Тема 4. РОЗВИТОК РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА В ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ

становлення класичної політичної економії
4.1. Загальна характеристика промислового перевороту та його

результати
4.2. Класичний напрям політичної економії
4.3. Теорії Теорії А. Сміта, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сея, Ф. Бастіа, Т. Мальтруса, Дж. С. Мілля
4.4. Вчення фізіократів
Література:

Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Я. Корнійчук, Г. Ю. Кириллова, Н. О. Татаренко, С. Б. Погорєлов. — К.: КНЕУ, 2002. — 284 с.
Юхименко, П. І. Історія економічних учень. Навч. посібник/ П. I. Юхименко, П. М. Леоненко. - 3-тє вид., випр. - К.:3нання-Прес, 2002. - 514 с. - ISBN 978-522-741-9.
Історія економічних учень:підручник:у 2 ч. / В. Д. Базилевич, П. М . Леоненко, Н. І. Гражевська, Т. В. Гайдай; за ред. В. Д. Базилевича. - 4.1. - 2-ге вид., випр. - К.:3нання, 2005. - 567 с. - ISBN 966-574-334-1.
Чухно, A.A. Сучасні економічні теорії:підручник / А. А. Чух-но, П. І . Юхименко, П. М. Леоненко; за ред. А. А. Чухна. - К.:3нання, 2007. - 514 с. - ISBN 966-556-551-7.

револю́ція або промисловий переворот означає перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до

великого машинного фабрично-заводського виробництва.
Промисловий переворот в Англії завершився на початку 60-х років XIX ст., у Франції та США — до початку 70-х років, у Німеччині та Австро-Угорщини — до кінця 80-х років, у країнах Північної Європи — в 90-і роки. У цілому індустріальне суспільство склалося в Європі до початку ХХ ст.

буржуазії перемістився у сферу виробництва, виникає класична економічна теорія.
Етапи КПЕ:
1.

Зародження ідеї класичного напряму В.Петті (Англія) та П. Буагільбера, а також представниками школи фізіократів (Франція);
2. Розквіт класичного напряму – вчення А. Сміта;
3. Розвиток ідей А.Сміта вченими Т.Р. Мальтусом і Д.Рікардо (Англія) та Ж.Б. Сеєм і С. Сісмонда (Франція) та ін..;
4. Завершення розвитку класичного напряму; представником якого Дж. С. Мілль, К.Ч. Керрі.

засновник одного з найбагатших родів англійських лендлордів.
Основні твори – “Трактат

про податки і збори”(1662),“Слово мудрим”(1664), “Політична арифметика”(1676)

Здійснює перехід від спостереження і опису форми прояву економічного процесу до аналізу його сутності, тим самим застосовує абстрактний метод дослідження.
Використовує кількісний аналіз економічних явищ.
Предметом дослідження політичної економії вважає закони зростання багатства у сфері матеріального виробництва.
 

“Трактат про природу, обробіток і корисність зерна”, “Роздуми про природу

багатства, грошей і податків”, “Дослідження про рідкісність грошей”
 
Предметом дослідження виступають проблеми зростання багатства і роль у цьому процесі держави.

меркантилізму: В. Петті довгий час пропагував ідеї меркантилізму, а П.

де Буагільбер головною метою вважав викриття безпідставності цієї політики.
2. В. Петті розумів гроші як стимул економічного розвитку, П. де Буагільбер – як зло, хоч і необхідне для товарного обміну.
3. В. Петті досліджував мінову вартість товару, а П. де Буагільбер – споживну вартість.
4. В. Петті заохочував розвиток промислового виробництва, П. де Буагільбер захищав інтереси сільського господарства.

напряму
Історичні умови
- Швидкі темпи розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі.
- Поглиблення

суспільного поділу праці, розширення товарно-грошових відносин.
- Промисловий переворот першої половини XIX ст. приводить до заміни мануфактурного виробництва фабричною індустрією.
- Формування класової структури суспільства (буржуазія, пролетаріат, селянство, землевласники).
- Загострення соціально-економічних і політичних суперечностей.
 

“Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776)

- Використовує подвійну

методологію виділяє закономірні, корінні та визначальні процеси в економіці;
- не бере до уваги випадкові, поверхневі явища (езотеричний метод);
використовує каталогізацію та зведення явищ до систематизованого вигляду, в якому вони проявляються в реальній дійсності (екзотеричний метод).

Така подвійна методологія призводить до існування у А.Сміта двох підходів при визначенні економічних процесів – з точки зору їх сутності та форми прояву сутності.

 

лондонського фінансового світу,
з 1819 року – член британського парламенту.
Основний

твір – “Начала політичної економії та оподаткування” (1817)
 
Предметом політичної економії вважає “закони, які управляють розподілом”.
Відхиляє емпіричну сторону (екзотеричний метод) методології А. Сміта і зосереджується на вивченні внутрішніх, істотних характеристик економічних явищ.
Започатковує застосування методу сходження від абстрактного до конкретного.

і політекономії коледжу Ост-Індської компанії.
Основні твори – “Дослід про закон

народонаселення” (1798), “Започаткування політичної економії” (1820)
 
Проводячи дослідження, зводить економічні закономірності до природної основи. Першочерговість впливу на економіку природних факторів пояснює обмеженістю ресурсів та межами удосконалення самої людини.

твір – “Основні засади політичної економії”
 
Висуває один з варіантів суб’єктивістського

тлумачення економічних явищ і процесів, що знаходить концентроване вираження у “теорії утримання”.

з деяких невирішених питань політичної економії” (1844),“Основи політичної економії і

деякі аспекти їх застосування до соціальної філософії” (1848)
 
Його методологічні засади подібні до засад Д. Рікардо. Він вважав, що загальним практичним принципом повинно залишатися laissez faire і будь-який відступ від нього є злом.

“Трактат політичної економії” (1803), “Повний курс політичної економії” (1828)
 

Абсолютизував ідеї А. Сміта про економічний лібералізм, стихійний ринковий механізм господарювання. Підтримував положення про взаємодоповнення і взаємозамінюваність праці, капіталу та землі як основних факторів суспільного виробництва і створення вартості суспільного продукту.

– “Економічні гармонії”(1848)

1. В галузі економічних явищ розрізняє видимі, які

лежать на поверхні економічної дійсності, та приховані, невидимі. Завданням науки повинно стати поєднання обох типів явищ.
2. Політична економія повинна бути об’єктивною, надкласовою наукою.

філософ
Основні твори – “Принципи політичної економії” (прибл. 1840р.), „Гармонія інтересів”

(1850)
 
Критику зрілої класики намагається поєднати з такою трансформацією її постулатів, яка б відповідала сучасному економічному становищу США.

XV
основні твори – “Економічна таблиця” (1758), “Фермери”, “Зерно”, “Податки”, статті

до енциклопедії Дідро і д’Аламбера
 Предметом політичної економії виступають фізичні та моральні закони зростання багатства.
В ролі методу застосовує принцип перенесення закономірностей розвитку природи на економічну дійсність, а також елементи дедукції.

за часів Людовіка XVI
Основний твір – “Роздуми про створення і

розподіл багатств”(1776)
 
Прибуток у А. Тюрго – самостійний вид доходу. Він складається з:
доходу, що отримує підприємець як власник грошей;
доходу за “працю, ризик та мистецтво”;
земельної ренти.