Який зв’язок існує між економічною теорією та економічною політикою?

групи М-33
Солтис Ольги

теоретичне і філософське обгрунтування. Складається з безлічі шкіл і напрямків.

Економічна теорія розвивається і поповнюється новими даними з часом, тому її розвитком в історичній перспективі займається такий напрямок як історія економічних вчень . Основне завдання економічної теорії - дати пояснення подій, що відбуваються в економічному житті за допомогою моделей дійсності, відобразити в собі реальну економіку .

Економічна теорія

, макроекономіки , міжнародної економіки , економетрики , теорії ігор

. У сучасній економічній теорії можна виділити ряд наукових шкіл і напрямів: неокейнсіанство , монетаризм , нову інституційну економічну теорію , нейроекономіка , австрійську школу , нову політичну економію , економіка і право .

поділ аналізованого об'єкта чи явища на окремі частини і визначення

властивостей окремого елемента. За допомогою синтезу отримують повну картину явища в цілому.
Метод індукції і дедукції - при методі індукції відбувається дослідження окремих фактів, принципів і формування загальних теоретичних концепцій на основі отримання результатів (від приватного до загального). Метод дедукції передбачає дослідження від загальних принципів, законів, коли положення теорії розподіляються на окремі явища.

Функції та методи

систему, що складається з певної кількості взаємопов'язаних між собою елементів,

які взаємодіють і впливають на ефективність всієї системи в цілому.
Метод математичного моделювання - передбачає побудову графічних, формалізованих моделей, які в спрощеному вигляді характеризують окремі економічні явища або процеси.
Метод наукової абстракції - дозволяє виключати з розгляду окремі несуттєві взаємини між суб'єктами економіки і концентрувати увагу на розгляді декількох суб'єктів.

встановлює взаємозв'язки між цими явищами, визначає властивості суб'єктів економіки (фінансово-кредитні

установи, підприємства, держава, населення).
Методологічна - дозволяє визначати економічну теорію як основу для розвитку цілого ряду інших економічних дисциплін ( маркетинг , статистика , менеджмент , ціноутворення ).
Освітня - дозволяє формувати у громадян економічну культуру , логіку, основні поняття про ринок.
Практична - рекомендації щодо вдосконалення поточної економічної ситуації, зниження рівня інфляції, збільшення валового національного продукту і т. д., розробка конкретних принципів і способів раціонального господарства.
Прогностична - на основі аналізу економічних явищ і процесів розробляти напрями перспективного розвитку.

здійсненню економічних рішень на макроекономічному рівні. Реалізація економічної політики передбачає

досягнення суспільно значущих цілей. Цілі економічної політики визначаються станом економіки країни в даний момент

Економічна політика

політики можуть бути:
Забезпечення стабільного зростання національної економіки ;

Підтримання ефективного розміру зайнятості ;
Cтабілізацію рівня цін, боротьба з інфляцією ;
Забезпечення збалансованого зовнішньоторговельного балансу .

Зміст і напрями економічної політики

При підході на основі галузевих, інституційних критеріїв прийнято виділяти такі

напрямки: промислове, аграрне, соціальне, транспортне, зовнішньоекономічне та інші. Грунтуючись на функціонально орієнтованому підході, можна виділити: фінансове, структурне, кон'юнктурне, цінове, валютне та інші напрямки економічної політики

сукупності і формують економічну політику держави. Основними елементами, що складають

економічну політику є:
Грошово-кредитна політика ;
Бюджетна політика ;
Податкова (фіскальна) політика ;
Інвестиційна політика;
Політика в області праці та зайнятості, ринку робочої сили, регулювання доходів;
Зовнішньоекономічна політика ;
Інші різновиди напрямків економічної політики.

про владу. Не є виключенням з цього правила і економічна

політика. Для неї найважливішим є питання про економічну владу та її використання для досягнення довгострокових та поточних цілей в економіці, реалізації певних економічних інтересів.

Зв'язок між економічною теорією та економічною політикою

економіки, історія держави. Незалежно від типу економічної сис-теми головним суб'єктом

економічної політики є держава. Тому економічна політика - це завжди державна економічна політика. Її цілі, механізми та інструменти найтісніше пов'язані із загальними функціями держави, характером держави, типом економічної системи, конкретним станом національної економіки, кон'юнктурою світового ринку, міжнародним становищем.

розвитку, запобігати зловживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп,

підприємств, а також кризовим явищам, підтримувати господарський порядок.
Залежно від конкретних обставин цілі економічної політики мо-жуть і повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її проблеми та протиріччя.

і "чому" відбувається в реальній економіці. Еконо-мічна політика виконує переважно

нормативну функцію і вирішує питання "що треба зробити", щоб досягти певних цілей економіч-ного і соціального розвитку. Однак дати відповідь на питання "що треба зробити" економічна політика не може без залучення еконо-мічної теорії.

ніж це здається на перший погляд. Можна зробити висновок, що

економічні теорії приховано панують над нами незалежно від того, чи знаємо ми що-небудь про них, чи ні. Той чи інший захід економічної політики завжди можна віднести до певного напряму економічної теорії так само, як ці теорії мають сукупність властивих саме їм уявлень про інструменти і механізми економічної політики.

передбачає мінімально можливе втручання держави в економіку. За цією концепцією

(А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. С. Мілль, ф. Еджуорт, А. Маршалл, А. Пігу) краща економічна політика - це економічна політика державного невтручання.

сукупного попиту, життєво необхідним для функціонування ринкової системи, яка, за

Дж. М. Кейнсом, втратила властивості саморегулювання. Основу кейнсіанської концепції макроекономічної політики становила ідея поєднання бюджетного регулювання з кредитно-грошовою політикою. Пріоритетні цілі - повна зайнятість, стабілізація економічного циклу, сталі темпи економічного зростання. Державний бюджет використовується як найважливіший інструмент економічної політики. Кредитно-грошова політика розглядається як важіль, що виконує допоміжну по відношенню до бюджетної політики функцію. Дефіцитне фінансування державних видатків є засобом стимулювання сукупного попиту.

утворюється ефект розширення сукупного попиту і зростання виробництва. При цьому

робилось важливе припущення, що реальні темпи зростання виробництва перевищуватимуть темпи зростання цін. Проте інший ефект полягає в тому, що державний попит заміщує приватний, скорочує приватні інвестиції, що негативно впливає на реальне виробництво. Протидіяти цьому повинна політика низьких відсоткових ставок з метою стимулювання приватних інвестицій.

і класичної традиції в економічній теорії, відстоює принцип невтручання держави

безпосередньо в господарський процес і одночасно принцип втручання держави в процес формування і захисту "конкурентного господарського порядку". Головні цілі економічної політики - забезпечення державою умов для економічної свободи всім суб'єктам господарювання, недопущення формування монополій, децентралізація економічної влади, протидія процесам її концентрації, державний захист і підтримка конкурентного порядку, регулювання соціальних проблем.

"Основні принципи економічної політики" (1950р.) зробив висновок, що політика невтручання

з часом провокує перехід до політики інтервенціонізму, тобто до безпосереднього втручання держави в господарський процес, внаслідок чого зростає залежність самої держави від владних економічних угруповань. Холи держава не регулює господарський порядок, первісна економічна свобода для всіх перетворюється в реальну економічну владу для небагатьох, в кінцевому рахунку в монополію і, при певних умовах, в диктатуру, або в загальну групову анархію, державне безвладдя.

пов'язані економічна теорія і економічна політика. Займаючись проблемами економічної політики,

В. Ойкен, врештірешт, прийшов до нових нестандартних теоретичних висновків, а саме, що принцип невтручання держави в господарський процес повинен обов'яз-ково доповнюватись регулюванням конкретних форм ринку, які забезпечують конкурентний господарський лад. Більш чи менш державності - така постановка питання проходить поза суттю проблеми.

важливий висновок для економічної політики в умовах перехідної економіки: економічна

політика держави повинна бути спрямована не на абстрактну мету "переходу до ринку" (що дуже подібне до такої ж самої абстрактної мети "переходу до комунізму"), а на створення конкретних форм ринку, які грунтуються на реальній конкуренції та недопущенні монополізації економічної влади.

концепцією макроекономічної політики, яка концентрує увагу на антиінфляційних заходах економічної

політи-ки, регулюванні обсягу грошової маси, відокремленні бюджетної та кредитно-грошової політики, забезпеченні бюджетної рівнова-ги. Важливою функцією держави є контроль за темпом зростання пропозиції грошей, який повинен відповідати темпам реального економічного зростання і очікуваній інфляції.

бюджетного дефіциту, якщо цей дефіцит призводить до таких коливань грошової

маси, які пе-ревищують реальний темп економічного зростання.