Тема : Соціологія міста та села

категорії

у процесі їх спільного мешкання на певній локальній території, сумісного

використовування її природно-економічних, соціальних ресурсів і умов породжує особливу спільність людей – соціально-територіальну.

змістовністю соціальних зв’язків і відносин (переважання «силових полів» внутрішніх соціальних

зв’язків над зовнішніми);
3) самодостатністю внутрішнього життя в рамках локальної території, природно-ресурсний і господарський потенціал якої забезпечує соціальне відтворення населення

ознак, що володіє деякою цілісністю, взаємозв’язком її елементів

У соціології

регіон, перш за все, виступає як форма територіальної організації соціальної структури суспільства, соціальних зв’язків і відносин, соціальних інститутів і процесів, соціальних спільнот і груп в їх розвитку

організації соціальної структури суспільства, соціальних зв’язків і відносин, інститутів і

процесів, соціальних спільнот і груп в їх розвитку.

соціально-економічних зв’язків і відносин між ними, які виникають в процесі

сумісного мешкання їх на певній локалізованій території, сумісного використовування її природноекономічних і соціально-економічних ресурсів і умов

між ними: поселення, соціальна інфраструктура, підприємства, господарський освоєні й рекреаційні

площі, транспортні та інженерні мережі

подолання фізичної відстані на користь комунікацій і обміну діяльністю.

населення, включаючи:

регіону; • забезпечення зайнятості, зростання доходів і рівня життя населення; • розвиток

соціальної інфраструктури регіону, що забезпечує задоволення матеріальних і духовних потреб населення; • створення умов для соціокультурного розвитку проживаючих на території регіону етносів і народів; • забезпечення взаємодії регіону в системі міжрегіональних економічних зв’язків і національних ринків капіталів, товарів, послуг, зростання внеску населення регіону в економіку країни

і управління;
господарські суб’єкти (підприємства, організації, фірми і т.п.);
уряд

і організаційно-правових механізмів, узгоджених дій органів державної влади і місцевого

самоврядування по забезпеченню умов соціального відтворення населення регіону і його ефективного функціонування як складової частини соціально-економічної системи держави

регіонам
парадигма реструктуризації регіонів
парадигма регіоналізму

в її відношенні до сільського господарства і національної економії», 1839

р.

Л.Вірт, А.Андерсон і З.Бруннер, Д.Харві
М. Бахтін і В. Дергачев.

1920-1930-і рр. в університеті Чикаго. У рамках школи Чикаго склалися

два самостійних напрями дослідження міського життя: соціально-екологічний і соціально-психологічний

дослідження Чикаго «Місто як соціальна лабораторія».
у місті бачили природну

соціальну лабораторію, в якій за допомогою емпіричних методів можна вивчити «людську природу» і зміст суспільного життя
ставили перед собою двояке завдання:
- по-перше, дати якомога повніший опис об’єктивної ситуації всіх основних груп населення Чикаго в нерозривному зв’язку з їх просторовими характеристиками
- по-друге, одержати значущі висновки і узагальнення для розробки фундаментальної теорії суспільного розвитку.

«Урбанізм як спосіб життя» (1936)
розглядають місто як джерело породження

урбанізму – особливого міського способу життя і відповідної йому системи ціннісних орієнтації
виходять з наявності майже функціональної залежності між такими характеристиками міста, як чисельність населення, його концентрація і гетерогенність, з визначальними характеристиками міського способу життя: поверхневий анонімний і транзитивний характер

1960-70-х рр. Е.Кастельс «Міське питання» (1972 р.).
звертаючи увагу на факт

диференціації міських поселень, Кастельс критикував позицію представників школи Чикаго
місто необхідно розглядати як місце особливої напруги і прояву макросоціальних проблем, зокрема класово-групових конфліктів, що складаються в масштабах всього суспільного цілого.
тому соціологія міста доцільна лише як соціологія політичної концепції міста, коли всі його проблеми розглядаються як обумовлені найгострішими суперечностями соціально-економічної формації

наукою про суспільство в цілому, соціологія в змозі реалізувати ширший

погляд на проблеми міського життя. Розглядаючи міські реальності в контексті процесу урбанізації, а останній – як один з найважливіших напрямів модернізації суспільства, соціологія в змозі забезпечити цілісне бачення міста і процесів, що відбуваються в ньому, здійснити їх комплексний аналіз і узагальнення

закономірностей розвитку і функціонування міста і процесу урбанізації як одного

з найважливіших напрямів процесу модернізації суспільства

практиці виділяють наступні групи міст:
малі – до 50 тис.

чол.,
середні – 50-100 тис. чол.,
великі – 100-250 тис. чол.,
крупні – 250-500 тис. чол.,
найбільші – від 500 тис. до 1 млн. чол.
міста-мільйонери – понад 1 млн. жителів

життєдіяльності села як соціально-територіальної спільноти.

суспільства
Предмет – вивчення ролі села в суспільстві та системах

розселення, головних чинників, що впливають на його розвиток; визначення його підсистем, специфіки сільського стилю життя, особливостей сільської культури; аналіз соціальної та професійної структури населення

зайняте переважно аграрною працею

тісне поєднання праці та побуту;
невисока виробнича мобільність;
різноманітний демографічний

склад територіальних груп;
трудомісткість праці у домашньому та особистому підсобному господарстві;
сильний неформальний соціальний контроль, велике значення місцевих авторитетів;
менш напружений ритм життя, простіші форми спілкування, ніж у місті;
зв’язок з природним середовищем;
дисперсність розселення (розкиданість сільських населених пунктів, індивідуальних осель у них)

постійного мешканця.
2. Занепадаючі поселення, в яких 60% населення - це

люди пенсійного віку.
3. Малі села (до 200 осіб), в яких середній вік мешканців - понад 40 років.
4. Малі села, в яких середній вік мешканців - менше 40 років.
5. Середні поселення (201-500 жителів), менше 50% з яких зайнято у сільському господарстві, а понад 30% постійно виїжджають на роботу в міста
6. Середні поселення, в яких більше 50% населення зайнято у с/г, а 30% працює у містах.

маятникова міграція менша 30%.
8. Середні поселення, менше половини мешканців яких

працює в агросфері; маятникова міграція незначна, а решта працює в інших галузях.
9. Великі поселення (б. 500 жителів), м. половини з яких зайнято у с/г; маятникова міграція значна.
10. Великі поселення, більше половини мешканців яких працює у с/г; міграція значна.
11. Великі поселення, більше половини жителів яких зайнято в агросфері; міграція незначна.
12. Великі поселення, до половини мешканців яких працює у агросфері; маятникова міграція м. 30%.