Ведель Артем Лук'янович

хоровий диригент, співак (тенор), скрипаль, педагог.

Ці твори, здобувши визнання за його життя, неодноразово зазнавали заборон на видання та виконання,

поширюючись до 1902 р. виключно в рукописному вигляді. Це призвело до втрати частини творчої спадщини композитора, а також до спотворення оригінальних нотних текстів, що сьогодні ставить перед дослідниками та виконавцями складні завдання реставрації доробку митця.

внидоша воды до души моєя» — ля мінор (1794)
«Доколѣ, господи, забудеши

мя» — фа мінор (1795)
«Пою Богу моєму дондеже єсьмь» — до мінор (1795)
«Блажен разумѣваяй на нища и убога» — соль мінор (1795)
«Помилуй мя, Господи, яко немощен єсмь» — ля мінор (1796)
«Воскресни, Господи…» (зберігся неповністю, 1796)
«Услыши, Господи, глас мой» — до мінор (1796)
«Проповѣдника вѣры» — до мажор (1796)
«Господь пасет мя» — до мажор (1796)
«Боже, законопреступницы восташа на мя» — до мінор (1796)
«Ко Господу внегда скорбѣти ми» — до мінор (1798)

елементи української народної пісенної творчості, побутової музики, вітчизняного церковного музичного

мистецтва та досягнень західноєвропейської музики. На стильовому перехресті бароко, класицизму, сентименталізму формується його яскравий індивідуальний і національно самобутній стиль, позначений експресивністю і особливою сердечністю, образною контрастністю і тонким психологізмом вислову, надзвичайним мелодійним багатством і композиційною стрункістю.

скорботного характеру, в яких йдеться про досаджання людини злими силами.

Три концерти написані на тексти псалмів історичного змісту і лише два (№№ 9, 10) — панегирічного.