Тема лекції

Створення іміджу керівника за основними напрямами професійної діяльності.
3. Характеристика

етапів і вмінь створення позитивного іміджу директора закладу дошкільної освіти.
4. Психологічні компоненти в загальноуправлінських функціях менеджера освіти – керівника ЗДО

ресурс] / О. Б. Голік. – Режим доступу: enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/13537/1/Holik.pdf Назва

з екрану.
2. Гура О.І. Психологія управління соціальною організацією : навчальний посібник / О.І. Гура, Т.Є. Гура. – Запоріжжя : КПУ, 2013. – 168 с.
Коломінський Н. Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект): [Монографія] / Н. Л. Коломінський. – К.: МАУП, 2000. – 286 с. – Бібліогр . : с. 260-283.

закладу [Електронний ресурс] / С. А. Болсун. – Режим доступу:

http://journal.osnova.com.ua/article/34246-ПРОФЕСІЙНИЙ_ІМІДЖ_КЕРІВНИКА_НАВЧАЛЬНОГО_ЗАКЛАДУ..
Жигірь В. І. Провідні функції менеджера освіти як основа формування його професійної компетентності [Електронний ресурс] / В. І. Жигірь // Молодь і ринок. – 2011. – №2 (73) – Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?...
Сергеєва В. Ф. До питання формування іміджу сучасного дошкільного навчального закладу [Електронний ресурс] / В. Ф. Сергеєва . – Режим доступу:esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/.../4436/.../school%20image.pd.

управлінця, який містить природні і спеціально сформовані властивості його особистості,

цілеспрямовано створюється, може змінюватися, коригуватися, щоб відповідати запитам педагогічного колективу, цільової аудиторії, суспільства.

правдоподібним і вірогідним;
образ має бути яскравим і конкретним;
образ має бути

доступним для розуміння навіть неспеціалістів із певної галузі;
образ має бути цікавим для соціуму (дітей, батьків).

актуальність, грамотність, професіоналізм тощо);
імідж соціальний (потрібність);
імідж фінансовий (реальність);
імідж суб’єктний (особистісно

зорієнтований).

самостійність, наполегливість, підприємливість, ініціативність, цілеспрямованість, енергійність.
До інтелектуального компонента належать креативність,

гнучкість мислення, загальна ерудованість, компетентність, практичний склад розуму, передбачливість.
Емоційно-моральний компонент утворюють доброзичливість, повага до людей, чесність, порядність, гідність.

(за Г. Бороздіною)
1. Комунікативність (здатність легко сходитися з людьми), емпатичність

(здатність до співпереживання), рефлексивність (здатність розуміти іншу людину) і красномовність (здатність впливати словом).
2. Якості особистості як наслідок її освіти і виховання. До них відносяться моральні цінності, психічне здоров’я і здатність до міжособистісного спілкування.
3. Якості, що пов’язані з життєвим і професійним досвідом особистості. Особливо важливо, коли цей досвід допомагає їй загострити інтуїцію.

наявність команди однодумців, уміння її створювати,
володіння основними функціями освітнього

менеджменту,
репутація,
оптимальна відкритість.

легко сходитися з людьми, здатність до співпереживання й розуміння іншої

людини);
від виховання (ввічливість, поважність, скромність і чесність, чуйність і чутливість, такт і терпимість);
від освіти (логічність, переконливість і грамотність мови з відповідним словниковим запасом і здатністю викладати думки);
від життєвого досвіду (витриманість, проникливість та інтуїція, що дозволяють вловлювати настання передконфліктних ситуацій і вгадувати подальший хід думок співрозмовника);
від професійної діяльності (специфічна спостережливість й особливе бачення суті справи з відповідним розумінням і професійною оцінкою).

– узагальненість;
виразність – зоровість;
діалогічність – замкнутість.

дорожче будь-якого договору;
2. Уміння приймати неординарні рішення, що дозволяють успішно

діяти і вирішувати проблеми;
3. Ерудованість і широта знань у багатьох питаннях;
4. Привабливий зовнішній вигляд.

ЗДО

предметне середовище директора),
аудіальний (володіння технікою та комунікативними якостями мовлення,

ораторським мистецтвом),
професійний (компетентність директора, як управлінця, якість його праці в цілому, досвід, репутація, вміння самовдосконалюватися)
внутрішній (педагогічна спрямованість, психічне й психологічне, соціальне і духовне здоров’я, особистісно-професійні якості директора).

його професійної діяльності
- соціально-економічна;
- техніко-технологічна професійна діяльність;
- організаційно-управлінська діяльність.

етапів:
1-й етап – вивчення себе. Перед тим як створювати чи

коректувати певний імідж, необхідно об’єктивно оцінити свої зовнішні дані, які передбачають і фізичні показники;
2-й етап – визначення психологічного портрету в зовнішньому образі (характер, темперамент, особистісні якості);
3-й етап – відповідність іміджу керівника власному педагогічному ідеалу і тій життєвій ролі, яку він для себе обрав;
4-й етап – приведення у відповідність зовнішності, фізичних даних, психічних характеристик та педагогічного ідеалу.

на даному етапі образу керівника, виявлення недоліків, тобто того, що

не влаштовує у наявному образі;
вивчення можливостей керівника щодо створення чи корекції образу відповідно до рівня його психо-фізіологічного стану, наявного досвіду професійної діяльності;
вивчення рівня іміджотвірної компетентності керівника для подальшого планування роботи із побудови чи вдосконалення позитивного іміджу;
вивчення ступеня володіння керівником технологіями побудови, розвитку і корекції іміджу;
вивчення думки колективу щодо наявного образу керівника для наступного перспективного та поточного планування дій з побудови чи корекції іміджу.

(методика В. Герчикова)
Експрес-діагностика рівня емоційного вигорання (методика В. В. Бойка).

Визначення рівня самооцінки (методика С. Будассі).
Діагностика рівня агресивності (опитувальник А. Басса - А. Даркі).
Оцініть свій імідж (за Дж. Ягером )
Методика «Уміння слухати». Методика «Уміння висловлювати свої думки» (І. Ладанов, В. Уразаєва).
Оцінювання психологічної атмосфери в колективі (тест А.Ф. Фіднера).
Оцінювання конфліктності особистості (М. А. Земнов. В .А. Міронов.)

здібності.
Результативність іміджотвірної діяльності .
Управлінська культура керівника.

не тільки на результатах, але й на процесі та стосунках;

здійснювати пошук оптимального рівня залучення членів колективу до ухвалення рішень;
полегшувати процес досягнення поставлених завдань;
бачити перспективу розвитку колективу;
об’єктивно і завчасно оцінювати ризики в розвитку колективу;
мислити і діяти креативно;
виявляти діалогічність у спілкуванні;
виявляти емпатію, ерудицію;
здійснювати фасилітативний вплив;
виявляти гуманність;
виявляти управлінську компетентність;
здійснювати самоменеджмент

у кілька послідовних етапів, залежить від рівня його самоменеджменту, управлінської

та іміджотвірної компетентності.

створити упізнання навчального закладу, його марку, зв’язавши сприятливий образ із

конкретним товаром, керівником, організацією.
2. Естетична – покликана виділити емоційний образ керівника, висунувши на перший план якісні складові.
3. Консервативна – покликана захистити основну ідею керівника, забезпечивши варіантність однієї й тієї ж ідеї для нових поколінь традиційних споживачів.
4. Адресна – покликана зв’язати його з певними цільовими аудиторіями впливу.

рішення (планування);
організація його виконання;
корекція та регулювання;
облік та

контроль.

організаторський,
комунікативний,
мотиваційний (відповідають організації, коректуванню та регулюванню),
порівнювально-оцінювальний (стадія

контролю),
емоційно-вольовий,
гностичний (відповідають всім стадіям процесу управління).

собою – раціонально використовувати свій час, енергію, навички, здатність долати

стреси тощо.
2. Нечіткість особистісних цінностей.
3. Непевність особистих цілей. Відсутність ясності у питаннях про мету свого особистого та професійного життя.
4. Зупинений саморозвиток. Відсутність настрою на нові можливості, ситуації сприйняття нового.
5. Недостатні навички вирішувати проблеми. Відсутність стратегії, що є необхідною для прийняття рішень, а також здатності вирішувати самостійно складні проблеми.

творчого підходу. Відсутність здатності генерувати нові ідеї, невміння використовувати нові

ідеї.
7. Невміння впливати на людей. Недостатня здатність забезпечувати участь та допомогу з боку оточуючих людей, впливати на їх рішення.
8. Недостатнє розуміння особливостей управлінської праці. Недостатність розуміння мотивації працівників, застарілі, негуманні чи недоречні уявлення про роль керівника.
9. Слабкі навички керівництва. Відсутність практичних навичок домагатися результатів від роботи підлеглих.
10. Невміння навчити. Відсутність здатності або бажання допомагати іншим людям у розвитку та поширенні їхніх можливостей.
11. Низька здатність формувати колектив. Відсутність вміння сприяти розвитку та підвищенню ефективності робочих груп та колективів.