Тема 1. Вступна тема. План. Задачі, зміст і структура дисципліни. Поняття

його вид
Класифікація видів мистецтва за головними ознаками:

а) просторові, б) часові, в) просторово-часові

У розвитку, формуванні та стабілізації суспільства вирішальною є роль майбутньої Людини, яку формує Освіта. Роль професійної освіти як такої – не лише навчити з певного фаху, а й надати студентові знання про духовні цінності, які були надбані людством протягом всього розвитку цивілізації.

Найціннішим джерелом утвердження духовності є мистецтво.
Воно формує емоційну сторону свідомості та естетичні ідеали особистості.
Формуванню цілісної особистості студента покликана така світоглядна
дисципліна як “Історія мистецтв і дизайну”.

Ця дисципліна у Хмельницькому національному університеті викладається для
майбутніх дизайнерів.
Програма з Курсу передбачає надання інформації про історію мистецтва і
дизайну на різних етапах їхнього розвитку, використовує наступність у викладанні предмету, розвиває бачення, творчий потенціал та інтерес до набутих знань, а також формує художньо-естетичну та творчу свідомість.

Пропонована програма складається з 2-х основних розділів – “ Основи теорії” та “Історія мистецтв і дизайну”.
Перший розділ “Основи теорії мистецтва” розкриває перед студентами такі поняття як “мистецтвознавство”, яке включає в себе три складові: “історію мистецтва”, “теорію мистецтва (естетику)”, та “мистецьку критику”.

Тут мова йтиме про те:
що являє собою мистецтво як одна з форм художньо-естетичної свідомості;
які існують історичні закономірності розвитку мистецтва;
що являють собою предмет мистецтва, зміст і форма;
як через художній образ формується і відображується в творах мистецтва
та архітектури естетичний ідеал;
що таке стиль і художній метод;
якими є функції мистецтва;

як визначається генезис мистецтва і формування його видової структури;
які існують види образотворчого мистецтва:
** архітектура,
** скульптура,
** живопис,
** графіка,
** декоративно-прикладне мистецтво;
які існують зв‘язки мистецтвознавства з іншими науками та дисциплінами;
щодо питання художньої цінності мистецтва і художньої спадщини;
що таке “музей”, “галерея”.

1. Задачі, зміст і структура дисципліни

видатних мистецтвознавців, із кращими зразками тих чи інших видів мистецтв

як безпосередньо в музеях області, так і завдяки альбомам, каталогам, відеофільмам, репродукціям, записам на електронних дисках тощо, в мережі Інтернет.
Другий розділ передбачає викладання історії мистецтва і дизайну згідно з історичною періодизацію, починаючи з мистецтва первісного ладу, закінчуючи сучасним.

Всі творчі здобутки архітектури, образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва
як безіменні, так і авторські, будуть вивчатись відносно створення їх в певні часи,
в певні мистецькі епохи, в певних країнах.

Шарден. Натюрморт з атрибутами мистецтв. 1766. Ермітаж, Санкт-Петербург.

В процесі історичного розвитку людської цивілізації виникли різні форми суспільної
свідомості: політика, ідеологія, мораль, релігія, наука, мистецтво і філософія, – які
відображували розмаїтості самого життя. Мистецтво – це один із засобів естетичного засвоєння світу.
Мистецтво – специфічна форма суспільної свідомості і людської діяльності, що являє собою відображення дійсності в художніх образах.

2. Поняття мистецтва, його видів

Маючи величезні пізнавальні і суспільно-виховні можливості, мистецтво активно діє на думки, почуття і волю людей. Воно грає надзвичайно важливу роль у житті суспільства.
Мистецтво розвивається разом із суспільством майже на всьому шляху його історії і є одним із видів ідеологічної надбудови; воно відображує розвиток морального життя суспільства, само бере участь у соціальному житті як сила, що мобілізує і формує суспільну свідомість.
Мистецтво виступає в живій, яскраво індивідуальній, конкретній формі, яка є доступною чуттєвому сприйняттю.

і робити це наочно, конкретно і почуттєво. В цьому є

одна з найбільш суттєвих основ творчого процесу, яка вимагає особливого, специфічного дару, художньої фантазії, емоційного уявлення, вміння вдихнути повнокровне життя у створюваний образ.

Отже, мистецтво — образне осмислення дійсності, процес або результат вираження внутрішнього світу в художньому образі, творче поєднання елементів таким чином, який відображає ідеї, почуття або емоції.

Довгий час мистецтвом вважався вид культурної діяльності, що задовольняв любов людини до прекрасного. Разом з еволюцією соціальних естетичних норм і оцінок мистецтвом отримала право називатись будь-яка діяльність, спрямована на створення виражальних форм у відповідності з естетичними ідеалами.

У художній творчості людина виявляє свою суспільну природу, свій світогляд, свої
індивідуальні якості, здібності й навички у творчому засвоєнні світу. Той, хто сприймає
мистецтво, переживає його як свій власний світ, співвідносячи образи мистецтва
з своїм душевним станом і життєвим досвідом. Ця особливість мистецтва багато
в чому визначає й його значення для формування суспільних якостей особистості.
Робота над створенням мистецького твору вимагає виявлення образу в матеріалі
(що сприймається на чуттєвому рівні і є специфічним для кожного виду мистецтва):
слові, музичному звуку, рухах людського тіла, живописних, скульптурних, графічних та інших матеріалах. Прийоми обробки цих матеріалів базуються на об’єктивних закономірностях, притаманних кожному виду, на величезному накопиченому людському досвіді і в той же час носять творчий характер, безкінечно варіюються у залежності від характеру образа і творчих принципів автора.

Традиційно види мистецтва поділяються за способом втілення художнього образу
та за формою чуттєвого сприймання.

Кожен вид мистецтва має свої закони технічної майстерності й оволодіння ними,
слугує передумовою для вирішення ідейно-художніх завдань. Відображення дійсності
у мистецтві носить, таким чином, складний синтетичний характер, і носієм цього синтезу
є художній образ.
Види мистецтва відрізняються один він одного як за художньою формою, так і, в певній мірі, за своїм змістом, об’єктами художнього пізнання, за своєю суспільною та естетичною функцією, за можливостями відображення життя і впливу на нього.

1) За способом втілення художнього образу розрізняють:
просторові мистецтва — архітектура, скульптура, живопис, графіка, художня
фотографія, декоративно-прикладне мистецтво та  дизайн.
часові мистецтва — література, радіо, музика.
просторово-часові —  кіномистецтво, театр, танець, циркове мистецтво, відеогра
або телебачення тощо.

3. Класифікація видів мистецтва за головними ознаками

за способом втілення художнього образу
Класифікація видів мистецтва за способом втілення

художнього образу

Класифікація видів мистецтва за способом втілення художнього образу

Класифікація видів мистецтва за способом втілення художнього образу

просторові

часові

просторово-часові або видовищні

скульптура

живопис

графіка

декоративно-прикладне мистецтво

Дизайн

Художня фотографія

О м
б и
р с
а т
з е
о ц
т т
в в
о о
р
ч
е

архітектура

література

радіо

музика

синтетичні

театр

кіномистецтво

телебачення або відеогра

танець , балет або хореографія

циркове мистецтво

пісенне мистецтво

радіо
зорові — архітектура, скульптура, живопис, графіка, художня фотографія
зорово-слухові — театр, кіно, відеогра.
Класифікація

видів мистецтва формою чуттєвого сприймання

слухові

зорові

зорово-слухові

архітектура

скульптура

живопис

графіка

художня фотографія

музика

радіо

театр

кіно

відеогра

Ця класифікація не є універсальною, оскільки з появою писемності й нотної грамоти мистецтво слова й музика набули графічних зображень. Також в мистецтві слів зображення літер набуло самостійного естетичного значення - мистецтво каліграфії в Східних цивілізаціях. У кожній із цих трьох груп художньо-творча діяльність може користуватися певними знаками:

знаки зображального типу, що передбачають подібність образів з чуттєво сприйманою реальністю: живопис, скульптура, графіка, література, акторське мистецтво

знаки незображувального типу,що не допускають впізнавання в образах реальних предметів, явищ, дій і звернених безпосередньо до асоціативних механізмів сприйняття (архітектура, но прикладні мистецтва, музика й танець)

знаки змішаного типу, властиві синтетичним формам творчості – синтезу архітектури або декоративно-прикладного мистецтва з мистецтвами образотворчими; словесно-музичному, пісенному й актерсько-танцювальному — пантомімічному синтезу

(фарби, полотно, глина, дерево, метал, граніт,

мармур, гіпс, хімічні матеріали, продукти серійної індустрії тощо) — архітектура,
скульптура, живопис, декоративно-прикладне мистецтво, художнє фото;

сучасні способи зберігання інформації (сучасна електротехніка, цифрові
обчислювальні машини) — медіа-мистецтво;
звук (чутні коливання повітря) — музика;
слово (одиниця мови) — література;
людину-посередника — (актор, клоун тощо).

Одним із перших до класифікації мистецтв звернувся поет Горацій, він писав, що поезія - це живопис, що говорить, а живопис - німа поезія. Більш ніж 2000 років таке визначення вважалося вичерпним.

Скульптори Агесандр, Полідор, Афінодор. Лаокоон.
І ст. до н.е. Мармур. h – 2,42 м. Рим, Ватикан.

У XVIII ст. Лессінг у трактаті «Лаокоон»
звернув увагу читача на те, що один
і той самий образ не може бути однаково
зображений у різних видах мистецтва.
Жахливе, страшне в слові впливає на
читача, але скульптор не може передати
всю послідовність подій, тому має обирати
момент, який поєднає в собі передуючі й
подальші події. Скульптурна статуя
«Лаокоон» зображує різні стадії боротьби
людей із чудовиськом, останню з яких
демонструє сам давньогрецький жрець.
Скульптор завжди залишає надію на розрішення драматичної ситуації, тому що це складає динамізм композиції.

Лаокоон – троянський жрець, який намагався врятувати Трою всупереч волі богів. Одного разу троянці побачили, що ахейці, які тримали місто в облозі, пішли, залишивши лише величезного дерев'яного коня. Лаокоон попередив співгромадян, що в місто його не можна вводити: в ньому сидять ахейські розвідники. Він навіть проткнув бік коня списом, мало не задівши голову воїна, який сидів всередині. Боги наслали по морю двох величезних змій. Вони смертельно вкусили Лаокоона і задушили його синів.

Словесне мистецтво зображує всі події по черзі, в окремих деталях, та це не створює враження краси. Для подолання цих складнощів талановитий автор залишає місце фантазії читача. У літературному творі не сказане, пропущене може важити більше, ніж детальний опис стану головного героя.
Один з варіантів класифікації видів мистецтв представив німецький філософ Георг Вільгельм Фрідріх Гегель. Критерієм виступає співвідношення ідеї й форми твору:

Характерно для мистецтва народів Стародавнього Сходу. Найбільш розвинутою на цій

стадії виступає архітектура (її матеріал - неорганічна природа):

Комплекс пірамід в Гізі. Єгипет. 3 тис. до н.е.

Пілон храму Амона-Ра в Луксорі. 14-13 ст. до н.е.

2) Класична форма - ідея досягає належної конкретності, знаходиться в гармонії з формою. Мистецтво античної Греції, втілюється в скульптурі:

Мірон. Дискобол. Римська мармурова копія 1 ст. з грецького оригіналу 5 ст. до н.е. Рим, Ватикан

світом. Дух звільняється від чуттєвої оболонки, переходить у нові форми

самопізнання - релігію, філософію. Це характеристика сучасного Гегелю європейського мистецтва, на цій стадії, за думкою філософа, відбувається розпад мистецтва. Лідируючими виступають живопис, музика, поезія (їхній матеріал: фарби, гра світла - для живопису, звук - для музики, звук як смисл - для поезії).

Роди, види, жанри - це формально-змістовні категорії, класифікація видів мистецтва подібна до живого організму, що постійно розвивається й змінюється. Розвиток мистецтва відбувається шляхом подолання жанрових меж, тому при аналізі конкретного художнього твору треба звертати увагу на історичну епоху, в яку воно було створено.

а) Просторові мистецтва — архітектура, скульптура, живопис, графіка, художня фотографія, декоративно-прикладне мистецтво та  дизайн.

1

2

3

4

Театр опери і балету в Сіднеї. Австралія.
Храм Василія Блаженного. Москва.
Собор Святого Юра. Львів.
Кам’янець-Подільська фортеця

Архітектура

Мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси

до н.е.
Кора. Кін. VІ ст.до н.е. Греція.
М.Тонкін, А.Лю. Співаюче

дерево. (Singing Ringing Tree). ХХІ ст..Ланкашир, Велика Британія.

Скульптура

Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів.

Венера з Віллендорфа. Пізній палеоліт.

Лувр.
Натюрморт (фреска з Помпей). 63-79 р. Неаполь. Національна галерея

Каподімонте.

Христос Пантократор. Мозаїка
 Південної галереї собору Святої Софії. Константинополь. ХІІ ст.

Ван Гог. Зоряна ніч. 1889. Нью-Йорк, Національний музей.

Зразок китайського живопису по шовку.

Вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді або гнучкі поверхні, а також
твори мистецтва, створені таким
способом.

І.Котляревського.
ХХ ст.
А. де Тулуз-Лотрек. Афіша кафе “Японський диван”.

ХІХ ст.

Утагава Хіросіге. «Клени біля Мама». ХІХ ст. Графіка укійо-е. Музей
В. ван Гога. Амстердам.

Г.Нарбут. Банкнота 500 гривен. Аверс.

Л. да Вінчі. Автопортрет. Сангіна.
Б. 1510-1513. Турин, Бібліотека.

менше, ніж у живописі, використання кольору. Твори можуть мати як монохромну, так і поліхромну гаму.

Вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого та чорного та

середовище людини, її побут, а його твори поєднують в собі

практичні й естетичні якості. Декоративність – єдино можливий засіб вираження змісту й художньої образності. Жанри визначаються за призначенням предмета (меблі, одяг, посуд тощо), за технікою виконання (різьблення, ткацтво, розпис), за матеріалом (дерево, кераміка, текстиль, камінь, лоза, метал, пластмаса, скло, папір, порцеляна).

виробів, їхніх комплексів і систем, орієнтований на досягнення найповнішої відповідності

створюваних об'єктів і середовища загалом і потреб людини, як утилітарних так і естетичних.

1

2

9

8

7

6

5

3

4

1.Л.Поворозник. Вивіска Хмельницького музею-студії фотомистецтва.
2,4. І.Когут. Люстра, шафа. Дизайн, різьблення.
3.С. Подчаха. Міфи трипільського світу. Колекція жіночно одягу.
5. С.Міль, Ж.Готра. Світильник.
6. О.Мазур. Обкладинка книги М.Коцюбинського “Intermezzo”.
7, 8. С.Міль. Логотип і інтер’єр магазину
9. С. Міль, Ж.Готра. Дизайн крісла “Чорна вдова”

бачення фотографа як художника. Характерне значним різноманіттям технічних засобів і

багатством зображальної мови. Фотомистецтво протиставляється фотожурналістиці, метою котрої є констатація фактів, і комерційній фотографії, котра використовується для реклами товарів і послуг.

Х. Ньютон. Сальвадор Далі. Париж, 1973

О. Соленцов. Заслужений художник України Михайло Андрійчук.

О.Соленцов. Меджибізька фортеця

О.Баннов. Сенс життя. 2009

О.Баннов. Волого. 2009

мистецтва полягає в тому, що вона використовує слово як інструмент,

що є універсальним засобом відображення і перетворення світу. За допомогою слова можна створити цілісний образ об’єкта або явища, що містить в собі всю картину, яку можна отримати завдяки органам відчуття (зору, слуху, нюх, дотику, смаку).

з передаванням на відстань електромагнітних коливань високої частоти — радіохвиль, з

допомогою якого здійснюється зокрема радіомовлення — передача через радіо сигналів, мови, музики для необмеженої кількості слухачів

Випускники курсів “Друзів радіо”
Кам’янеччини. Фото 1930 р.

Центри радіомовлення в Україні

Радіо-86РК — саморобний 8-розрядний персональний комп’ютер, призначений для зібрання досвідченими радіоаматорами з окремих радіодеталей. 1986.

тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук   з певними акустичними

характеристиками, які відповідають естетиці тої чи іншої епохи, та може бути відтвореним при виконанні музики. Джерелами такого звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори тощо.

естетичні властивості театру, літератури, образотворчого мистецтва та музики на основі властивих

лише йому виражальних засобів, головне з яких фотографічна природа кіно-зображення та монтаж

Кіномистецтво

Перший у світі кіноапарат
Йосипа Тимченка. 1893. Одеса.

28 грудня світ відзначає Міжнародний день кіно.
Саме в цей день у 1895 році в паризькому кафе
на Бульварі капуцинів брати
Луї та Огюст Люм’єр 
(що раніше одержали
патент на винайдений
ними апарат
«Сінематограф»)
влаштували перший
публічний платний
кіносеанс. Того дня
було продано
лише 35 квитків,
вартістю один
франк.

Іван Миколайчук в ролі козака Василя в фільмі Б. Івченка “Пропала грамота”

Чарлі Чаплін, актор і режисер

допомогою сценічної дії акторів перед глядачами
Давньоримський театр. Аспендос,Туреччина.
Символ театру
Мексиканська маріонетка
Театр

Комеді дель арте.
Арлекін і Колумбіна

Міми і пантоміма

Епічний театр. Сценічна конструкція для спектаклю «Великодушний рогоносець» у постановці В. Мейерхольда, 1922.

Трагедія “Макбет” У.Шекспіра

Оперна вистава

рухів людського тіла. В танці відображається емоційно-образний зміст музичних творів.

Танець існував та існує в культурних традиціях всього людства й людських спільнот. За довгу історію людства танець змінювався, відображаючи культурний розвиток. Існує дуже багато видів і форм танцю.

Церемоніальний танець індіанців, змальований
Дослідником Джоном Уайтом (John White), що став
свідком його проведення у 1500-х.

Бальний танець

Балет

Гопак

Фламенко

Ча-ча-ча

Іспанський танець

глядачів. У цирку відбуваються
видовища (називані також цирком), супроводжувані музичною ексцентрикою,

які демонструють силу і відвагу циркових артистів (силачів, акробатів, повітряних гімнастів, жонглерів, еквілібристів, ілюзіоністів, фокусників, берейторів, вершників, велофігуристів, боротьби, муштрувальників свійських і приборкувачів диких тварин тощо) з інтермедіями-буфонадами клоунів, пантомімою і меломімою.

мистецтва, здатний передавати на відстані естетично перероблені враження буття. За

своєю масовістю телебачення сьогодні обігнало кіно. На землі діють тисячі передавальних і рестранслюючих телестанцій. Це змінює навіть деякі космічні показники нашої планети, наближаючи її радіохарактеристики до зірок-гігантів.

Телебачення

витіснення

Виражальні засоби ТВ

середній план

Напливи камерою

Одночасність дії та показу

план

монтаж

ракурс

кадр