабельних дільничних лікарень та фельдшерсько-акушерських пунктів в амбулаторії сімейного лікаря.

ПМСД та безперервну допомогу окремим хворим, сім’ям і населенню дільниці,

назалежно від віку, статі та виду захворювання.

роботи сімейного лікаря буде вся сім’я, всі її члени незалежно

від віку. Виходячи з того, що сім’я є епідеміологічною одиницею з однаковими гігієнічними умовами, подібними факторами ризику, соціальним рівнем, близьким характером харчування, структурою з певним психологічним кліматом, сімейний підхід надає можливість сімейним лікарям встановити зв’язок між станом здоров’я і сімейними факторами і на цій основі зробити свої втручання більш ефективними.

в Австрії, Данії, Бельгії.
Групова практика переважає у Великій Британії

та США.
Центри здоров’я розповсюджені в Скандінавських країнах та Ізраїлі.

поліклінік найбільш прийнятне для деяких країн Східної Європи та колишнього

Радянського Союзу. Це доцільно з огляду на вже існуючу мережу поліклінік і потребує лише зміни організаційних форм їх діяльності.
З метою оптимізації ПМСД в Україні передбачається створення Центрів ПМСД для надання лікарської та долікарської допомоги населенню сільського району або міста чисельністю від 30 до 100 тис. населення.

ПМСД
Сільська місцевість:
- ФАП;
- медичний пункт;
- амбулаторія з навантаженням 1200 осіб

на одного лікаря.
Міста:
- амбулаторії, у кожній з яких можуть працювати 2 - 4 лікарі з навантаженням від 1500 до 2000 осіб на одного лікаря.
Центру ПМСД також можуть підпорядковуватись приватно практикуючі лікарі ЗП/СМ.

вид медичної допомоги надається громадянам при захворюваннях, що вимагають спеціальних

методів діагностики, лікування і використання складних медичних технологій. З різних видів медичної допомоги стаціонарний етап є найбільш економічно витратним.
Основним місцем надання таких видів медичної допомоги є багатопрофільні лікарні.

допомоги в достатньому обсязі;
- апробація та впровадження сучасних методів діагностики,

лікування та профілактики;
- комплексне відновне лікування;
- експертиза непрацездатності.

чисельність лікарів та середнього персоналу залежить від кількості ліжок та

їх профілю.
Cтаном на 01.01.2014р. населення України отримувало стаціонарну медичну допомогу більш ніж за 20 профілями у 2277 закладах різних типів загальною потужністю 379 096 ліжок.
Кількість ліжок на одну посаду лікаря за профілем відділень різна : від 12 (гематологія) до 40 (туберкульозне для хворих на кістково-суглобовий туберкульоз).

звіту лікувально-профілактичного закладу(ф.№ 20), за яким визначають такі показники:
- середньорічна

зайнятість ліжка (дні);
- середня тривалість перебування хворого в лікарні (дні);
- обіг ліжка (середнє число хворих, які перебували на одному ліжку).
Наведені показники є індикаторами процесу.

наступні показники:
- середня кількість операцій на одну зайняту посаду хірурга;
-

кількість оперативних втручань загалом і по окремих видах на 100 хірургічних ліжок;
- структура оперативних втручань (%);
- використання апаратури при операціях (лазерної, ендоскопічної, кріогенної);
- показники післяопераційної летальності.
Показники летальності застосовують як індикатори результату.

лікарень, яка буде здійснюватись у межах госпітальних округів, розрахованих на

150-500 тис. мешканців. Такий округ буде об’єднувати міста обласного значення та кілька навколишніх сільських районів.
Відповідно до інтенсивності лікування доцільне створення наступних закладів:
- багатопрофільна лікарня інтенсивної допомоги хворим із гострими станами;
- заклади для проведення планового лікування;
- заклади для реабілітаційного (відновлювального) лікування;
- заклади для надання паліативної допомоги та психологічної підтримки (хоспіси) термінальним хворим;
- заклади медико-соціальної допомоги.