Виды шиповника

національний університет ветеринарної медицини
та біотехнологія імені С.З.Гжицького

Кафедра фармакології та токсикології


Індивідуальне навчально-дослідне завдання

На тему: Види шипшини, її лікарська рослинна сировина, використання.


Виконала:
Студентка І курсу, 3 п/групи, ФВМ
TRINITI




Львів – 2011р.

б) лікарська сировина та хімічний склад;

в) дія і застосування шипшини;
г) спосiб застосування шипшини;
Шипшина корична:
а) ботанічна характеристика;
б) лікарська сировина та хімічний склад;
в) застосування шипшини;
Шипшина зморшкувата і яблунева:
а) ботанічна характеристика;
б) поширення, заготівля і зберігання, хімічний склад;
в) фармакологічні властивості і використання;
Шипшина голчаста:
а) ботанічна характеристика;
б) збирання та сушіння;

роза, родини трояндових (розових). В Україні відомо близько 50 видів.

Плоди деяких видів (зокрема коричної) містять багато вітаміну С, цукор, каротин тощо.
В Україні велика різноманітність шипшин (близько 50 видів). Серед них найчастіше трапляються:
Шипшина собача (Rosa canina L.) Шипшина собача росте на всій території України на схилах, узліссях, уздовж доріг та на пустищах як бур'ян.
Шипшина корична (R. cinnamomea L.) Поширена на Поліссі і в Лісостепу. Кущ з сизувато-зеленими часто опушеними листками й характерним яблуневим запахом пагонів.
Шипшина зморшкувата (R. rugosa Thunb.) Кущ з опушеними шипами і виразно зморшкуватими листками, поширений переважно в культурі.
Шипшина яблунева (R. pomifera Herrm.) Відзначається темно-рожевими пелюстками, округлими пурпуровими плодами (до 3 см завдовжки), поширена по чагарникових заростях, кам'янистих відслоненнях і на пісках лісостепової частини України.
Шипшина голчаста (Rosa acicularis Lindl) росте у лісовій і степовій зонах, у горах (до альпійського поясу), зазвичай, на лісових галявинах, у заростях чагарників, на берегах річок, струмків, вологих і степових луках, на схилах і кам'янистих розсипах.

з довгим, прямим чи пониклим стеблом, досягає до 4 м

завдовжки, вкритий численними твердими колючими шипами. Листки шипшини непарноперисті, з 5-7 яйцеподiбними, гостро зубчастими по краю листочками, опушені зісподу, з прилистками, зрослими з черешками. Квiтки шипшини звичайно розмiщенi по кiлькa на верхівці гілок, рожеві і дрібні, білого кольору. Віночок 5-пелюстковий, чашечка 5-листкова, не опадаюча, тичинки численні. Плід шипшини - м'ясистий, яскраво-червоний, порожнистий, всередині з численними волосками і багатьма жовтуватими і твердими насінинами. Рослина цвіте у травні–червні.
Шипшина трапляється по краях полів, доріг, на луках, у лісах, серед чагарників і по гірських місцях.

Fructus Rosae (Fructus Cinosbati).
Плоди шипшини збирають

за кілька днів до повного їх достигання, коли стануть яскраво-червоними і твердими – у вересні–жовтні. Сушать швидко в сушарці при температурі до 100 С. Це зберігає вміст вітаміну С і запобігає шкідливому впливу ферментів. Сушіння плодів шипшини можна здійснювати у затінку, але при цьому втратиться частка вмісту вітамінів. Висушений плід має оранжево-червоне чи темно-червоне забарвлення і кисло-терпкий на смак Запаху нема. Зберігають у темному, провітрюваному і сухому місці.

Плоди шипшини містять дубильні речовини (2-3%), інвернтний цукор (10-14%), цукрозу (близько 2,5%), пектин (до 11%), лимонну і яблучну кислоти, ванілін (сліди), ефірну олію, флавоноїди (кемпферол, кверцетин, ізоквецитрин, рутин), нікотинову кислоту, вітамін С (0,5%), вітамін В1, В2, К, Р, каротин, лікопан, фосфор, кальцій, калій, магній тощо.

і флавоноїдів плоди шипшини мають різнобічну дію. Виявляють діуретичну, кровоспинну

і в’язку дію.
Плоди шипшини знижують вміст холестерину у крові, уповільнюють відкладання атеросклеротичних бляшок у кровоносних судинах.
У плодах шипшини наявні вci вiтамiни - С, Р, В, Е, К і каротин. Вони активiзують ензимну систему, посилюють регенерацiю тканин, синтез гормонів і впливають благотворно на вуглеводний обмiн та проникнiсть судин. Вміст вітаміну Р сприяє зменшенню крихкостi капiлярiв, допомагає використанню аскорбінової кислоти органiзмом.
Biтамін К бере участь в творенні протромбiну i впливає на нормальне зсiдання крові. Інші вітамiни мають важливi фізіологічні функцiї. Плоди шипшини дiють сприятливо при авiтамiнозi та як змiцнювальний засiб у реконвалесцентний період.
Плоди шипшини використовують при затримці рідини в організмі, піску і каменях в сечових шляхах, жовчно-кам’яній хворобi, амфодонтозi, маткових кровотечах, виснаженнi органiзму, при атеросклерозі, як засiб, що пiдвищує опірні сили органiзму в боротьбi проти місцевої чи загальної інфекції та інтоксикаціїх (скарлатина, дифтерія, пневмонія, кашлюк тощо), при повільнозагоюваних ранах, для нормального зростання кісток при переломах, при зниженнi секреторної діяльності шлунка, для полiпшення кровотворної функції кісткового мозку та обміну речовин в органiзмi.
Плоди шипшини використовують і для лікування бронхіальної астми завдяки зменшенню фібриногену і глобулінів, кiлькiсть яких збільшується при надходженнi в органiзм сухих білків. При катаракті зменшений вміст вітаміну С у склерi, отже, застосування чаю з шипшини корисне. Iстотний ефект спостерігається i при деяких iнших очних захворюваннях – геморагiчний атеніт, крововиливи в скловидне тіло тощо.
Народна медицина рекомендує плоди шипшини (шипшинове борошно – по 1 ч.л. після їди) при альбумії, дiабетi, кашлюку, важкій уринi, втомі, дизентерiї, бешисi, кровохарканні, ряснiй менструації, випадiннi прямої кишки, при слiзливостi очей (промивання вiдваром) та iн.

формi вiдвару. 2 ст.л. оплоднiв (гiпантiїв) шипшини заливають 400 г

окропу. Попередньо настоюють 6-7 год. Варять 3 хв. Пiсля процiджування вiдвар шипшини приймають тричi на день по 120 г пiсля їди.

В'яжуча дiя шипшини досягається вiдваром з усього плода з насiнням. Лiкування шипшиновим чаєм триває 2-3 мiсяцi кiлька разiв на рік – залежно вiд складностi захворювань.

Щоб запобiгти розпаду вітаміну С, варто чай випивати одразу ж після приготування. Корисна лiкарська форма – шипшинове вино. Готується iз 500 г поодрiбнених сухих плодiв шипшини або з 1 кг свiжих плодiв, 500 г цукру i 5 л води. Настоюють протягом 6 днiв. Отриману рiдину п'ють замість води.

ло-зиноподібними гілками і численними колючками. Існує багато видів і різновидностей

шипшини, найбагатша на вітамін С шипшина корична (Rosa cinnamomea L.). Листки непарноперисті, з 5—7 довгасто-еліптичними або довгасто-яйцевидними гостропил-частими листочками. Квітки з приємним запахом, з ланцетовидними приквітковими листками, п'ятипелюсткові, пелюстки блідо- або темно-червоні, широкояйценидні. Плід — несправжня ягода з численними горішковидними сім'янками всередині. Плоди м'ясисті, зверху гладенькі, всередині волосисті, оранжеві або червоні, приємні на смак, містять у собі яблучну й цитринову кислоти, флавоноїди, ванілін, бетулін, ізокверцитрин, лікопін, цукор, дубильні речовини, каротеноїди, ксантофіл, пектини, вітаміни (до 1,7%) С, А, В2, Е, К і Р; в сім'янках — летку і жирну олії. Цвіте у травні— червні, ягоди достигають у жовтні.

листки та корені рослини, але найбільше — плоди (гіпантії). Плоди

збирають, коли вони достигли, але ще тверді (у кінці вересня — жовтні). Сушать їх у печах при температурі 70—90 °С. Сухі плоди легко подрібнюються. Вони оранжево-червоного кольору, без запаху, на смак кислуваті.

Гіпантії шипшини — справжня комора вітамінів. У їх м'якуші виявлено аскорбінову кислоту, рибофлавін, каротин, філохінон та біофлавоноїди. У насінні знайдено токофероли (а-токоферол).
М'якуш плодів містить каротин (9,76 мг/100 г), пектинові речовини (14,1%), цитринову кислоту (1,68 %). Кількість аскорбінової кислоти коливається в сухих плодах від 2 до 6,2 %. Олія насіння шипшини містить у своєму складі токофероли (170—200 мг/100 г), каротин (10 мг/100 г), ненасичені жирні кислоти — лінолеву, ліноленову, олеїнову та ін. У свіжих плодах виявлено, окрім того, близько 4 % вітамінів групи Р, флавоноїди, катехіни. В листках, коренях та корі шипшини знайдено дубильні речовини. Квітки містять флавоноли та антоціани.

у народній, так і в науковій медицині. Фармацевтична промисловість виготовляє

кілька препаратів холосас. Застосовується при холециститі та гепатиті по 1 чайній ложці 2—3 рази на добу; сироп з плодів шипшини. Призначається для профілактичних цілей як вітамінний препарат (по 0,5—1 чайній ложці 2—3 рази на добу); шипшинова олія. Застосовують для лікування тріщин сосків, трофічних виразок, дерматозу, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки; каротолін — олійний екстракт каротиноїдів із м'якуша плодів шипшини. Застосовують зовнішньо для лікувандя екземи, трофічних виразок, ран, які погано гояться.
Відвар плодів шипшини коричної — полівітамінний природний продукт. Його вживають для лікування сечокам'яної та жовчнокам'яної хвороб, виразок, опіків, для стимулювання кровотворення, лікування атеросклерозу, анацидного та гіпоацидного гастриту; для відновлення сил у хворих, виснажених тяжкими інфекційними хворобами та внаслідок перенесених операцій, травм, переломів кісток, для ущільнення стінок судин при гіповітамінозі, підвищеній радіації, капіляротоксикозі. Відвар гіпантіїв діє сечогінно і має фітонцидні властивості.

см) кущ родини розових. Стебла товсті, прямостоячі, як і квітконосні

пагони, густо вкриті різнотипними опушеними шипами: міцними, з широкою основою, трохи серповидно зігнутими або прямими та дрібними голчастими. Квітконосні пагони, крім того, вкриті волосками і дрібними залозистими щетинками. Листки спіральні, непарноперисті, з широкими трав'янистими прилистками, що зрослися з головним стриженьком листка; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) від круглясто-еліптичних до видовженоеліптичних, зверху виразно зморшкуваті, з полиском, зісподу рясно опушені, нерідко майже сі­роповстисті, з домішкою залозок, по краю простозубчасті. Квітки великі (до 7 см у діаметрі), правильні, двостатеві, в малоквіткових (по 2—3) щитковидних суцвіттях, рідше одиничні; чашолистки великі (2,5—3 см завдовжки), з листовидним розширенням на верхівці, зісподу усіяні волосками з домішкою залозок, рідше без них, після цвітіння спрямовані вгору й залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) червоні, рідше ясно-червоні. Плід — гіпантій, сплюснуто-кулястий, м'ясистий, яскрово-червоний або померанцевий. Початок цвітіння у червні (ремонтантний вид).

хімічний склад
Поширення. Шипшина зморшкувата дико росте на Далекому Сході. На

території України її культивують як рослину декоративну й лікарську. Часто зустрічаються здичавілі зарості.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosae), які зби­рають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в брезентових рукавицях. Зібрані плоди сушать в сушарці або духовці при температурі 80—100°, розстилаючи тонким шаром. Сухих плодів виходить 50% . Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки.

Хімічний склад. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на суху речовину), каротин (0,7—8 мг %), вітаміни B1, B2, PP, К, пантотенову кислоту, флавоноїди (гіперозид, астрагалін, кверцитрин, кемпферол і ін.), фенолокислоти, пектинові речовини (1,8—3,7% ), цукри (0,9—8,1%), органічні кислоти (0,9—3,7%), солі заліза, марганцю, фосфору, магнію, кальцію.

шипшини виявляють протицинготну, антискле­ротичну і протизапальну дію, активізують ферментні системи

і окислювально-відновлювальні процеси в організмі, сприятливо впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, посилюють секрецію жовчі, підвищують діурез. Плоди шипшини використовують для профілактики і лікування гіпо- і авітамінозів С і Р, при гострих і хронічних інфекціях, при атеросклерозі, нефритах, гострих і хронічних захворюваннях печінки, кишечника, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), при передозуванні антикоагулянтів, гіпертиреозі і недостатності надниркових залоз, травматичному шоку. Добрий терапевтичний ефект одержують при пневмонії, бронхопневмонії, бронхоектазах, у випадку бронхіальної астми, при лікуванні захворювань очей (геморагічний ретиніт, хоріоідит, крововилив у скловидне тіло). Як жовчогінний засіб шипшину використовують для лікування хронічного гепатиту, холециститу, холангіту. Плоди шипшини входять до складу вітамінних чаїв. Сироп із водного згущеного екстракту плодів шипшини — холосас призначають при холециститі і гепатиті. Із насіння шипшини виготовляють олію (Oleum Rosae), яку використовують як зовнішній засіб для гоєння ран, в стоматологічній практиці (гінгівіти, стоматити), при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, а у вигляді мікроклізм — при неспецифічному виразковому коліті.

з бурувато-червоними гілками, з великою кількістю дрібних тонких шипиків і

щетинок. Шипики сидять часто по 2 біля основи .-листків, що складаються з 5—7 (9) яйцевидних листочків. Квітки великі, ароматичні, поодинокі або по 2—3, рожеві або червонуваті, на довгих квітконіжках. Плоди соковиті, яйцевидно-грушовидні, яйцевидні або еліптичні, 1,5— 2,5 см в діаметрі, гладенькі. Поверхня блискуча або матова, морщиниста. Всередині плодів знаходяться тверді білі горішковидні сім'янки (плодики) з численними загостреними щетинистими волосками. Шипшина голчаста цвіте в червні—липні. Шипшина голчаста росте в лісах, переважно ялинових, по лісових схилах і на узліссі, луках..

наприкінці серпня—у вересні; збирати слід обережно, вручну, у брезентових чи

інших рукавицях, безпосередньо з куща, причому тільки цілі яскраво-червоні, незіпсовані плоди, коли вони ще тверді, намагаючись не м'яти їх. Перестиглі плоди стають соковитими, м'якими і збирати їх важче. Складати плоди слід у кошики, обтягнуті тканиною, збирання слід закінчити до настання заморозків. Свіжозібрані плоди треба негайно сушити.

Сушать плоди у добре нагрітих печах, на залізних листах або сітках, трохи відкривши заслінку і трубу печі для ви­тягування вологи. Щоб краще використати обсяг печі для сушіння найбільшої кількості ягід, сітки з ягодами ставлять на цеглинах у 2—3 ряди, але при цьому треба стежити, щоб повітря мало вільний доступ до всіх ягід і щоб ягоди не підгоріли. Можна їх сушити в плодоовочевих сушарках при температурі 80—90° С, а в південних районах — на сонці. Сухі ягоди шипшини оранжево-червоні, смак кислувато-солодкий, вони без запаху. Настої з коренів шипшини і плодів здавна застосовували в народній медицині у випадку захворювання печінки і шлунково-кишкового тракту. При катарі шлункалз зниженою кислотністю застосовують настій з 3 столових ложок ягід шипшини на 1 л води по 1/2 склянки 3 рази на день.