Тема: Протестні складові політичної культури України: регіональний вимір

я розкрию основні протестні акції які мали місце в Україні.

Простежу їхню динаміку та перебіг.





Виконав студент 210 групи
Ратушняк Павло

роках, організована політичною опозицією; спрямована переважно на відставку президента Леоніда Кучми.

Передумови акції: Суспільне несприйняття Леоніда Кучми (переобраного у 1999 році на другий президентський термін) почалося з оприлюднення 28 листопада 2000 рокуОлександром Морозом (на той момент — лідером соціалістичної фракції у парламенті) матеріалів, що компрометували Леоніда Кучму як державного діяча та свідчили на користь версії, згідно з якою саме Кучма виступив замовником викрадення та вбивства 16 вересня 2000 року опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе. Події, які почалися у стінах парламенту (де Мороз вперше презентував записи розмов Кучми з іншими високопосадовцями) і отримали назву «касетного скандалу», дуже швидко перемістились на вулиці Києва.

поставлені з метою привернути увагу до інформації, оприлюдненої Олександром Морозом,

про причетність вищих посадових осіб держави до зникнення журналіста Георгія Гонгадзе.
19 грудня - перша велика демонстрація до урядових будівель.
27 грудня - завершення першого етапу акції, після якого влада оперативно почала реконструкцію Майдану.
14 січня 2001 року - початок другого етапу акції, коли намети стояли вже вздовж Хрещатика.
Лютий 2001 року – масові провокації з боку влади і підконтрольних їй сил.
1 березня 2001 року – знесення наметів демонстрантів за рішенням Старокиївського суду м. Києва (зараз установу ліквідовано у зв'язку з адмінреформою у столиці).

протестанти планують не пустити президента Кучму покласти квіти до пам'ятника

Шевченку.
Ніч з 8 на 9 березня – парк Шевченка оточує кілька тисяч міліціонерів.
Ранок 9 березня – Кучма кладе квіти, демонстранти штовхаються з міліцією, яка оточила парк.
9:30 – міліція затримує кількох демонстрантів.
10:45 – мітинг, частина демонстрантів колоною йде на Михайлівську до столичного управління МВС, туди привозять затриманих і відпускають.
12:00 – продовження мітингу в парку Шевченка, під час якого міліція знову хапає людей.
13:45 – марш до МВС з вимогою звільнити затриманих.
15:00 – масові сутички з "беркутом" на підступах до АП.
17:00 - установчий з'їзд руху "За правду!" в Будинку вчителя.
18:00 - жорстока "зачистка" міліцейським спецназом офісу УНСО на вулиці Димитрова.
Вечір і ніч 9 березня – масові затримання на київських вокзалах і станціях метро україномовних людей і студентів з державною символікою.
Відлунням подій стала так звана "справа 9 березня" – в грудні 2002 року суддя Голосіївського райсуду Києва Іван Волик засудив за абсурдними звичнуваченнями на кшталт "ударив по шолому, внаслідок чого потерпілий отримав ушкодження суглобу лівої ноги" 16 чоловік (переважно членів УНСО) на 2-5 років ув'язнення.

інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора

Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник — Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004 як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів.

у той час як Віктора Януковича підтримав Схід і Південь

України. Громадська думка західних країн була переважно на боці української опозиції.
Основним результатом революції було призначення Верховним судом повторного другого туру президентських виборів (не передбаченого прямо законодавством). Внаслідок компромісу, досягнутого фракціями Верховної Ради, після призначення повторного другого туру виборів були прийняті зміни до Конституції, які отримали назву Конституційна реформа. Конституційна реформа зменшила повноваження президента, і, таким чином, знизила рівень значущості спірних президентських виборів.
 За результатами голосування у повторному другому турі виборів перемогу одержав Віктор Ющенко.

лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу

наЄвропейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Президента Віктора Януковича та його «сім'ї», створення системи управління з ознаками кримінального концерну.

які скомпрометували себе, впродовж певного часу або пожиттєво працювати на державній

службі. Термін зазвичай вживається щодо процесів у посткомуністичних державах Східної Європи з кінця 80-их років XX століття, де люстрація застосовується до високопосадовців комуністичного режиму, колишніх агентів таємної поліції, іноді — до всіх членівкомуністичних партій[2]. Зокрема, люстрація була проведена в Чехії, Польщі, Німеччині, Угорщині, Румунії, Грузії, Литві,Латвії, Естонії та інших державах.