Разделы презентаций


Укра їнське кіномистецтво ХХ століття презентация, доклад

Содержание

Декілька слів про кіно…Кінематограф (від грец. Іііпета – рух і уарпо – зображення) – наймолодший вид мистецтва, виникнення якого безпосередньо пов 'язане з розвитком науково-технічного прогресу, передусім у галузі оптики, хімії,

Слайды и текст этой презентации

Слайд 1Українське кіномистецтво ХХ століття

Українське кіномистецтво ХХ століття

Слайд 2Декілька слів про кіно…
Кінематограф (від грец. Іііпета – рух і

уарпо – зображення) – наймолодший вид мистецтва, виникнення якого безпосередньо

пов 'язане з розвитком науково-технічного прогресу, передусім у галузі оптики, хімії, фотографії. Водночас кінематограф жодною мірою не можна назвати «технічним» мистецтвом.
Кіно – синтетичне за своєю природою, воно поєднує елементи літератури, театру, живопису, музики, хореографії. Саме тому кінематограф оперує багатьма виражальними можливостями, запозиченими з інших видів мистецтва. Водночас кіно володіє власними специфічними засобами та прийомами, зокрема: ракурсом (кут зору кінокамери), зміною планів (загальний, середній та великий), монтажем, що об'єднує окремі кадри у логічній послідовності та дає змогу передати емоційне й психологічне напруження епізоду.
На відміну від інших видів мистецтва, дату народження кінематографа можна назвати абсолютно точно – 28 грудня 1895 року.
Саме в цей день у Парижі братии Луї Жан (молодший брат, винахідник) і Огюст Луї Марі Ніколя (старший брат, організатор) Люм’єр продемонстрували свою першу кінопрограму, що містила коротенькі документальні замальовки: «Вихід робітників із фабрики», «Прибуття поїзда» та інші.

Декілька слів про кіно…Кінематограф (від грец. Іііпета – рух і уарпо – зображення) – наймолодший вид мистецтва,

Слайд 3Зміст роботи:
З історії українського кіно
Видатні акори України:
Марія Заньковецька
Віра Холодна
Леонід Биков
Гнат

Юра
Богдан Ступка
Видатні українські кінорежисери :
О. Довженко
І. Кавалерідзе
Л. Курбас
С. Параджанов
Українське кіно

сьогодні



Зміст роботи:З історії українського кіноВидатні акори України:Марія ЗаньковецькаВіра ХолоднаЛеонід БиковГнат ЮраБогдан СтупкаВидатні українські кінорежисери :О. ДовженкоІ. КавалерідзеЛ.

Слайд 4З історії українського кіно
У 1893 році головний механік Одеського Новоросійського

університету Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату

та апарату для кінопроекції. Тоді ж він здійснив перші в світі кінозйомки – зафільмував вершників і метальників списів.
Перша ж українська кінозйомка відбулася у вересні 1896 року в Харкові, де фотограф А.Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів.
А вже в грудні — майже рік-у-рік з першим публічним кіносеансом у Парижі — Альфред Федецький влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі.
З історії українського кіноУ 1893 році головний механік Одеського Новоросійського університету Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип

Слайд 5Піонери українського кінематографу початку 1900-х років віддавали перевагу екранізації популярних

українських вистав «Наталка Полтавка» (за участю відомої актриси Марії Заньковецької),

«Москаль-чарівник», «Наймичка». Тоді ж мала місце спроба створити фільми на українську історичну тематику, теж на театральній основі («Богдан Хмельницький» за п'єсою Михайла Старицького). З дореволюційним кіно в Україні пов'язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі.

Х/ф « Наталка Полтавка»

Х/ф « Наймичка»

Піонери українського кінематографу початку 1900-х років віддавали перевагу екранізації популярних українських вистав «Наталка Полтавка» (за участю відомої

Слайд 6Німе кіно
1922 року було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати

одеське і ялтинське підприємства, а 1928 року ввести в дію

київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О.Довженка) Разом з тим, ігрове кіно намагалося поєднати революційну тематику з традиційною для попереднього періоду мелодрамою та пригодницькими жанрами («Укразія» П.Чардиніна; «Сумка дипкур'єра», «Ягідка кохання» Олександра Довженка). У цей час в Україні з'явилися також екранізації класичних творів національної літератури — «Тарас Трясило», «Микола Джеря», «Борислав сміється».

Кадр з фільму «Ягідка кохання»
Олександра Довженка

«Сумка дипкур'єра»

Німе кіно1922 року було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а 1928 року

Слайд 7У Одесі проходили зйомки багатьох фільмів, що ставили московські кінорежисери.

У 1925 р. на екрани країни вийшов кінофільм Сергія Ейзенштейна

«Броненосець Потьомкін», що увійшов в десятку кращих фільмів світового кінематографу і став візитною карткою Одеси. Неторовані шляхи долав у кіно самобутній режисер і сценарист, відомий скульптор Іван Кавалерідзе («Прометей», «Запорожець за Дунаєм»). Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О.Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Цікаво також те, що Довженко, який знаходився у лавах Армії УНР, тепер знімав фільм Арсенал «з іншого боку». Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня.

Х/ф "Арсенал"

X/ф «Броненосець Потьомкін»

У Одесі проходили зйомки багатьох фільмів, що ставили московські кінорежисери. У 1925 р. на екрани країни вийшов

Слайд 8Звукове кіно
У 1930 р. в Україні з'являється перший звуковий фільм

— документальна стрічка Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу», а наступного року

глядачі почули голоси акторів у художньому фільмі О.Соловйова «Фронт».
Наприкінці 1930-х тотальний терор у СРСР поєднується з кон'юнктурним поверненням до національно-історичної тематики. Фільми «Щорс» (1939) Олександра Довженка і «Богдан Хмельницький» (1941) Ігора Савченка — дивовижне поєднання вимушеної заангажованості держзамовлення і очевидної режисерської та акторської обдарованості.

Кадр зі стрічки Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу»

Кадр зі стрічки «Щорс» (1939)

Звукове кіноУ 1930 р. в Україні з'являється перший звуковий фільм — документальна стрічка Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу»,

Слайд 9Українське кіно часів Другої світової війни було переважно підпорядковане ідеологічним

завданням воєнної доби. Разом з тим, у цей час були

зняті і справжні кіношедеври. До них можна віднести фільм «Райдуга» Марка Донського за сценарієм Ванди Василевської, який з надзвичайною художньою силою передає трагедію окупованого фашистами українського села. Фільм здобув низку міжнародних нагород, серед них премія «Оскар» (1944) в номінації «кращий іноземний фільм». Сценарій Олександра Довженка «Україна в огні», який Сталін спочатку сприйняв схвально, потім було піддано розгромній критиці, а автора — шельмуванню. Одною з причин цього, про що Довженкові натякнули, було те, що у сценарії нічого не було сказано про вирішальну роль Сталіна у перемозі над ворогом.

Х/ф “Україна в огні”

Х/ф “ Райдуга”

Українське кіно часів Другої світової війни було переважно підпорядковане ідеологічним завданням воєнної доби. Разом з тим, у

Слайд 10
У 80-их роках з’являються вельми успішні анімаційні стрічки режисерів Володимира

Дахна (серіал “Як козаки...”), Давида Черкаського (“Пригоди капітана Врунгеля”, “Крила”

та ін.), Леоніда Зарубіна (“Солом’яний бичок"), Володимира Гончарова (“Чумацький шлях"). Українські режисери намагаються, проте не досить успішно, створити фільми на соціалістичну проблематику. Лише в 1989 року побачать світ “Астенічний синдром” К. Муратової (1989), “Бич Божий” О.Фіалка (1988) „Розпад” М.Бєлікова (1990) та інші. Фільм Юрія Іллєнка „Лебедине озеро. Зона” (1989) – здобуває широкий міжнародний успіх, ставши своєрідною антитоталітарною емблемою.

Х/ф “ Бич Божий “

Мультсеріал “ Як козаки…”

У 80-их роках з’являються вельми успішні анімаційні стрічки режисерів Володимира Дахна (серіал “Як козаки...”), Давида Черкаського (“Пригоди

Слайд 11Видатні Актори Укаїни ХХ столітя

Видатні Актори Укаїни ХХ столітя

Слайд 12Марія Заньковецька ( 1854 – 1934 )
У1876 році вийшла на

сцену ніжинського театру. До кінця свого життя не поривала зв'язків

з театральним колом Ніжина, де вона мешкала постійно протягом 1902—1924 рр. та з перервами, повертаючись після гастролей, — до 1932 р.
Пізніше Марія Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про щасливе дитинство в рідному селі Заньки) працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах М.Кропивницького, М.Старицького, М.Садовського, П.Саксаганського, І.Карпенка-Карого. Вона «пережила» жіноче безталання Харитини («Наймичка» І. К. Карпенка-Карого, 1887), Олени («Глитай, або ж Павук» М. П. Кропивницького, 1883), Ази («Циганка Аза» М. П. Старицького, 1892), Катрі і Цвіркунки («Не судилось», 1889, «Чорноморці», 1882 М. П. Старицького), Галі («Назар Стодоля», 1882 Т.Шевченка) та Квітчиної Уляни («Сватання на Гончарівці»). А ще: Аксюші з «Лісу» О.Островського (1891) та Йо із «Загибелі Надії» Гейєрманса.
Фільмографія:
Грала Наталку в «Наталці Полтавці» (1909),
матір в «Остапі Бандурі» (1923).



Марія Заньковецька ( 1854 – 1934 )У1876 році вийшла на сцену ніжинського театру. До кінця свого життя

Слайд 13Віра Холодна ( 1893 – 1919 )
Народилася в Полтаві в

родині вчителя-словесника міської гімназії Левченка Василя Андрійовича, де були ще

дві молодші дочки. Точної дати народження Віри не збережено. Артистичну кар'єру почала в аматорській театральній студії, покинувши балетну школу Большого Театру.
Балет покинула не сама, а за наказом бабусі, що вважала балет і акторство несумісними з уявою про добропорядність і шляхетність їх родини.
З 1914 року знімалася в кіно, перша (епізодична) роль — в екранізації роману Льва Толстого «Анна Кареніна» режисера Володимира Гардіна.
В 1915 році знялася в Євгенія Бауера в картинах «Песнь торжествующей любви» і «Пламя неба». Ці картини зробили її відомою, її називали «королевою екрану». За 4 роки знялася в більш ніж 50 фільмах Е. Бауера, В. Гардіна, П. Чардиніна, В. Висковського, Ч. Сабінського («Миражи», «Жизнь за жизнь», «Тернистый путь славы», «Позабудь про камин, в нём погасли огни», «Молчи, грусть, молчи», «Последнее танго» та ін.) століття.
В квітні 1918 року в складі кіноекспедиції відбула з Москви в Одесу. Знімалася на фірмі
«Мирограф», виступала
з естрадними номерами .
Раптово померла 16 лютого 1919 року у віці 26 років.


Віра Холодна ( 1893 – 1919 )Народилася в Полтаві в родині вчителя-словесника міської гімназії Левченка Василя Андрійовича,

Слайд 14Леонід Биков ( 1928 – 1979 )
Народився 12 грудня 1928

в с. Знаменське Слов'янського району Донецької області. У 1929

році батьки переїхали в місто Краматорськ, де Биков закінчив середню школу № 6, там же вперше вийшов на сцену місцевого БК імені Леніна.У театральний інститут в Києві принятий не був, але вступив і закінчив акторський факультет Харківського театрального інституту (1951).
У 1951—1960 — актор Харківського державного академічного театру ім. Т. Шевченка. У театрі починається його акторська кар'єра, Биков грає у комедії «Вулиця трьох солов'їв, 17» стилягу — радянського модника. У 1960—1968 — актор і режисер кіностудії «Ленфільм», з 1969 — актор і режисер кіностудії імені Довженка. У числі кращих ролей Леоніда Бикова в кіно можна назвати Богатирьова ( «Дорога моя людина», 1958), Акішина («Добровольці», 1958), Альошкі («Альошкіна любов», 1960), Гаркуші («На семи вітрах», 1962).
В кінці 60-х років разом з Євгеном Онопрієнко і Олександром Сацьким був створений сценарій фільму про льотчиків, який довго не пропускала цензура, з-за його «негероїчності». Після довгого очікування в 1972 році, Биков почав знімати «В бій ідуть лише „старі“». У цій картині Леонід Биков зіграв головну роль. Трагічно загинув у автомобільній катастрофі на трасі «Мінськ-Київ» 11 квітня 1979 року. Биков повертався на своїй машині з дачі під Києвом.



Леонід Биков ( 1928 – 1979 )Народився 12 грудня 1928 в  с. Знаменське Слов'янського району Донецької

Слайд 15Гнат Юра ( 1888 – 1966 )
Народився 8 січня 1888

року в селі Федвар (тепер село Підлісне Олександрівського району Кіровоградської

області).
З 1907 на професійній сцені в трупі С. Максимовича. У трупі Максимовича Юра зустрів свого творчого побратима та товариша у житті Семена Семдора. Далі Юра грав у театрі товариства «Руської Бесіди» у Львові (1913 — 1914), у Молодому Театрі (1917) і в Театрі ім. Т. Шевченку в Києві (1919). Від 1920 в Театрі ім. Івана Франка, створеному під опікою УГА у Вінниці, перенесеному 1923 до Харкова, а з 1926 до Києва.
У цьому театрі Гнат Юра працював до 1961 року як мистецький керівник і режисер, підготувавши близько 100 вистав.
Знімався у фільмах «Прометей» (1936), «Кармелюк» (1938), «Тарас Шевченко» (1951), «Мартин Боруля» (1953).
Викладав з перервами в Київському Театральному Інституті (1938 — 1961).
Помер 18 січня 1966 року. Похований в Києві, на Байковому кладовищі. Поруч з ним похована його дружина — Рубчаківна Ольга Іванівна. Двічі лауреат Сталінської премії (1949, 1951).
Нагороджений трьома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», а також медалями.




Гнат Юра ( 1888 – 1966 )Народився 8 січня 1888 року в селі Федвар (тепер село Підлісне

Слайд 16Богдан Ступка ( 27 серпня 1941 )
Народився 27 серпня 1941

у селі Куликів. До сцени звик змалку, батько його співав

у хорі в оперному театрі, старший мамин брат був там же солістом, тітка — головним концертмейстером.
У 1961 році Ступка закінчив акторську студію при Львівському театрі імені Марії Заньковецької (тут він тривалий час працював), а в 1964 році — заочне відділення театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. У кіно Богдан Сильвестрович вперше випробував свої сили у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971). У його послужному списку — ряд історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада») та Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня ( «Із житія Остапа Вишні»).
У 2006 році на екрани вийшла російська стрічка «Заєць над безоднею» Тиграна Кеосаяна, де Ступка зіграв генсека Бежнєва (Брежнєва без літери «р»).
Він знявся також у Романа Качанова в комедійному детективі «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Ґурченко). У 2007 році знявся у фільмі режисера Володимира Бортка «Тарас Бульба» (прем'єра фільму відбулася у 2009 році), де виконав головну роль.

Богдан Ступка ( 27 серпня 1941 )Народився 27 серпня 1941 у селі Куликів. До сцени звик змалку,

Слайд 17Видатні кінорежисери України ХХ столітя

Видатні кінорежисери України ХХ столітя

Слайд 18 Довженко ( 1894 – 1956 )
Народився в багатодітній селянській

сім’ї на хуторі В’юнище Сосницького повіту Чернігівської губернії.
У різних джерелах

називають різні дати народження О.Довженка: 10, 11 або 12 вересня.
У 1911 він вступив до Глухівського вчительського інституту (зараз Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка).
У 1914 закінчив інститут та по закінченні його було спрямовано вчителювати до Житомирської вищої початкової школи. З часом Олександр Довженко пробивається до кіно. З 1925 року Довженко — стажист по агітфільму «Червона Армія». Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». Наступним фільмом Довженка став «Арсенал» — фільм-поступка перед владою, як вважає більшість кінознавців. На замовлення Сталіна Довженко знімає у 1935 році стрічку «Аероград» про нове місто, яке виростає серед тундри, про прекрасне та світле майбутнє чукчів. За «Аероградом» йде «Щорс», що був знятий на вимогу Сталіна. «Поему про море» (1956), «Повість полумяних літ» (1961) і «Зачаровану Десну» (1964) поставить вже Юлія Солнцева. Крім того, вона зніме «Незабутнє» (1968) та «Золоті ворота» (1969) на основі літературних творів режисера. Похований Довженко на Ново-Дівичому цвинтарі у Москві.

Слайд 19Іван Кавалерідзе ( 1887 – 1978 )
Народився 14 (26 квітня)

1887 року на хуторі Ладанський (нині село Новопетрівка Роменського району

Сумської області) в селянській сім'ї Килини Луківни Кухаренко та Петра Васильовича Кавалерідзе (Кхварідзе) — сина нащадка грузинського князівського роду Васо Кхварідзе, якого в середині 19 століття привіз московський генерал Ладонський після закінчення Кавказької війни.
У 1907—1909 роках навчався у Київському художньому училищі. У 1909—1910 роках навчався у Петербурзькій академії мистецтв у І. Гінцбурга.
У 1910—1911 роках удосконалював художню майстерність у приватній студії Н. Аронса у Парижі. Діяльність у кіно розпочав 1911 року. Працював художником, сценаристом і режисером на Одеській (з 1928 р.) і Київській (1934—1941) кіностудіях.
Із 1957 р. — режисер-постановник на Київській кіностудії ім. О.Довженка. Неодноразово за свою творчість звинувачувався у «націоналістичному ухилі».
Як кінорежисер поставив фільми «Злива» (1929), «Перекоп» (1930), «Коліївщина»(1933), «Прометей» (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1937), «Григорій Сковорода» (1958), «Повія» (1961; за твором Панаса Мирного).
Помер у Києві 3 грудня 1978 року. Поховано на Байковому цвинтарі.






Іван Кавалерідзе ( 1887 – 1978 )Народився 14 (26 квітня) 1887 року на хуторі Ладанський (нині село

Слайд 20Лесь Курбас ( 1887 – 1937 )
Народився 25 лютого 1887

року в місті Самбір (тепер Львівської області) у родині акторів

галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою Яновичі). Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте і в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту.
Навчався у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Тому цілком природно, що Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура. Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях.
Лесь Курбас і «березільці» знайшли свого драматурга, п'єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Куліш. Першою його п'єсою, що побачила світло рампи на сцені театру «Березіль», стала «Комуна у степах» (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові.
Кульмінація здобутків Курбаса пов'язана з драматургом Миколою Кулішем (1892—1937) і художником Вадимом Меллером (1884—1962).
Помер 3 листопада 1937 року , в місті Сандармох.

Лесь Курбас ( 1887 – 1937 )Народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (тепер Львівської області)

Слайд 21Сергій Параджанов ( 1924 – 1990 )
Народився Сергій Параджанов

у Тифлісі в родині антиквара.
Визначний вірменський та український кінорежисер,

народний артист УРСР. У 1942-1945 роках він вчився на вокальному відділенні Тбіліської консерваторії. Брав участь у концертній трупі, що обслуговувала військові шпиталі, провів близько 600 концертів. З Україною пов'язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова.
В Україні створив фільми "Наталія Ужвій", "Золоті руки", "Думка" (всі - 1957), "Перший хлопець" (1958), "Українська рапсодія" (1961) "Квітка на камені" (1962, у співавторстві з А.Слісаренком).
Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків". Фільм "Тіні забутих предків" був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966).
Дві останні роботи Сергія Йосиповича — документальний фільм, присвячений Піросмані, і художня картина
«Ашик-Керіб», знята за мотивами казки М.Лермонтова про пригоди "мандруючого трубадура. Величезною трагедією для Параджанова стала смерть його сестри Ганни. А за декілька місяців у самого Параджанова виявили рак легені. У одному з своїх інтерв'ю Параджанов сказав:
"Всі знають, що у мене три батьківщини. Я народився в Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії".
17 липня 1990 року він приїхав до Єревану, де через три дні і помер.


Сергій Параджанов ( 1924 – 1990 ) Народився Сергій Параджанов у Тифлісі в родині антиквара. Визначний вірменський

Слайд 22Українське кіно сьогодні
На превеликий жаль, сьогодні існує міф про відсутність

українського кінематографу, який вже став загальноприйнятим і загальновідомим. Тому спробуємо

спростувати ці твердження.
І так 2005 рік став для українського кінематографу невеличким, але тріумфом. Короткометражний документальний фільм «Подорожні» режисера Ігоря Стрембіцького став першою українською стрічкою – переможцем Каннського кінофестивалю.
Проте не тільки одним Каннським фестивалем жила Україна в 2005-му. За півроку, що минули, перемог здобуто немало. Наприклад, Міжнародний кінофестиваль у Клермон-Феррані, головний приз якого отримав фільм «Проти сонця» режисера Валентин Васянович.
2006 рік приніс повнометражний драматичний фільм Оксани Байрак «Аврора», який був представленим від України на отримання «Оскара» в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою».
Якщо окинути поглядом загальну ситуацію в кінематографі, то можна явно побачити, що, навіть не зважаючи на недостатнє фінансування навчальних установ, відсутність необхідних технічних засобів для фільмування, наше кіно продовжує не просто жити, а й набирати обертів світового масштабу.
 

Українське кіно сьогодніНа превеликий жаль, сьогодні існує міф про відсутність українського кінематографу, який вже став загальноприйнятим і

Слайд 23Дякую за увагу!
Золочів, 2011

Дякую за увагу!Золочів, 2011

Обратная связь

Если не удалось найти и скачать доклад-презентацию, Вы можете заказать его на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:

Email: Нажмите что бы посмотреть 

Что такое TheSlide.ru?

Это сайт презентации, докладов, проектов в PowerPoint. Здесь удобно  хранить и делиться своими презентациями с другими пользователями.


Для правообладателей

Яндекс.Метрика