Вовк і семеро козенят

коза в ліс та луки за їжею ходила, а козеняткам

кріпко - накріпко наказувала нікому двері не відчиняти, нікого не пускати. Повернеться коза, постукає у двері, та заспіває:
- Ой ви, діточки, козеняточки!
Ваша мама прийшла, молочка принесла.
Козенята відчинять двері, коза зайде, дасть діткам їсти - пити, спати їх покладе. А зранку знову в ліс та луки за їжею піде.

як коза співає. І ось одного разу, коли коза пішла

з дому, вовк підбіг до хатинки та заспівав грубим голосом:
- Ой ви, діточки, козеняточки!
Ваша мама прийшла, молочка принесла.
А козенята йому відповідають:
- Чуємо, чуємо – та не мамин це голосок! Наша матінка співає тоненьким голоском.

перекувати, щоб тоненьким голоском співати. Коваль і перекував йому горло.

Вовк знову побіг до хатинки і почав тоненьким голоском співати:
- Ой ви, діточки, козеняточки!
Ваша мама прийшла, молочка принесла.
Козенята відімкнули двері, вовк вскочив в хатинку та всіх козенят з’їв. Тільки одне козенятко сховалося в пічці.

не відповідає. Дивиться – двері відчинені, забігла до хати, а

там немає нікого. Подивилася в пічку і знайшла одне козенятко. Як почула коза про свою біду, сіла і почала гірко плакати:
- Ой ви мої діточки, мої ви козеняточки!
Навіщо ж ви відмикалися, злому вовкові діставалися?

Що це ти, кумонько...ой...кх-кх! Що це ти, кумонько, на мене

грішиш? Ну не я твоїх козенят з’їв. Досить вже горювати, підемо краще у ліс погуляємо.
Пішли вони до лісу, а в лісі була яма, а в ямі палало вогнище. Коза і говорить до вовка:
- Давай, вовчику, спробуємо, хто через яму перестрибне?
Почали вони стрибати.
Коза перестрибнула, а вовк як стрибнув, так і впав у яму. Черево у нього від вогнища лопнуло, а звідти вискочили козенята, всі живі, - і до мами! І стали вони жити, як раніше.