Тема № 2 Система військового управління Заняття №1. Система управління у

військовій справі


Навчальна мета: Вивчити поняття про систему військового управління, призначення

органів управління і їх функції

Кафедра військового управління Дисципліна: Основи військового управління

Призначення та завдання органів управління

відносинах і зв’язках між собою і створюють певну цілісність.
Сукупність трьох

елементів - органів управління з властивими йому технічними засобами і методами дій, об'єкту управління і каналів зв'язку між ними прийнято називати системою управління.
Системою взагалі в науці прийнято вважати організовану і замкнуту єдність закономірно пов'язаних і спроможних до взаємодії елементів (об'єктів, суб'єктів, поглядів і ін.). При цьому властивості системи в цілому не тотожні властивостям кожного окремо узятого елемента або групи елементів.

виділенням ієрархічної підлеглості. Вся діяльність таких організацій здійснюється достатньо довільно.

Для простих структур характерними є: низький рівень формалізації, низький рівень централізації; низький рівень складності.
Переваги.
1) Адекватна реакція на зміни зовнішніх умов.
2) Простота управління.
Недоліки. Можливість соціально-психологічної напруженості і звідси вірогідність конфліктних ситуацій.
Область застосування. Розвідувально-диверсійні групи

Високий рівень формалізації сприяє стабільності і узгодженні в роботі.
3) Висока

централізація гарантує надійність управління.
Недоліки.
1) Практично відсутня можливість для мотивації і повного використання розумових та психологічних здібностей працівника.
2) Достатньо висока імовірність прийняття нераціональних, а іноді і просто помилкових рішень, оскільки лінійні керівники, як правило, не володіють всім необхідним комплексом знань.
3) Організація не ефективна в нестандартних ситуаціях і умовах, що міняються.
Область застосування. Рота-взвод-відділення.

отримав розповсюдження в інших сферах людської діяльності. Цей тип структури

характеризується тим, що управління здійснюється системою лінійних керівників, кожний з яких може бути підсилений апаратом управління (штабом).

мають права віддавати розпорядження), то в цьому типу структури зберігаються

переваги які притаманні лінійному типу. В той же час надається наступна перевага: прийняті рішення більш кваліфіковані, оскільки в штабі зосередженні різні фахівці. Керівник звільняється від необхідності мати детальні завдання з усіх питань. Але до нього пред‘являються нові вимоги: уміння управляти і знаходити вірні рішення в умовах протиріччя роботи спеціалістів штабу.
Недоліки.
1) Відсутність можливостей для повнішого використання людського потенціалу.
2) Хоча на відміну від лінійних структур дещо збільшується гнучкість в ухваленні рішень, все ж таки лінійно-штабні організації теж недостатньо ефективні при роботі в ситуаціях, що змінюються і нестандартних.
Область застосування. Від батальйону та вище.

ППУ


АК
ТПУ, ДПУ, ВзПУ, ЗалПУ, ППУ
ЦКП, ЦЗКП,

ТПУ, ДПУ, ВзПУ, ЗалПУ, КорПУ, ППУ

ЦКП, ЦЗКП,

МО, Н ГШ

Верховний головнокоман-дувач (прездент)

Командувач військами ОК

Командувач АК

Командир бригади

“Дніпро”,
“Карпати”,
АСУ видів ЗСУ,
родів військ

Міністерство оборони України
Командування сил підтримки
Генеральний штаб ЗС України

Об’єднане ОК

виконання визначених функцій щодо управління військами в різноманітних ланках.
-

Склад органів управління:
командування, штаб, управління, відділи, відділення, служби, інші органи, які призначаються для виконання функцій щодо управління військами в різно-манітних ланках.

місця, з яких органи управління здійснюють безпосереднє управління військами під

час підготовки і у ході ведення бойових дій, під час несення бойового чергування. Для управління військами, з’єднаннями і закладами технічного забезпечення та тилу створюються пункти управління: командні, запасні командні, допоміжні та тилові. Вони можуть бути стаціонарними і пересувними. Елементами командних пунктів є передові та повітряні пункти управління.

Пункти управління

забезпечення обміну інформацією між ПУ даної системи та ПУ інших

взаємодіючих СУ. Вона має з себе сукупність ВЗ ПУ, допоміжних ВЗ, вузлів ФПЗ, ретрансляційних пунктів, ВЗ ПУ підлеглих об’єднань (з’єднань, частин) і ліній зв’язку, розгорнутих у відповідності з завданнями, які вирішуються військами, і створеною СУ.

з метою більш повного використання їх бойових можливостей. Вона включає

комплекс спеціальних засобів і систем (джерел отримання и обробки інформації), а також центрів щодо збору, обробки та передачі у зручному для використання виді інформації на робочі місця посадових осіб різних пунктів управління.

Органи управління виявляться спроможними забезпечувати надійне управління військами в будь-якій

обстановці, якщо вони відповідають таким вимогам:
знаходяться в постійній готовності до управління підпорядкованими військами;
спроможні виконати в короткі терміни покладені на них завдання;
мають таку кількість підпорядкованих (посадових осіб, органів управління, підрозділів), яка відповідає нормам керованості;
є нечисленними, рухливими, простими за своєю структурою;
забезпечують розгортання системи пунктів управління;
мають у своєму складі фахівців із родів військ і зберігають виправдане співвідношення числа офіцерів і сержантів (рядових).

стан, який забезпечує виконання завдань з відбиття ударів агресора в

будь-який момент і в самих складних умовах обстановки, швидке нанесення нищівних відповідних ударів по ворогу та успішне ведення наступальних дій».
Така готовність органів, як і системи управління в цілому, досягається здійсненням комплексу заходів:
забезпечення високого морального стану особового складу;
укомплектування органів управління підготовленими офіцерами, і оснащення їх сучасними технічними засобами;
натренованістю органів управління у виконанні функціональних обов'язків, забезпечення високого рівня їх польової виучки і злагодженості;
наукова організація роботи в штабах.

в підвищенні економічності є: спрощення структури і зменшення чисельності органів

управління, максимальне скорочення обслуговуючого персоналу і персоналу. Такі заходи можуть призвести до скорочення витрат на безпосереднє утримання управлінського апарату, на його підготовку, обслуговування, до зменшення витрат на транспортні засоби і засоби зв'язку.
Проте скорочення органів управління, що здійснюються без науково обґрунтованих розрахунків, нічого, крім шкоди, принести не можуть. Склад їх залежить від масштабу військового організму та обсягу роботи. Ці положення з урахуванням інших вимог кладуться в основу визначення складу органів управління.

Свою роботу штаб організує і здійснює на основі рішень, наказів

і вказівок командира (командувача), а також розпоряджень вище стоячого штабу.

- перативно-стратегічні,
оперативні,
-оперативно-тактичні;
- тактичні
об`єднань;
з`єднань;
частин;
підрозділів
загальновійськові (загальнофлотські);

видів ЗС України;
родів військ;
- тилу

він доводить рішення командира і його вказівки до всіх посадових

осіб управління, залучає їх до спільної розробки найбільш важливих питань і заходів щодо організації і забезпечення бойових дій.
Тому начальник штабу виступає в ролі організатора роботи всього управління.
Від його підготовленості, досвіду, уміння направити роботу підлеглих залежить злагоджена та узгоджена робота всіх органів управління і, тим більше, штабу. Особиста організованість, спроможність знайти в кожний момент ту ланку ланцюга, що вирішує успіх справи, мобілізувати всі сили на досягнення основної цілі характеризує начальника штабу як керівника колективу.

складу і мобілізаційної роботи;
начальник штабу;
начальник розвідки;
начальник зв`язку;
таємна

частина

частин (підрозділів);
- безперервне добування, збір і узагальнення даних обстановки,

проведення ОТР, підготовка пропозицій командиру для прийняття рішення;
- доведення завдань до частин (підрозділів) і організація підготовки їх до бойових дій, їх планування;
забезпечення організації взаємодії, управління та підтримка їх в ході бою;
організація всебічного забезпечення бойових дій;
- доповідь обстановки у вищий штаб, інформація підлеглих, підтримуючих, взаємодіючих з`єднань (частин, підрозділів) і сусідів;
- організація комендантської служби;
- відновлення порушеного управління та боєздатності частин (підрозділів);
- укомплектованість підрозділів і облік ОС, ОБТ, доз опромінювання;
- організація та проведення заходів щодо збереження державної таємниці;
- вивчення і доведення до військ узагальненого бойового досвіду;
- безперервне підвищення якості управління військами;
контроль за виконанням поставлених завдань, надання їм допомоги

завдань, вмілому визначенні та зосередженості основних зусиль на розробці та

здійсненні найважливіших заходів і дій.

Організованість - чітке, суворе упорядкування діяльності штабу.

Оперативність - здібність вирішувати завдання якісно, у встановлені строки з наданням підлеглим максимуму часу для підготовки бойових дій.

Передбачення та передбачливість - завчасне визначення можливого розвитку обстановки, дій своїх військ і противника на довгостроковий період, правильне прогнозування обстановки та можливих дій військ.

Точність та ретельність - виконання покладених на штаб завдань у повному обсязі і в точній відповідності з рішенням командуючого та вказівками вищого штабу.

Ініціатива та творчість - прагнення знайти найбільш доцільні і ефективні способи якісного виконання поставлених завдань у відповідності з конкретною обстановкою.

Тісний зв`язок штабу з військами - неодмінна умова знання істинного стану і дій підлеглих.

др. “Основи управління у військовій справі” (навчальний посібник);
Ю.М. Арутюнов «Штаб батальона

в бою»;
Тактика (рота, батальйон) Одеський інститут СВ;
Бойовий статут СВ (рота, батальйон) .

Навчальна мета: Вивчити поняття про систему військового управління;
призначення органів управління і їх функції.