Васил іогло Ю.М

– унікального державного об’єднання.
Предмет роботи – процес утворення Боспорської держави

та її розвиток.
Метою магістерської роботи було дослідження специфіки розвитку Боспорської держави та її ролі у загальноісторичних процесах Північного Причорномор’я.
До завдань магістерської роботи входить:
дослідження особливостей виникнення Боспорської держави;
встановлення обставин заснування основних міст Боспору та їх хори;
вивчення розвитку різних галузей сільського господарства Боспору та з’ясування їхньої ролі ;
висвітлення ролі різних ремесел в економіці держави в різні історичні періоди її існування;
аналіз розвитку торгівельних зв’язків та грошового обігу;
формування уявлення про специфічні риси Боспорської архітектури та мистецтва;
з’ясування стану освіти, розвитку наукових знань;
аналіз релігійних уподобань мешканців Боспорської держави та особливостей їхньої культової практики.

до н.е. на берегах Керченської протоки були засновані давньогрецькі поліси,

які шляхом об’єднання у 489 р. до н.е. утворили Боспорське царство.
Причиною об’єднання, можливо, була необхідність опору скіфам.

останніх років.

е.)
Основні грецькі центри – експортери товарів.
Торгові шляхи до Скіфії у

VII – VI ст. до н.е.: а – городище, б – курган, в - місто.

Деметри біля с. Вісник.
Теракотова статуетка, знайдена в руїнах храму.
Маска Діоніса.

Пантикапей. Третя чверт II ст.
до н.е. 
Мармурова статуя Афродіти з м. Кепи.

міст.
Будинок пізньоархаїчного часу в Пантикапеї. Реконструкція.
Театральні теракотові маски.
Сцена бенкету. Розпис

склепу.

р. до н. е.
Золоте намисто. Біля 330 р. до н.

е.
Золоті сережки. Біля 330 р. до н. е.

появи феномену Боспорської держави.
Наприкінці першої чверті V ст. до

н.е. боспорські колонії вступили у нову фазу історичного розвитку. Загроза з боку скіфів змусила греків залишати сільські поселення, які були головною економічною базою полісів. Це спричинило політичну, релігійну та економічну консолідацію окремих міст, а потім – і формування унікальної Боспорської держави. Політична зміна структури влади у 480/79 роках до н.е. – від окремих полісів до об’єднання під егідою царської династії – стала переламним моментом і визначила подальшу долю грецьких колоній Боспору.
В Боспорській державі досягли високого розвитку сільськогосподарське виробництво, були розвинені промисли, ремесла, велася інтенсивна торгівля, карбувалися власні монети. За часів розквіту економіки Боспору з держави вивозили величезну кількість зерна – близько 16 380 тон (за повідомленням Демосфена) або 86 000 тон (за повідомленням Страбона). Крім зерна експортували солону рибу, шкіряну сировину та вовну.
В ІV столітті до н.е. торгова діяльність боспорських купців збільшується, їх товари витискують товари інших північнопричорноморських полісів з Поволжя, Лівобережної та деяких районів Правобережної України. Основою експорту було вино, в тому числі і власне – боспорське, металеві вироби, прикраси, предмети побуту, посуд тощо.
В елліністичний час на Боспорі надавалося особливого значення спеціалізації окремих міст по виробництві певних продуктів і ремісничих виробів. Якщо в Пантікапеї були зосереджені кращі майстерні по виробництву кераміки, торевтики, зброї, скульптури і багатьох інших речей, то Мірмекій і Тірітака славилися своїм виноробством і рибозасолювальними комплексами. В більшості міст існували також невеликі бронзоливарні, залізообробні та керамічні майстерні.
Ремісниче виробництво досягло на Боспорі значного розвитку. Воно в основному орієнтувалося на внутрішній ринок і торгівлю з варварським населенням Північного Причорномор’я. Особливо поширилися такі ремесла, як металообробка, керамічне виробництво, будівельна справа, ткацтво, косторізне ремесло та інші. Одним з найголовніших та найбільших ремісничих центрів на Боспорі був Пантікапей, майстерні якого постачали свою продукцію не тільки мешканцям міст європейської частини держави, а й більш віддалених міст та територій, населених варварами. В малих містах Боспору ремесла були розвинуті менше.

мірою сприяли розвитку всіх сфер культурного життя мешканців Боспорського царства.
Релігійний

світогляд у боспорських полісах майже повністю сформувався на початку класичного часу. Він спирався на традиції метрополії та вироблені на новому місці ідеологічні принципи. Це виявилося, передусім, у запровадженні таких оригінальних культів як Аполлон Спаситель (Лікар), Афродіта Апатура, Артеміда Партенос та Ахілл. У їхніх багатоаспектних іпостасях знайшла відбиток універсальна світоглядна структура, в якій сконцентрувалися ідейний розвиток і духовна творчість еллінів. Поступово на заселених землях згадані божества збагачувалися новими функціями, набувши титули верховних владик і маючи свою священну хору.
Прагнення перших іонійських колоністів до об’єднання спонукало боспорські міста в V столітті до н.е. створити своєрідну амфіктонію – воєнну сіммахію, духовним покровителем якої виступав Аполлон Лікар. Спільними зусиллями в Пантікапеї збудували величезний храм Аполлона Лікаря, жерцями в якому служили представники царських родів Археанактідів та Спартокідів.
Протягом століть боспорські греки зберігали основні традиційні риси в побуті та звичаях. Їхнє хатнє начинення та одяг мало чим відрізнявся від одягу жителів метрополій. Проте кожний історичний період накладав на них свої конкретні соціальні, етнічні, індивідуальні та екологічні особливості. В перші віки нашої ери смаки античного населення стали дещо варваризуватися.
унікальність такого явища, як Боспорське царство полягає в синтезі грецької та варварської культур та прекрасних природно - кліматичних умовах, які сприяли всебічному розвитку економіки держави. Специфікою цієї держави було унікальне збереження багатьох античних традицій в укладі життя та матеріальної культури. Однак з процесом варваризації та підвищенням мобільності населення був пов'язаний занепад боспорської культури та мистецтва у пізньоантичний період.