Тема 8. ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА БІЗНЕС

форм власності та підприємництва.
Менеджмент і маркетинг.

виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з ціллю отримання

прибутків

реалізації продукції, робіт чи послуг.

Усі види бізнесу поділяють на дві

групи:
специфічні види бізнесу;
загальні.

що кожний споживач на­магається спожити найбільшу кількість товару, за найменшою

ціною і найвищої якості;
трудовий бізнес - суть полягає у тому, що кожний СПД намагається здобути найбільший прибуток, при найменших затратах праці.

(матеріальних і духовних благ), надання послуг (побутових, інформаційних), виконання робіт

(будівельних, ремонтних);
комерційний бізнес - змістом такого бізнесу є товарно-грошові від­носини та торгівельно-обмінні операції. Такі операції здійснюють у вигляді купівлі-продажу товарів та послуг;
посередницький бізнес - суть полягає в пошуку та задоволенні потреб виробника та споживача, тобто посередницький бізнес виступає як сполучник між різними СПД;
фінансовий бізнес - різновид комерційного бізнесу, де об'єктом купівлі-продажу виступають цінні папери, гроші, валюта.

пов'язаного із існуванням ризику як невід'ємної частки підприємницької діяльності;
консалтинговий бізнес

- суть даного бізнесу полягає у наданні консультацій, щодо відкриття, ведення, закриття бізнесу, розробленні бізнес-планів та рекомендацій щодо успішного ведення справ, розробленні маркетингових програм, надання посередницьких послуг;
інноваційний бізнес - це процес створення і комерційного використання техніко-технологічних нововведень;
інформаційний бізнес - суть його полягає в збиранні, обробленні та продажу інформації.

вплив на професійну діяльність підприємця або підприємець повинен враховувати ці

фактори і будувати під них свою діяльність.

Підприємницький простір складається з трьох сфер:
правової;
соціальної;
економічної.

підприємця, це закони та підзаконні акти, які регулюють ділову активність

та відносини, які виникають між підприємцями та суспільством. Це основа всього підприємництва.

про те, як воно повинно розвиватися, до якої цілі воно

прагне та історичний досвід нації;
національні традиції та звичаї;
освітній рівень нації та рівень професійної підготовки спеціалістів;
відношення оточуючого середовища до підприємницької діяльності та підприємців;
наявність інфраструктури необхідної для ефективного ведення бізнесу;
відношення державного апарату до підприємницької діяльності та підприємців.

боротьба та її характеристика грунтується на таких показниках:
рівень цін;
розмір кредитних

ставок;
ставки оподаткування.

підприємець. Вона може зменшуватися і зростати.
Якісна ознака - характеризується високим,

середнім або низьким ступенем задоволення попиту покупця, у зв'язку з придбанням ним товарів, які були вироблені підприємцем.

капіталом;
рівень організації та менеджменту в середині фірми;
моральний клімат на фірмі.

правоздатності або дієздатності;
юридичні особи всіх форм власності, передбачених Законом.

Не допускаються до заняття підприємницькою діяльністю такі категорії громадян: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, держ-арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

ризик шляхом самостійного прийняття інноваційних, підприємницьких рішень, зміст яких зводиться

до виробництва та постачання таких товарів, робіт і послуг, які здатні принести підприємницький дохід. Він повинен володіти такими якостями:
а) віра в себе і в свої здібності;
б) вміння зважено оцінювати свої ідеї (експертна оцінка);
в) бачення свого місця в зовнішньому середовищі;
г) вміння створити потрібну команду працівників;
д) культура праці;
є) здатність до творчості;
ж) здатність взяття на себе відповідальності.

є співвласником спільного підприємства або компаньйоном у виконуваних роботах. Партнерські

взаємозв'язки класифікують наступним чином:
довготермінові (постійні) - ця форма використовується тоді, коли підприємець планує постачання на ринок конкретного товару протягом довгого періоду;
короткотермінові (на визначений термін) - така форма використовується в таких випадках:
коли підприємець хоче дослідити ринок на сприйняття нового товару;
коли підприємець не впевнений у своєму майбутньому партнері;
коли підприємець постачає на ринок товар, що користується обмеженим попитом або коли надходить індивідуальне замовлення;
3) випадкові - зв'язки, які виникають спонтанно і приносять підприємству чи підприємцю додатковий прибуток;

участь у виробничому процесі підприємства за відповідну грошову винагороду, що

носить назву заробітна плата;
домогосподарства - це особа або група осіб, об'єднаних з метою забез­печення всього необхідного для їх життєдіяльності, тобто об'єднаних спільним веденням домашнього господарства. Функції домогосподарств: а) є постачальником на ринок ресурсів;
б) виступає споживачем ресурсів;
в) заощаджує доходи;
г) інвестор доходів;

ідеологічної влади в суспільстві, за допомогою якої забезпечується її цілісність,

безпека, здійснюється виконання загально-людських та класових соціально-економічних функцій. Держава вмішується в економічний процес і є активним суб'єктом ринкової економіки. Позиції держави по відношенню до підприємницької діяльності:
а) гальмо підприємництва - держава все контролює і забороняє;
б) каталізатор підприємницької діяльності;
в) невтручання в економічні процеси.

чим ближчі їх корисні властивості до властивостей і характеристик спостережуваного

товару, тим вища еластичність попиту на даний товар, і навпаки (два протилежні приклади: напої і сіль);
універсальність використання товару - чим специфічніші характеристики товару, тим нижча еластичність попиту на нього;
чинник часу - попит тим еластичніший, чим більший період спостереження;
частка витрат у бюджеті на даний товар - чим вона вища, тим сильніша еластичність попиту.

Оскільки вона поділяється на загальнодер-жавну та комунальну, відповідно розрізняють загальнодержавні

та комунальні підприємства.
.

колективу, їх поділяють на колективні трудові підприємства (народні підприємства), кооперативні,

підприємства громадських організацій тощо (кооператив);
колективні (або акціонерні) капіталістичні підприємства - засновані на власності кількох власників капіталу, які наймають робочу силу (командитне товариство, ТОВ, ТзПВ, господарське товариство, корпорація, акціонерне товариство).

(капіталіста), яка наймає робочу силу (приватне підприємство);
індивідуальні підприємства - засновані

на приватній власності фізичної особи та її особистій праці (приватний підприємець).
сімейні підприємства — засновані на праці членів однієї сім'ї.

підприємства - засновані на поєднанні різних форм власності, в тому

числі із залученням іноземного капіталу. Майже 90% таких підприємств у розвинутих країнах є підприємствами з обмеженою відповідальністю.

підприємства - засновані на поєднанні різних форм власності, в тому

числі із залученням іноземного капіталу. Майже 90% таких підприємств у розвинутих країнах є підприємствами з обмеженою відповідальністю.

використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей, тобто мистецтво.
Менеджмент

- український відповідник "управління" - функція, вид діяльності, зміст якої складає керівництво підлеглими в межах функції, тобто діяльність.
Менеджмент - галузь знань, що допомагає здійснити функцію "управління", тобто наука.
Менеджмент - як похідна від "менеджер", це певна категорія людей, соціальний прошарок тих, хто реалізує, здійснює на практиці роботу по управлінню, тобто люди.
Отже, менеджмент - управління (планування, регулювання, контроль), керівництво, організація виробництва. Це також сукупність методів, форми засобів управління виробництвом для досягнення поставлених завдань або визначеної мети (підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку тощо)

на виконання плану і досягнення ефективності використання тих ресурсів, які

є в його розпорядженні, а підприємець - на пошук нових можливостей;
здійснення задуманого: менеджер приймає рішення і будь-що намагається його виконати, а підприємець ризикує і може змінювати ідею, яка виявилася нежиттєздатною;
залучення ресурсів: менеджер залучає ресурси з метою забезпечення роботи підрозділів, а підприємець - для досягнення поставленої мети;
організаційна структура: менеджер застосовує ту структуру, яка склалася і має ієрархічний характер, а підприємець віддає перевагу горизонтальним організаційним структурам, що сприяють неформальним зв'язкам зі споживачами та підлеглими

керівники під­відділів, бригадири, майстри та інші особи, аналогічні їм за

рангом. Вони займаються поточними операціями та діями, необхідними для забезпечення ефективної роботи, без зривів у виробництві продукції чи наданні послуг.
Адміністративний рівень управління - середня ланка управління. До них відносять керівників управлінь та самостійних підрозділів. Вони займаються управлінням та координацією всередині організації, узгоджують різні форми діяльності і зусилля різних підрозділів організації.
Інституційнийрівень управління (соціальних структур) - вища ланка керівництва. До них належать генеральні директори та інші члени правління. Вони займаються виробленням довгострокових планів, формуванням завдань, адаптацією організації до різних змін у внутрішньо­му та зовнішньому середовищі, управлінням відносин із суспільством, в якому існує і функціонує організація.

економічної ефективності будь-якої діяльності;
принципи стимулювання;
єдиноначальність поєднанні з колегіальністю;
принципи науковості.

стратегії підприємства, надання свободи пошуку в її межах, повне врахування

реальностей ринкових ситуацій;
опора на об'єктивні економічні закони, загальнолюдські цінності, моральність і екологічність діяльності;
пріоритет споживача (надійне, швидке і зручне обслуговування), висока якість, доступні ціни;
високі стандарти діяльності, відповідальність за кінцеві результати роботи, розв'язання актуальних проблем новими методами;
орієнтація на перспективу розвитку, нововведення, новаторство та ентузіазм персоналу;
децентралізація управління, делегування повноважень, впровадження підприємницького стилю роботи з урахуванням змін у тенденціях розвитку ринку;

оцінки власної діяльності, регулярне звіряння з ними ділового процесу, своєчасне

коригування стратегій, тактики і практичних дій;
8) постійне навчання кадрів, підвищення їхніх професійних знань, досві-ду і вміння робити конкретну справу, активне формування нового мис-лення персоналу з орієнтацією на динамічні швидкі зміни в масштабах і характері діяльності;
9) ототожнення співробітників з підприємством, його інтересами і принципами, виховання почуття співучасника в його успіхах і невдачах;
10) відмова від зайвого адміністрування і перехід до сучасної організацій-ної культури менеджменту, що ґрунтується на єдиних інтересах і цілях діяльності, партнерстві, співробітництві, взаємній вигоді, взаємодії, а не на владі й підлеглості.

дію. Вони відображають суть і зміст управлінської діяльності на всіх

рівнях управління.
Класифікація функцій може відбуватися залежно від місця, які вони посідають у менеджменті. За цією ознакою розрізняють основні (загальні) функції, тобто ті, які беруть участь у будь-яких управлінських процесах, і часткові (спеціальні), за допомогою яких здійснюються певні управлін­ські процеси (управління основним виробництвом, матеріально-технічне забезпечення, патентно-ліцензійною діяльністю, капітальним будівництвом).

їх досягнення. Функція планування повинна відповідати на наступні три питання:
де

організація знаходиться в даний час? Тобто керівники повинні оцінити сильні та слабкі сторони організації в даний момент часу, для того щоб оцінити реальність планів;
у якому напрямі організація прагне розвиватися? Тобто керівник, оцінивши своє сучасне становище, визначає майбутні цілі організації.
які шляхи досягнення цілей? Тобто керівник визначає шляхи досягнення цілей, розробляючи стратегічні та тактичні плани розвитку. Вигоди від здійснення цієї функції:
координуються зусилля персоналу шляхом визначення спільної мети для організації в цілому та її підрозділів;
здійснюється планомірна підготовка організації до змін;
керівництво долає умови невизначеності прогнозуванням змін у май­бутньому зовнішнього середовища;
змінюється система мислення керівників - менеджери починають мислити активно, заперечуючи пасивну поведінку.

можливість людям ефективно працювати для досяг-нення спільної мети.

спонукання, імпульс або намір, який змушує людину щось робити або

поступати певним чином. Основним завданням цієї функції є створен­ня такої мотиваційної системи, при якій персонал продуктивно виконує роботу відповідно до делегованих йому обов'язків згідно з планами організації.

подолання невизначеності. При виникненні певних обставин, які протидіють досягненню поставлених

цілей (зміна законів, соціальних цінностей, конкурентна боротьба) повинен існувати механізм оцінювання цих обставин та їх впливу на організацію;
запобігання кризовим явищам. Постійний аналіз проблем, що виникають, дозволить уникнути проблем глобального характеру. Функція контролю дозволяє виявити проблеми та скоригувати діяльність організації до того часу, поки ці проблеми переростуть у кризу;
підтримування успіху. Контроль допомагає виявити успішні операції та дії, що дає можливість краще адаптуватись до змін у зовнішньому середовищі

цілей, функцій, комунікацій тощо);
обґрунтування завдань та цілей майбутньої поведінки організаційної

системи, обсягу виробничих та управлінських функцій;
вивчення вимог до формування служб організаційної системи;
вивчення ступеня участі служб у вирішенні завдань та досягненні цілей;
величини змінних та постійних затрат часу на вирішення завдань та реалізацію функцій;
визначення чисельності апарату управління, необхідної для забезпечення ефективного функціонування організаційної системи та формування служб;
обґрунтування схем внутрішньо-системних комунікацій.

кількості ступенів управління, а також чіткого розподілу завдань, функцій, відповідальності

і повноважень у системі менеджменту;
організаційного розподілу - потребує спеціалізації однорідних функцій і закріплення їх здійснення за певними суб'єктами діяльності;
еластичності - це оптимальне співвідношення між централізацією і децентралізацією, свободою дій та адміністративним централізова­ним втручанням;
стійкості - передбачає забезпечення стійкості систем у процесі змін зовнішнього та внутрішнього середовища, її адаптивність;
безперервного вдосконалення - система менеджменту постійно вдо­сконалюється з розвитком організаційного формування, зміною його параметрів майбутньої поведінки;
прямої підлеглості - суб'єкт діяльності повинен підпорядковуватись одній особі і від неї отримувати завдання;

передавання питань для прийняття рішень на вищі ступені управління повинно

мати винятковий характер;
8) відповідальності передбачає формування центрів відповідальності у місцях вирішення завдань та прийняття рішень;
9) контролю - кожний керівник може ефективно здійснювати контрольну функцію лише в межах своєї діяльності і за певної кількості підлеглих;
10) рівноваги - оптимальне співвідношення між централізацією і децен­тралізацією, регулюванням та саморегулюванням;
11) гнучкості - система менеджменту повинна бути гнучкою, своєчасно реагувати на ситуації, що виникають;
12) ефективності - система повинна бути економічною і результативною, соціально орієнтованою, забезпечувати ефективне функціонування організаційної системи.

них структурну побудову і порядок роботи, основні завдання, склад і

розміри, ступінь організаційної та вироб­ничої самостійності, права і відповідальність, характер виробничих та економічних взаємовідносин з іншими підрозділами. Положення включає загальну частину, функції, права і відповідальність кожного з підрозділів;
посадові інструкції. Вони надають можливість ефективно розподіляти обсяг функцій кожного підрозділу між його працівниками, налагоджувати їхнє співробітництво. Інструкції повинні забезпечувати:
а) додержання принципу єдиноначальності та персональної відповідальності за керівництво дорученою ділянкою;
б) органічній зв'язок між підрозділами підприємства;
в) чітку систему підлеглості та підпорядкованості;
г) умови для вирішення виробничих питань на найнижчому рівні управління, тобто наближення оперативного управління до виробництва;
д) оптимальну кількість керованих об'єктів та виконавців.

до якого вона входить;
б) кому працівник підпорядковується за посадою;

в) хто здійснює методичне керівництво посадою;
г) особи, що безпосередньо підпорядковані даному працівникові;
д) хто заміщає його в період відсутності і кого він заміщає;
е) порядок призначення на посаду та звільнення з неї;
є) основні психологічні якості працівника, його професійні знання.
«Основні обов'язки»: перелік і обсяг обов'язків працівника відповідно до посадового положення, кваліфікації та досвіду роботи, розкриваються особливості виконання окремих функцій, рекомендуються прогресивні способи виконання окремих операцій та робіт, застосування сучасних засобів оргтехніки, встановлюються функціональні зв'язки робітника із суміжними посадами (кому і які дані подає в які строки, хто йому подає дані).
«Відповідальність»:регламентується персональна відповідальність посадової особи за виконання покладених на неї обов'язків, додержання вимог техніки безпеки, охорони праці, комерційної таємниці.
У заключній частині інструкції зазначаються моральні й матеріальні форми стимулювання

на основі якої здійснюється управління фірмою. Ця конструкція охоплює два

аспекти:
канали влади та комунікації між різними адміністративними служба­ми та працівниками;
інструкцію, яка передається цими каналами.
Організаційна структура управління - категорія менеджменту, яка відображає організаційний бік відносин управління і становить єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв'язку.
Ланка управління - відокремлений орган (працівник), наділений функціями управління, правами для їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав.
Рівень управління - сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії управління. Рівні управління, поєднуючи різні ланки, характеризують рівень концентрації управління і послідовність підпорядкування одних ланок іншим зверху донизу.

для реалізації кожної управлінської функції;
професійно кваліфікаційний склад працівників апарату управління;
склад

самостійних структурних підрозділів;
кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;
інформаційні зв'язки.

що відбуваються у зовнішньому середовищі;
гнучкість, динамізм - здатність реагувати на

зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появи інновацій;
адекватність - постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи;
спеціалізація - функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки;
оптимальність - раціональні зв'язки між ланками та рівнями управління;
оперативність - недопущення безповоротних змін у керованій системі під час прийняття рішень;
надійність - гарантованість передачі достовірної інформації;
економічність - відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації;
простота - легкість для персоналу розуміння та пристосування до форми управління та їх участь у реалізації мети організації.

виробництвом;
співвідношення централізованих та децентралізованих форм управління;
рівень спеціалізації управлінських робіт;
філософія вищого

керівництва;
рівень механізації та автоматизації управлінських робіт;
кваліфікація працівників та ефективність їхньої праці;
рівень відповідності структури апарату управління ієрархічній структурі виробництва.

залежать від кіль­кості виробленої продукції, хоча в розрахунку на одиницю

продукції вони залишаються незмінними. До змінних відносяться витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію, тару та інші витрати чисто виробничого призначення. Змінними витратами підприємець може управляти, змінюючи обсяги виробництва;
середні витрати:
а) середні загальні витрати дорівнюють частці від ділення загальних витрат на кількість виробленої продукції;
б) середні постійні витрати визначають діленням загальних постійних витрат на кількість виробленої продукції;
в) середні змінні витрати утворюються шляхом ділення загальних змінних витрат на кількість виробленої продукції.

високим рівнем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління ланцюгом команд, наявністю

великої кількості правил і норм поведінки персоналу, підбором кадрів за діловими та професійними якостями:
лінійна структура управління;
функціональна структура управління;
лінійно-функціональна структура;
продуктивний тип;
регіональна структура
адаптивні (органічні) організаційні структури - розробляються та впроваджуються в життя з метою забезпечення можливостей реагувати на зміни зовнішнього середовища та впроваджувати нову наукомістку технологію:
матрична структура;
конгломератна структура

наявність чітко сформованої мети або цілей фірми;
принцип первинності функцій і

вторинності структури: побудова організаційної структури повинна грунтуватися на виявленні складу та змісту функцій управління;
принцип функціональної замкнутості підрозділів апарату управління: коло завдань для кожного структурного підрозділу повинно чітко орієнтуватися на досягнення мети управління з відповідної функції;
простота організаційної структури;
принцип єдності розпорядництва: працівник повинен отримувати накази лише від одного начальника;
визначення оптимальної норми керованості: кількість підлеглих, що підпорядковані одному керівникові, повинна бути обмеженою. Кількість підлеглих більша на нижчих рівнях менеджменту і менша на вищих (оскільки керівник нижчої ланки вирішує однорідні проблеми, а вищої ланки - більш різноманітні);
установлення оптимального співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління. Рівень децентралізації регулюється рядом чинників, такими як розмір компанії, масштаби проектів, однорідність робіт, філософія вищого керівництва;
принцип зворотного зв'язку - це забезпечення можливості здійснення постійного контролю за результатами діяльності.

окремі особи і групи осіб задовольняють свої потреби за допомогою

створення товарів і споживачів цінностей і взаємно обміну ними" (Ф. Котлер).
„Маркетинг являє собою процес планування і втілення задуму, ціноутворення, просування і реалізацію ідей, товарів і послуг за допомогою обміну, що задовольняє мету окремих осіб і організацій" (Американська асоціація маркетингу).
„Маркетинг - це соціальний процес, спрямований на задоволення потреб і бажань людей і організацій шляхом забезпечення вільного конкурентного обміну товарами і послугами, що становлять цінність для по­купця" (Ж.-Ж. Ламбен).
„Маркетинг - це аналіз, планування, реалізація і контроль за втіленням комплексу маркетингових рішень щодо продукту фірми, його ціни, системи просування і розподілу, а також надій і сподівань фірми, тобто це ключ до досягнення цілей і завдань, що виникають перед фірмою, яка прагне завоювати цільовий ринок" (А. Павленко, В. Войчак).

людиною;
потреба - відсутність чого-небудь для забезпечення життєдіяльності людини, суспільства;
запити

- потреби людини, підкріплені її купівельною спроможністю;
попит - бажання і можливість споживача купити товар або послугу у певний час і в певному місці;
товар - це сукупність атрибутів, за допомогою яких покупець може задовольнити певну потребу через купівлю-продаж і використати для споживання;
послуга - нематеріальний вид суспільно корисної діяльності, здійснюваної за певну плату (консультації, навчання, перевезення пасажирів тощо);
споживча цінність - це оцінне судження покупця про здатність товару задовольнити його потреби; визначається як різниця між загальною цінністю продукту і його загальними витратами. Загальна цінність для споживача - це сукупність вигод, які він очікує одержати, здобуваючи продукт. Загальні витрати - сума витрат, які понесе споживач при покупці і використанні продукту;
задоволення споживача - сукупність збігу властивостей товару, які об'єктивно сприймає клієнт, з очікуваннями, пов'язаними з цим товаром.

ринку, що включає дві основні операції: обмін і угоду. Це

результат придбання права власності на товар або послугу, що цікавлять покупця;
обмін - акт одержання від будь-кого бажаного об'єкта з пропозицією чого-небудь натомість;
угода - це торговельна операція між зацікавленими сторонами у здійсненні процесу купівлі-продажу товару або послуги; комерційний обмін цінностями між зацікавленими сторонами;
ринок - сукупність існуючих або потенційних продавців і покупців, які здійснюють операції з купівлі-продажу певних товарів або послуг;
ринок продавця - має місце тоді, коли попит значно перевищує пропозицію, а організація збуту не потребує значних витрат. Фірма в цих умовах орієнтується на свої виробничі потужності і робить товар, який не відображає вимог покупців щодо якості, сервісу і дизайну товару;
ринок покупця являє собою таку ситуацію на ринку, коли покупець формує умови взаємодії з продавцем (виробником), що змушує виробни­ка докладати зусиль для реалізації виробленої продукції, звертати увагу на асортимент, інновацію, якість, дизайн і умови постачання, до- і післяреалізаційне обслуговування покупця товару.

ринку, випуск товарів, що відповідають попиту;
вплив на ринок, активне формування

попиту через рекламу;
виготовлення нових товарів „створення" споживачів.

ринків);
маркетингові (створення іміджу фірми, заходи щодо формування суспільної думки, обсяг

продажів, обсяг прибутку, конкурентна боротьба);
структурно-управлінські (удосконалення структури керування);
забезпечуюча (цінова політика, стимулювання збуту, споживчі властивості товару, параметри руху товару);
контроль діяльності.

теорія - К.: Центр учбової літератури, 2009. - с.74-92



©

2012 Нагорна І.І.