Тема 1. Предмет та завдання курсу “Методика викладання теорії і практики

практики соціальної роботи”

План
1. Поняття методики викладання теорії і практики соціальної роботи.
2. Мета і предмет курсу методика викладання теорії і практики соціальної роботи.
3. Завдання курсу методика викладання теорії і практики соціальної роботи.
4. Зв'язок методики викладання теорії і практики соціальної роботи з іншими дисциплінами.
5. Зарубіжний досвід вивчення курсу методика викладання теорії і практики соціальної роботи.
 

які пройшли підготовку в університетах і спеціалізованих вищих навчальних закладах.

Соціальні працівники не тільки знімають соціальну напруженість, а й беруть участь у розробці законодавчих і нормативних актів, покликаних якомога краще захистити інтереси своїх громадян.

соціальної роботи, загострення соціально-психологічної напруженості в умовах політичної нестабільності та

кризових явищ в економіці актуалізують питання про методологію й технології її здійснення, практичну діяльність соціальних працівників. Тому методика викладання навчальних дисциплін, що формують теоретичний і практичний фаховий рівень соціальних працівників, потребує врахування особливостей організації різних напрямів соціальної роботи, окремих її методів, що зумовлені специфікою теоретико-методологічних підходів до соціальних проблем.

водночас глобальні соціальні технології та конкретні методики роботи з визначеними

типами соціальних проблем. Навчальна дисципліна “Методика викладання курсу «Соціальна робота»” ґрунтується на знаннях теорії й методології соціальної роботи, психології, соціальної екології в галузі гуманітарних і загальнопрофесійних навчальних дисциплін.
Мета навчальної дисципліни — розкрити концептуальну та змістову сутність методики вивчення напрямів і технологій соціальної роботи з урахуванням психологічних закономірностей та особливостей навчання, що становлять основу методології теоретичної й практичної фахової підготовки спеціалістів у галузі соціальної роботи

з позиції відтворення книжкових знань, яка на сьогодні переважає у

вузівській практиці, належить до методики, яка зводить підготовку фахівця до запам'ятовування знань, які складають зміст навчальної дисципліни. Така методика слабко зорієнтована на розвиток особистості, здатної не тільки оволодівати готовими знаннями, але й творчо їх набувати. За такої організації навчального процесу діяльність студента, тобто власне навчальна діяльність, редуціюється до процесу оволодіння дисциплінарними знаннями. Має місце спрощення навчальної діяльності, зведення її до отримання готових знань з навчальних дисциплін. Проте спрощення не робить простим і доступним саме оволодіння наукою. Навпаки, така методика ускладнює оволодіння матеріалом, спонукаючи студента займатися заучуванням, зубрінням визначень, які запам'ятовуються з кожної дисципліни окремо без зв'язку між собою і часто поза зв'язком з майбутньою професією. А що стосується розвитку творчої сторони особистості, то таке навчання на неї впливає швидше негативно.

ніби достатньої для майбутньої діяльності суми знань з усіх навчальних

дисциплін, які формують усю сукупність інтелектуальної основи майбутньої професії. Зрозуміло, що така організація навчання потребує переорієнтації: зі спрямованості її на запам'ятовування готових знань необхідно перейти до формування особистісних новоутворень, уміння творчо навчатись, переробляючи наукові знання і суспільний досвід, застосовуючи до потреб практики. Якщо це так, то саме навчання, викладання навчальних дисциплін повинно опиратися на методологічний принцип діяльнісного підходу, при реалізації якого не викладач учить, а студент вчиться сам у процесі власної діяльності. Чим активніша пізнавальна діяльність студента, тим вища ефективність оволодіння знаннями

її змісту, як гуманітарної дисципліни.
Насамперед викладач теорії і практики соціальної

роботи, що працює в будь-якій її прикладній галузі, має знати основні положення теорії навчальної діяльності і враховувати закономірності засвоєння знань, щоб правильно побудувати структуру викладання курсу.

педагогічної науки, об’єктом якої є процес підготовки майбутніх соціальних працівників.
♥Методика

викладання теорії і практики соціальної роботи - формування в студентів цілісного уявлення і теоретичних знань про зміст соціальної роботи як науки і професійної діяльності, про її основні напрями, інструментарій, технології та організацію, а також у сприянні оволодінню конкретними методами і технологіями цієї роботи.
☻Методика навчального предмета — галузь педагогічної науки, яка досліджує закономірності вивчення певного навчального предмета. Оскільки загальні закономірності навчання вивчаються дидактикою, то методику окремого навчального предмета частково розглядають як дидактику.

значення даного навчального предмета і його місце в системі шкільної

освіти;
2) визначення завдань вивчення даного предмета і його змісту;
3) вироблення відповідно до завдань і змісту навчання методів, методичних засобів і організаційних форм навчання.

про методи навчання.
Методи навчання — це упорядковані способи взаємопов'язаної діяльності

педагога й учнів, спрямовані на розв'язання навчально-виховних завдань. Правильний добір методів відповідно до мети і змісту навчання й вікових особливостей особистості сприяє розвитку її пізнавальних здібностей та озброєнню її уміннями й навичками використовуючи набуті знання на практиці, готує до самостійного набуття знань, формує світогляд.
Методи навчання — мають гносеологічну, логіко-змістову, психологічну, матеріально-джерельну й педагогічну сторони. Класифікації методів навчання.
Методи навчання поділяють на: інформаційпо-повідомлювальні, пояснювально-ілюстративні, проблемні (проблемний виклад педагога, частково пошуковий, дослідницький), логічні методи навчально-пізнавальної діяльності студентів.
Методами перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок є способи виявлення ефективності реалізації основних завдань навчання (засвоєння знань, умінь і навичок; оволодіння способами творчої діяльності; формування світоглядних і морально-естетичних ідей та цінностей), їх види: усне, фронтальне, ущільнене опитування, поурочний бал, письмове опитування, контрольна робота, самостійна робота, програмований контроль.

соціальної роботи.
☻Мета курсу методика викладання теорії та практики соціальної роботи—

сформувати уявлення студентів про основні теоретико-методологічні засади соціальної роботи; розвивати професійно-творче мислення, категоріальний апарат та професійно необхідні навички і вміння; виховувати почуття відповідальності, компетентності та дієвості майбутніх спеціалістів.

і методів наукового пізнання) з урахуванням принципів побудови основних моделей

взаємозв’язку теорії й практики соціальної роботи; організаційних засад діяльності соціальних працівників як цілісного процесу формування професійного рівня їхніх теоретичних знань і практичних навичок. Методологічна основа навчального предмета як багаторівнева система побудована на засадах: філософської методології; загальнонаукових (системний підхід, моделювання тощо); конкретної наукової методології (сукупність методів, форм, принципів дослідження в соціальній роботі); дисциплінарної методології; методології міждисциплінарних досліджень.

закони логіки, закономірності психології, закони й закономірності педагогіки, методи дослідження.

Водночас у навчальній програмі відображено психолого-педагогічні основи змістових і процесуальних компонентів соціальної роботи; концептуальні моделі соціальних технологій, їх типологію, виокремлення основних внутрішніх і зовнішніх властивостей; психологічні моделі й методи соціальної роботи.

викладачем теорії та практики соціальної роботи постають такі важливі завдання:
-

Формувати в студентів (майбутніх педагогів) високі моральні якості особистості;
- Виховувати в студентів професійну спрямованість, інтерес до викладацької діяльності, любов до учнів, прагнення вивчати дітей, пізнавати особливості їх психіки, щоб, грунтуючись на цих знаннях, можна було активно брати участь у формуванні особистості.
- Дати наукове обгрунтування різним теоретичним положенням, які знаходять своє відображення в практичній діяльності;
- Навчити студентів оволодівати науковими знаннями й активно використовувати їх у практичній діяльності;

її місце в суспільстві;
• визначити основні поняття, принципи і методи

соціальної роботи;
• ознайомити студентів із суттю, специфікою об’єктів і суб’єктів соціальної роботи;
• встановити взаємозв’язок соціальної роботи і соціальної політики;
• дослідити проблеми соціального захисту сім’ї, охорони здоров’я, зайнятості і соціальної допомоги безробітним, громадян похилого віку та інвалідів, соціальне положення жінки та молоді в суспільстві;
• навчити використовувати здобуті знання на практиці;
• розвивати професійні здібності студентів у підготовці до практичної діяльності шляхом переходу від простіших до більш складних професійних завдань.

поняття “соціальна робота”;
• теоретично-методичні основи соціальної роботи;
• зміст і спрямованість

соціальної політики держави;
• теоретичні аспекти професійної взаємодії “клієнт — соціальний
працівник” на індивідуальному, груповому, загальнодержавно-
му рівнях;
• основні функції соціальної роботи та соціальних працівників;
• систему державних і недержавних установ, що здійснюють со-
ціальну роботу, їх організаційну структуру;
• актуальні проблеми соціальної роботи;
• нормативно-правові акти, що регулюють діяльність соціальних
установ;
• поняття соціалізації та наслідки порушення процесу соціаліза-
ції;
• характеристики клієнтів соціальної роботи як групи;
• особливості застосування методів соціальної роботи
уміти:
• використовувати теоретичні знання у вирішенні професійних
завдань;
• орієнтуватись у системі інформації про різні соціальні групи
населення, які потребують соціального захисту;
• аналізувати ситуацію клієнта та рекомендувати можливі спосо-
би втручання на теоретичному рівні;
• застосовувати основні методологічні принципи теорії соціаль-
ної роботи на практиці;
• застосовувати діюче законодавство з соціальних питань;
• виконувати функції соціального працівника.

іншими дисциплінами.
Оскільки соціальна робота вивчає суспільні явища, на тлі яких

відбувається життєдіяльність людей, вона нерозривно пов'язана з такими соціальними науками, як соціологія, політологія, соціальна політика. Для набуття фаху соціального працівника важливими є такі людинознавчі дисципліни, як психологія (загальна, вікова, соціальна, психологія криз, психологія соціальної поведінки та ін.), педагогіка, передусім соціальна.
Опанування правознавчими дисциплінами дає змогу соціальним працівникам відстоювати інтереси клієнтів на основі національних і міжнародних нормативно-правових документів. Курс менеджменту відкриває майбутнім соціальним працівникам форми і методи організації соціальної роботи на управлінських засадах, здатних забезпечити оптимальну результативність практичної діяльності. Знання основ медицини корисні соціальним працівникам в організації соціального обслуговування людей, які потребують догляду внаслідок поганого здоров'я, а також для роботи в медико-соціальних закладах.

соціальної роботи.  
У багатьох країнах існують національні стандарти щодо навчання соціальної

роботи, а питання стандартизації здебільшого належать до компетенції поважних фахових громадських організацій. Наприклад, у Великобританії вони перебувають у віданні Національної ради з навчання і підготовки соціальних працівників (фахової асоціації), яка розробляє національні освітні стандарти, ліцензує факультети соціальної роботи, видає дипломи про присудження кваліфікації їх випускникам, розподіляє державні замовлення і гранти на науково-дослідницьку діяльність у галузі соціальної роботи. Вона визначає такі компетентності соціальних працівників: спілкування і залучення; просування (поліпшення можливостей людей) і заохочення; оцінювання і планування; втручання і надання послуг; робота в організаціях; розвиток власних фахових знань і навичок.

рада з навчання соціальної роботи (фахова громадська асоціація). Вона орієнтує

соціальну роботу як навчальну дисципліну на підготовку компетентних і ефективних фахівців, які своє завдання вбачають у наданні послуг бідним і пригніченим, спрямовують свої зусилля на подолання бідності, пригнічення та дискримінації. Відповідно програми викладання соціальної роботи мають бути тісно пов'язаними з практичною соціальною роботою, налаштовувати на систематичні контакти з організаціями, що надають соціальні послуги, і групами, що займаються питаннями соціальної політики. Навчальні програми повинні сприяти розвиткові у майбутніх соціальних працівників лідерських навичок, вихованню в них уміння професійно застосовувати свої особистісні якості, здатність системно діяти і мислити.
В Україні програми з підготовки соціальних працівників затверджує Міністерство освіти і науки України. Згідно з ними соціальний працівник повинен володіти широким колом знань і умінь.

соціальними працівниками знань і методів, які забезпечуватимуть розв'язання практичних фахових

завдань, формування ціннісних орієнтацій і настанов, зорієнтованих на забезпечення гуманістичного характеру діяльності.