Тема: Правовий режим публічних фондів коштів і проблеми здійснення публічних

доходів

Фінансова система, її склад.

Співвідношення понять «публічний фонд коштів», «бюджет»

і «казна».

Фінансово-правовий статус юридичних осіб публічного права та бюджетних установ і режим їх фондів коштів.

Поняття та склад публічних доходів, динаміка їх зміни. Методи та форми мобілізації фінансових ресурсів.

виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів,

призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.
Децентралізовані державні фінанси: сукупність економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів підприємств і організацій державної форми власності.

2. Фінанси місцевого самоврядування.
Місцеві фінанси – це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів АРК та територіальних громад, призначених для фінансового забезпечення виконання місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування покладених на них функцій.
Сфера децентралізованих місцевих фінансів являє собою сукупність економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів підприємств і організацій комунальної форми власності.

3. Суспільні фінанси - це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих суспільних фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій (Пенсійний фонд, Фонди обов’язкового страхування, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в банках, тощо).

середовища.
Заборона: Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади

Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається (ч.8 ст.13 БКУ).
Виняток: регіональні фонди державних централізованих позабюджетних фондів створюватися можуть.

1.3. Державний кредит (державні запозичення). Функціонування державного кредиту веде до утворення державного боргу, як сукупності зобов’язань держави перед населенням, юридичними особами, іноземними державами та міжнародними організаціями.

Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах, визначених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України або особі, яка виконує його обов'язки (далі - Міністр фінансів України), за дорученням Кабінету Міністрів України (ч.1 ст.16 БКУ).
Кабінет Міністрів України визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення

1.3.1. Зовнішні державні запозичення (державний кредит).(ст. 15,16 БК України): Кредити (позики), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів),

1.3.2. Внутрішні державні запозичення (внутрішні запозичення, державна лотерея інше)

погодженням з Міністерством фінансів України має право залучати на

поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам (ч.4 ст. 43 БКУ).
Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов'язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, в обов'язковому порядку покриваються Державним казначейством України в межах поточного бюджетного періоду за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов'язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду. Заборона: Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється (ч.2 ст.73 БКУ).

- орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а

також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок коштів відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими;

- фінансові ресурси підприємств (державних, комунальних) (на праві господарського відання, належать до підсистеми приватних фінансів)


Джерелами формування майна суб'єктів господарювання, зокрема і державних підприємств, є:

грошові та матеріальні внески засновників;
доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);
доходи від цінних паперів;
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;
кредити банків та інших кредиторів;
безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;
інші джерела, не заборонені законом (ч.1 ст. 140 ГК України).

Децентралізовані запозичення.

Заборона: Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України (ч.3 ст.21 БКУ)

їх фондів коштів.

Відповідно до бюджетного кодексу України бюджетні установа –

це “органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими” (п. 12 ст.2 БКУ).

В результаті низки трансформацій правових основ статусу бюджетної установи було визначено декілька основних її рис.

Бюджетною установою визнається організація, створена у встановленому розпорядчому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування.
Повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів і є неприбутковою.
Лише бюджетна установа може виступати розпорядником бюджетних коштів (п.47 ст. 2 БКУ).

формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та

фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України (ч. 4 ст. 16 БКУ).
5. Бюджетна установа отримує кошти лише з одного бюджету за її підпорядкуванням. Взагалі “забороняється здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату ” (п. 2 ст. 85 БКУ);
6. Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджуються Міністерством фінансів України, а також інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 56 БКУ).
7. Кошти бюджету надаються бюджетній установі лише на основі затвердженого кошторису (п. 30 ст. 2 БКУ).
8. Доходи, які отримуються від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету відносяться до доходів відповідних місцевих бюджетів, однак вони не враховуються при визначені обсягу між бюджетних трансфертів (пп. 14 п. 1 ст. 69 БКУ).

Державним казначейством України (пп. 2 п. 1 ст. 48 БКУ).

Державне казначейство України здійснює не тільки перерахування з єдиного казначейського рахунку коштів безпосередньо виконавцю робіт, а й контролює напрями використання коштів та має можливість повного контролю за обігом державних коштів. Тобто виконує функцію “контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів” (пп. 3 п.1 ст. 48 БКУ). Таким чином бюджетна установа не має змоги витрачати гроші не за призначенням.
10. Одержує бюджетне асигнування як вид бюджетного повноваження.
11. Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.
12. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету (ч. 4 ст. 13 БКУ))

влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або

міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи (ч.4 ст. 13 БКУ)):
перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;
підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;
підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;
підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;
підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).
друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.
підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;
підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів;
підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

надходжень від продажу основного капіталу – кошти від реалізації безхазяйного

майна, скарбів тощо;
Надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння;
Надходження від відчуження майна, що належить державі, АРК, знаходиться в комунальній власності;
Б) надходження від реалізації державних запасів товарів (матеріальних цінностей державного резерву та розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву);
В) надходжень від продажу землі та нематеріальних активів;
Г) Податків на фінансові операції та операції з капіталом.

4. одержання трансфертів, які в бюджетному кодексі визначаються як кошти, одержані від органів державної влади, органів влади АРК; органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій. Від Секретаріату ООН за участь українського контингенту в миротворчих операціях, гранти, дари тощо).
5. Інститут державних та муніципальних запозичень – це врегульовані правовими норами відносини, що виникають при запозиченні коштів від резидентів – юридичних та фізичних осіб; а також від інших держав та фінансових організацій на умовах добровільності, повернення, строковості, від платності. (договірний метод)