Венесуела в другій половині ХХ-ХХІ ст

Переса Хіменеса у грудні 1958 р., Венесуела рухалася шляхом представницької

демократії, яка передбачала стабільність і забезпечення сталого розвитку і натомість авторитаризму країн Латинської Америки. Після падіння диктатури країни постало питання вибору напрямів її подальшого розвитку. Комуністи та революційні демократи виступали за корінну перебудову громадської системи, за соціальну демократію. Проте перемогли представники інших партій, які виступали за поступове здійснення перетворень, за впровадження системи представницької демократії, яка передбачала багатопартійність.

1958 р. Вони пройшли за дуже високої активності електорату –

93% виборців. Переважна більшість місць у Національному конгресі (вищому законодавчому органі) завоювали партії, главою держави став Р.Бетанкур.

Ромуло Бетанкур

так і ліві партії, не залишаючи надій повернення поваги минулому,

організовували повалення чинного уряду. За підрахунками англійського історика Р.Колина, період із лютого 1959 р. незалежності до середини 1962 р. було виконано 17 спроб переворота.
Отже, в 1959-1968-е рр. партійно-політична система розвивалася, як багатопартійна. Після 1968 р. країна придбала конфігурацію двопартійної моделі. Так, багатопартійність ставала примарною, хоча формально її хотіли скасовувати.

звинуваченого у корупції та перевищенні посадових повноважень. Новим главою держави

став Р.Х.Веласкес – суспільний діяч, авторитетний повагою населення , проте, призначення не врятувало Венесуелу від революції. Тоді на політичну арену стали виходити молоді офіцери,боливарийци, які обіцяли створити гідні умови життю народу. Попри те що у лютому 1992 р. ними було здійснена невдала спроба скинути легітимного президента, створили організацію Рух V Республіки, чий лідер, Уго Чавес, на виборах у грудні 1998 р., отримавши 56%, став господарем президентського палацу.

Венесуели. Почало покращуватись урегулировання політичного і соціально-економічного становища в країні,

і вона почала зміцнюватися на міжнародній арені. Почалося співробітництво Росією.

відомо, що США відмовилися визнавати результати референдуму й закликали розпочати

повномасштабне розслідування порушень, про які заявила опозиція. МЗС Росії, зі свого боку, оголосило про визнання підсумків голосування. Про визнання результатів референдуму заявили багато країн Латинської Америки і Європи, у тому числі соціалістичний уряд Іспанії. Незважаючи на втручання США, 26 серпня були оголошені офіційні результати референдуму: за Уго Чавеса проголосували 5,8 млн осіб (59,25%), проти — близько 4 млн (40,74%).
Активну роль у забезпеченні перемоги Уго Чавеса зіграли державна нафтова компанія PDVSA і Центральний банк Венесуели, який саме перед референдумом перерахував частину золотовалютних запасів країни на соціальні програми

зміни в державній символіці, запропоновані президентом країни Уго Чавесом. На прапорі

Венесуели з'явилася восьма зірка, що символізує приєднання східної області Гуаяна на початку XIX сторіччя. Відомо, що 1817 року восьму зірку запропонував використати південноамериканський герой-визволитель Симон Болівар.

Болівара», представивши її як частину політики соціалістичної революції й данину

пам'яті національному герою. Крім того, відтоді кінь, що красувався на гербі Венесуели, змінив напрям бігу. Якщо досі він галопував праворуч, то тепер це визнано таким, що не відповідає політичній лінії президента. Чавес оголосив, що на новому гербі тварина бігтиме ліворуч. На гербі з'явилися тропічні фрукти і квіти, а також лук і мачете, які покликані символізувати корінну народність Венесуели.

15 лютого 2009 року. Чинний президент Боліваріанської Республіки Венесуела — Уго Рафаель Чавес Фріас,

обраний 3 грудня 2006 року. Приступив до виконання обов'язків 10 січня 2007 року. Раніше обирався в 2000 році. Віце—президент Еліас Хауа, призначений президентом 27 січня 2010 року.
Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом — Національною асамблеєю у складі 167 депутатів, які обираються громадянами загальним прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 5 років. Надається право участі у виборах військовослужбовцям, які знаходяться на дійсній військовій службі. Голова Національної асамблеї (парламенту) — Фернандо Сото Рояс ( Fernando Soto Rojas), призначена 2010 року, член Єдиної соціалістичної партії Венесуели.
Виконавча влада здійснюється президентом, який очолює уряд і призначає міністрів. 

Бельтран Прієто Фігероа. Генеральний секретар — Хесус Анхель пас Галаррага
Демократична дія —

ДД створена 1936 року як Національна демократична партія. З 1941 року має нинішню назву. Голова — Хесус Мендес Кіхада . Генеральний секретар — Енрі Рамос Аллуп.
Єдина соціалістична партія Венесуели — ЄСПВ. Створена на установчому з'їзді 12 січня — 2 березня 2008 р. на основі партії Рух П'ята Республіка і других партій. Налічує 5. 6 млн членів. Голова — Уго Рафаель ЧАЕС Фріас. Перший заступник голови — Альберто МЮЛЛЕР РОХАС
Комуністична партія Венесуели (КПВ). Створена у підпіллі 5 березня 1931 року. Генеральний секретар КПВ — Оскар Фігера. Голова КПВ — Хоронімо Каррера (Jeronimo Carrera). Друковані органи — газета «Трибуна популар» і теоретичний журнал «Ідеолохіа».
Національна конвергенція — НК створена в 1993 р. Лідер — Рафаель Антоніо Кальдера Рожрігес. Генеральний координатор — Хуан Хосе Кальдера.
Радикальна справа — РС створена в 1971 році. Лідер — Андрес Веласкес.

Мойсес Молейро .
Республікансько—демократичний союз — РД .Партія заснована в 1946 р. Лідер —

Ісменія де Вільяльба.
Рух до соціалізму  - Партія створена в січні 1971р. Лідери: Рафаель Сімон Хіменес і Філіпе Мухіка .Генеральний секретар — Леопольдо Пучі.
Соціал-християнська партія , КОПЕЛ. Створена 13 січня 1946 року. До 1948 року мала назву Комітет по проведення незалежної виборчої політики. В нинішній назві партії зберігається скорочення її попередньої назви — КОПЕЛ. Лідер — Енріке Мендоса. Генеральний секретар — Сесар Перес Вілас.

видобуток та експорт нафти (3-є місце у світі) іприродного газу. Petroleos de Venezuela —

державна нафтогазова компанія Венесуели, яка володіє монопольним правом на видобуток нафти і природного газу на континентальному і морському шельфах країни.
Крім того, в надрах країни є поклади залізної руди, марганцю, алмазів, золота, нікелю,вольфраму. Промисловість країни переробляє 1/3 нафти, що видобувається. У Венесуелі виробляється сталь, прокат, пластмаси, добрива, автомобілі, побутова електротехніка, тканини, взуття тощо. Розвинена харчова промисловість.

велику рогату худобу, свиней, кіз. Проте місцеве виробництво продуктів харчування

не в повній мірі забезпечує потреби населення.

квітня 2013 року, перемігши Енріке Капрілеса Радонськи.