Вірусні гепатити

з фекально-оральним та гемоконтактним механізмами передачі, які характеризуються переважним ураженням

печінки.

сімейства Picornaviridae.
Геном вірусу представлений однонитчатим РНК
Вірус гепатиту А стійкий у

навколишньому середовищі: при кімнатній температурі може зберігатися декілька тижнів чи кілька місяців, а при 4 °C - кілька років.
Вірус інактивується при температурі 100 °C протягом 5 хв., при 85 °С - протягом 1 хв. Чутливий до формаліну й УФО, відносно стійкий до хлору, не інактивується хлороформом і ефіром.

інкубаційному, продромальному періодах і початковій фазі періоду розпалу хвороби.
Ведучий механізм

зараження гепатитом А - фекально-оральний, реалізований через водяний, харчовий і контактно-побутовий шляхи передачі.
Особливого значення набуває водяний шлях передачі інфекції, що забезпечує виникнення епідемічних спалахів гепатиту.
Сприйнятливість до гепатиту А загальна. Найбільш часто захворювання реєструється у дітей старше 1 року (особливо у віці 3-12 років) і у молоді. Гепатиту А властиво сезонне підвищення захворюваності в літньо-осінній період.
Повторні захворювання гепатиту А зустрічаються рідко і зв'язано, імовірно, із зараженням іншим серологічним типом вірусу.

виникає вірусемія, що обумовлює розвиток токсичного синдрому в початковий період

хвороби, з наступним надходженням у печінку.
У результаті впровадження і реплікації вірус виявляє пряму цитолітичну дію на гепатоцити, розвиваються запальні і некробіотичні процеси переважно в перипортальній зоні печіночних часточок і портальних трактів.
Унаслідок комплексних імунних механізмів реплікація вірусу припиняється, і він виводиться з організму людини. Хронічні форми інфекції, у тому числі і вірусоносія при гепатиті А розвиваються вкрай рідко

симптомів) складає мінімально 7 днів і максимально 50 днів.
 Класифікація.
1)    форма:

типова (жовтянична), атипові (безсимптомна, фульмінантна або блискавична)
2)    період: початковий, розгорнутих клінічних проявів, реконвалесценції
3)    За тяжкістю: легкого, середнього та тяжкого ступенів.
Перебіг: гладкий, негладкий (ускладнений); гострий, затяжний (у 10%). Можливі у 6-10% рецидиви. Хронічний перебіг невідомий.
ВГ А з проявами жовтяниці ділиться на 3 стадії:
1)    переджовтянична форма;
2)    жовтяничний період;
3)    період спаду жовтяниці – стадія виздоровлення.

відрижка, неприємні відчуття в животі, слабість, біль в області серця,

болі в кістках та суглобах, кашель, нежить.
Температура субфебрильна – 37-38оС.
Спостерігається збільшення печінки, яка стає чутливою при пальпації.
Сеча темного кольору, в ній містяться жовчні пігменти і уробілін. В крові наявна велика кількість білірубіну, моноцитоз та еозинофілія.

– шкірних покривів.
Печінка набуває ще більших розмірів, пульс рідкий,

АТ – низький; хворих турбує свербіж.
Випорожнення багаті на жир, оскільки при відсутності жовчі процеси гниття в кишечнику пришвидшуються.
Кал не містить стеркобіліну, в сечі містяться жовчні пігменти, білок, циліндри, але відсутній уробілін, тому що жовч не потрапляє до дванадцятипалої кишки.
Спостерігаються різноманітні психічні порушення на всьому протязі захворювання і являють собою один з його обов’язкових проявів.

гепатитів; при цьому також відзначалось, що прояви астенії можуть залишатися

й після зникнення жовтяниці та виписки хворого з лікарні . Вважалось, що ці прояви свідчать про неповноту одужання, хоча можуть мати й психогенне походження. За сучасними уявленнями, вірусні гепатити є суттєвим фактором ризику виникнення постінфекційного астенічного синдрому .
В стадії виздоровлення починається зменшення печінки. Паралельно покращується загальний стан хворих, появляється апетит, зникає зуд, сеча стає світлішою і виділяється в більшій кількості. Зникає безсоння, в’ялість.
При захворюванні спостерігається ускладнення: панкреатит, холецистит, холангіт, гостра дистрофія печінки і її цироз. Хвороба протікає тяжко і з ускладненнями у дітей, вагітних жінок, при захворюванні серцево-судинної системи.

який має жовтяницю, протягом останніх 15 - 45 днів до

захворювання; сезонність (літо-осінь), можливість групових спалахів.
2) гострий початок захворювання;
3) короткий (3-7 днів) переджовтяничний період найчастіше за грипоподібним та диспепсичним варіантом;
4) темна сеча;
5) знебарвлений кал;
6) поліпшення самопочуття хворих з моменту появи жовтяниці;
7) збільшення та болючість при пальпації печінки;
8) Загальний аналіз крові - помірна лейкопенія, лімфоцитоз;
9) Загальний аналіз сечі - підвищення рівню жовчних пігментів, уробіліну;
10) Підвищення активності АлАТ, АсАТ;
11) Підвищення загального білірубіну з переважанням прямої фракції;
12) Збільшення показників тимолової проби;
13)  При холестазі підвищення рівня лужної фосфатази, холестерину, ГГТП в крові.

тому етіотропна терапія недоцільна.
Дезінтоксикайна терапія.
Ентеросорбенти.
Спазмолітики.

до гепатиту А, звичайно має доброякісний перебіг, однак у вагітних

та породіль характеризується важким перебігом з частим розвитком печінкової енцефалопатії і високою летальністю.

впливів.

переважно на початку хвороби. Можуть бути також тварини. Збудник виділяється

з фекаліями.
Важливе значення має водний фактор передачі: в країнах з гарячим кліматом часто реєструють водні спалахи хвороби. Вікова структура захворюваності вивчена недостатньо. Імунітет стійкий, довічний, перехресного імунітету щодо інших видів вірусного гепатиту немає.
Сприйнятливість до хвороби висока. Гепатит Е значно поширений у світі, реєструється переважно в регіонах з гарячим кліматом.
Сприйнятливість: хворіють переважно особи 15-40 років.
Сезонність: пов’язана з періодом мусонних дощів.

і при гепатиті А. У ньому виділяють такі синдроми: цитолітичний,

мезенхімально – запальний і холестатичний. Зустрічаються тяжкі форми з розвитком субмасивного некрозу печінки й клінічною картиною фульмінантного гепатиту.

починається гостро. Початковий (дожовтяничний) період, як і при гепатиті А,

найчастіше характеризується диспепсичними проявами, іноді спостерігається астеновегетативні ознаки. У період жовтяниці інтоксикація помірна.
Перебіг хвороби сприятливий, однак під час вагітності (особливо ІІІ триместр) важкий. У вагітних крім симптомів, притаманних гепатиту, спостерігається геморагічний синдром, недостатність нирок, біль у животі, суглобах, кістках.
Летальність серед хворих на гепатит Е в період вагітності висока, може досягти 30-40%, а на 40 тижні – 70%. Такий перебіг має хвороба і в перші дні після пологів.

жовтяничної 13:1, фульмінантна або блискавична у 0,04-0,4% хворих).
Період: початковий (продромальний

1-10 днів), розгорнутих клінічних проявів (2-3 тижні), реконвалесценції (3-4 міс.).
За тяжкістю: легкого, середнього та тяжкого ступенів.
Перебіг: гладкий, негладкий (ускладнений); гострий, затяжний (у 10%). Можливі у 6-10% рецидиви. Хронічний перебіг невідомий.
Летальність 0,04-0,06% за даними Фролова М.(1996) та 1-3% за даними США (не враховуючи вагітних жінок)

порушенням обмінних процесів, призводячи до її запалення, що характеризується гострим

або хронічним перебігом.

поверхневим антигеном (HBsAg),
ядерний (серцевинний) білок (HBcAg),
HBeAg -свідчить про реплікацію

вірусу,
HBxAg- вивчений недостатньо.
Надзвичайно стійкий в навколишньому середовищі.
Досить стійкий до дезінфікуючих засобів.
Інактивується після кипятіння протягом 30 хв.

а також пацієнти з безсимптомним вірусоносійством. Передача реалізується природними та

штучними шляхами.
Природні:
Від матері до дитини,
Статевий,
Контактний (можливий безпосередній контакт з кров'ю, або опосередковай- через забрудненні бритви, носовички, зубні щітки і т.д)

лежить цитоліз гепатоцитів.
Це ініціює розвиток прогресуючого некробіотичного процесу різного

ступеня вираженості.
Вірус гепатиту В немає прямої цитопатичної дії, вона імуноопосередкована.

від 4-5 днів до 1-1,5 міс., в середньому 7-10 днів),

розгорнутих клінічних проявів (2-3 тижні) реконвалесценції (3-6 міс.);
за тяжкістю: легкого, середнього та тяжкого ступенів;
наслідки: видужання, затяжна реконвалесценція, вірусоносійство, хронічний гепатит, цироз печінки, первинний рак печінки.

розвивається поступово.
Розрізняють варіанти цього періоду:
диспепсичний,
артритичний,
астеновегетативний,
грипоподібний,
змішаний.
Триває близько 7-14 днів.

виникненням свербіжу шкіри, потемнінням сечі, а згодом знебарвленням калу,
стан хворих

погіршується. Зростає тимолова проба, АЛТ і АСТ.
Період реконвалесценції.
Зменшуються диспепсичні прояви, ознаки інтоксикації, жовтяниця, розміри печінки, світлішає сеча і забарвлюється кал.
Можливий перехід в хронічну фору з розвитком фіброзу та цирозу.

формі,
анти-HBcAg IgM-
ПЛР

гострий період противірусна терапія не призначається,
При підозрі на перехід в

хронічну форму застосовують рекомбінантні альфа-2-інтерферони

механізмом передачі, що характеризується враженням печінки, численними позапечінковими проявами й

переважно хронічним перебігом.

утворення мутантів, що призводить постійного змагання між утворенням нових антигенних

варіантів HСV і продукцією віруснейтралізуючих антитіл.
А це в свою чергу дозволяє вірусу постійно вислизати з-під імунного тиску.
Стійкий в навколишньому середовищі.

при гепатиті В.
Фактори передачі: кров, рідко сперма.
Джерело інфікування: людина хвора

на ВГС та вірусоносій.

тих органах і тканинах, де відбувається його розмноження.
Це печінкові

клітини і мононуклеари крові. У цих клітинах вірус не тільки розмножується, але і персистує тривалий час.
В основі ушкодження гепатоцитів лежить як пряма цитопатична дія вірусу(вірусний цитоліз) так і імуноопосередковані цитолітичні реакції( імунний цитоліз).
Однак і той і інший вплив доволі слабкий, тому не відбувається своєчасна елімінація вірусу з ураженої клітини.

«ласкавим вбивцею»,
може виникати незначний продром,
в 85 % переходить в хронічну

форму,
хронічний може розиватися в цироз та гепатоцелюлярної карциноми,