Слайд 1Західноукраїнські
землі в 1921-1939 рр.
Слайд 2План уроку
Статус українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини.
Економічний розвиток
українських земель.
Політична ситуація.
Розгортання українського націоналістичного руху.
Стан освіти.
Слайд 3ЗУНР
ПОЛЬЩА
загарбання Східної Галичини;
Рішенням ради Антанти ( 14.03.1923р.) Сх.Галичина включена у
склад Польщі
Закарпаття за умовами Сен – Жерменського договору 10.09.1919р. включене
до складу ЧЕХО - СЛОВАЧЧИНИ
Північна Буковина за умовами Сен – Жерменського договору 10.09.1919р. Включене до складу РУМУНІЇ
Поглинання території ЗУНР різними країнами
Слайд 4Статус українських земель у складі Польщі.
Територія східної Галичини поділялася на
три воєводства: Львівське, Тернопільське, Станіславське.
Слайд 5Статус українських земель у складі Польщі.
За рішенням Ради послів від
14.03.1923р. Східна Галичина визнавалася частиною Польщі з наданням їй статусу
автономії.
Польща стосовно українських земель здійснювала політику полонізації та асиміляції, нехтування прав і свобод, заборони культури і мови.
Слайд 6Українцям заборонялося займати керівні посади в органах управління, в армії,
поліції, судах.
Польський уряд штучно поділяв українців на лемків, бойків, поліщуків,
волинян, гуцулів, русинів, старорусинів.
З 1920р. Східна Галичина офіційно називалася «Східна Малопольща».
Прийняття «кресового» закону 1924р. та поширення «утраквістичних» шкіл
Слайд 7Полонізація народної освіти в Галичині
Слайд 8Економічний розвиток українських земель.
Польща «А»
Польща «Б»
Корінні польські землі
Західноукраїнські та західнобілоруські
землі
Підтримка розвитку економіки
Гальмування розвитку економіки
85% підприємств були дрібними
Засилля іноземного капіталу
Високі
залізничні тарифи
Розвиток кооперативного руху
Слайд 9Політика Польщі щодо українських земель
(1921 – 1939 рр.)
Слайд 10ІІ період
(1923–1926 рр.)
Після визнання країнами Антанти належності Сх. Галичини Польщі
польський уряд узяв курс на асиміляцію українського населення.
Було заборонено
вживання термінів «Україна» і «українці».
Переслідування українських політичних партій і діячів.
Роздача українських земель польським осадникам.
Українці зазнавали відкритої дискримінації в усіх областях.
Слайд 11ІІІ період
(1926–1937 рр.)
Спроби пошуку порозуміння з українством.
Регіоном для цього
мала б стати Волинь.
Створення двомовних (утраквестичних) шкіл,
призначення
українців на високі державні посади тощо.
Створення табору для політв’язнів у
Березі-Картузькій (1934 р.)
У той же час проводилися акції пацифікації 1930 р.
(умиротворення).
ІV період (1937-1939 рр.) - Повернення до жорсткої
антиукраїнської політики
Слайд 12Політичні партії в українських землях під владою Польщі
(1921 – 1938
рр.)
НЕ
Слайд 14УНДО Українське національно – демократичне об’єднання
Виникла 1925 р. на основі
НДП
Лідери: В.Бачинський, Д.Левицький, К.Левицький, Ю.Павликовський
Соціальна база: старше покоління діячів національного
руху, заможне селянство
Мета: здобуття незалежності правовим шляхом, побудова соборної демократичної України
Д.Левицький
Методи боротьби: парламентська боротьба, компроміс із властями (“нормалізація”)
В. Мудрий
Слайд 15УСДП Українська соціал – демократична партія
Виникла 1899 р.
Характер діяльності:
участь у спробах консолідації національного табору, засуджувала “нормалізацію”, тоталітаризм
Соціальна база:
робітники, незаможні селяни, інтелігенція
Мета: возз'єднання західноукраїнських земель з УСРР, комуністична платформа;
Із 1928 р. – соціал-демократична платформа
Методи боротьби: легальні і нелегальні
Із 1920 р. – радянофільські позиції
Група “Вперед”
Слайд 16УСРП Українська соціал – радикальна партія
Виникла 1926 р. шляхом об'єднання
УРП і УПСР (Волинь)
Лідери: Л.Бачинський, І.Макух, С.Жук
Соціальна база: селяни,
батраки, сільська інтелігенція
Програмні засади: самовизначення і соборність України, соціальна справедливість, передача землі селянам без викупу, критика комуністичного режиму в УСРР
Методи боротьби: легальні, розвиток кооперації
1935 р. – розкол на УСРП-лівицю та УСРП-опозицію, 1939 р. припинила існування
Слайд 17КПЗУ Компартія Західної України
Заснована 1919 року, з 1923 р. –
автономна частина КП Польщі
Мета: возз’єднання з УРСР
Соціальна база: залежно від
суспільно-політичних процесів в УСРР
1932 р. – розпуск “Сельроба”,
1938 р. розпуск КПЗУ під тиском ВКП (б)
Характер діяльності: підпільна, під прикриттям “Сельробу”
Лідери: О.Клірик, Р.Кузьма, М.Заячківський, Г.Іваненко
Слайд 18УВО
(липень 1920 р.)
Соціальна база: колишні вояки армій УНР і ЗУНР,
студенти, молодь, інтелігенція
Мета: незалежна, Соборна Україна
Ідейне підґрунтя – “інтегральний націоналізм”
Д. Донцова
Характер діяльності: теракти проти польських урядовців, акції саботажу, експропріаційні заходи
Створена у 1929 р. у Відні на з'їзді УВО
Характер діяльності: підпільна, терористична боротьба, революція
Є. Коновалець
Слайд 19Теорія інтегрального націоналізму
“Найперше завдання Української нації в стані її політичного
поневолення – це відновлення політично-правної організації, означеної як Українська Суверенна
Соборна Держава”
Із політичної програми ОУН
Причини виникнення інтегрального націоналізму:
жорстока антиукраїнська політика Польщі;
зневіра в демократичні ідеали;
загальноєвропейська тоталітарна тенденція в національно-визвольних рухах;
неможливість легальної боротьби за відновлення української державності.
Дмитро Донцов
Слайд 20Засади інтегрального націоналізму Д.Донцова
Заперечення ліберальних цінностей;
створення самостійної Української держави;
воля до
життя, влади, рішучість у боротьбі за здійснення мети;
“творче насильство ініціативної
меншості” – лідерів, які ведуть народ за собою;
аморальність – національна ідея вища за загальнолюдські цінності.
Слайд 21Висновки
Східна Галичина у міжвоєний період перебувала у складі Польщі.
Східна Галичина
була аграрно – сировинним придатком Польщі.
Суспільно – політичне життя характеризувалось
наростанням конфронтації між українцями та польською владою.
Слайд 22Українські землі у складі Чехословаччини
(20-30-ті рр. ХХ ст.)
Національно-визвольний
рух та
суспільні течії
Слайд 23Періодизація національно-визвольної боротьби в Закарпатті
І етап: 1920 – початок 1930-х
рр.
Участь населення у роботі демократичних інституцій влади;
Формування основних течій національно-визвольного
руху в краї;
Вироблення програмних установок, з'ясування позицій (“мовна дискусія”);
Домагання реалізації закріплених у Сен-Жерменському договорі автономних прав для краю (звернення до Ліги Націй 1922 р.)
Слайд 24Москвофільство (русофільство)
Основна ідея
Карпатські українці – частина російського народу;
право автономії у
складі Чехословаччини або Угорщини
Соціальна база
Підтримувалися чехословацькими аграрною, народно-соціалістичною, народно-демократичною партіями
Окремі представники греко-католицького духовенства, інтелігенції
Просвітницьке “Общество им. Духновича”
Слайд 25 Русинство
Ідейні засади
Русини – самобутня європейська нація
Мета
Автономія Закарпаття,
у перспективі - незалежність
Соціальна база:
мадяризовані
священики.
Народної підтримки не було
Слайд 26Українофільство (народовство)
Провідна
ідея
Єдність українців по обидва боки Карпат
Соціальна база - більшість населення
краю.
Провідна сила - Християнсько-народна партія
Мета: пробудження національної самосвідомості населення,
автономія в ЧСР, приєднання до Соборної України
Августин Волошин
Слайд 27Комуністична течія
Провідна ідея
Єдність українців по обидва боки Карпат
Мета: боротьба за
соціальні права населення;
автономія в ЧСР;
у перспективі – приєднання до радянської
України
Особливості діяльності: ідею соборності України використовувала як тактичний хід під час виборів
Слайд 28ІІ етап національно-визвольного руху
(початок 30-х – 1938 рр.)
Формування самостійних українських політичних партій і блоків
Слайд 29Карпатська Україна
(листопад 1938 – березень 1939 рр.)
Умови державотворення
Мюнхенська змова –
розчленування Чехо-Словаччини
(30.09.1938 р.);
рішення першого Віденського арбітражу (2.11.1938 р.) на користь Угорщини;
угорська експансія (листопад 1938 – березень 1939 рр.)
Етапи державотворення
23 жовтня 1938 р. – закон про автономію Підкарпатської Русі;
27 жовтня 1938 р. – призначення прем'єр-міністром А.Волошина;
30 грудня 1938 р. – зміна назви «Підкарпатська Русь» на «Карпатська Україна».
15 березня 1939 р. – проголошення незалежності Карпатської України
Слайд 31Закон Карпатської України (від 15 березня 1939 р.)
§ 1. Карпатська
Україна є незалежна держава.
§ 2. Назва держави — Карпатська Україна.
§
3. Карпатська Україна є республіка на чолі з президентом, вибраним Соймом Карпатської України.
§ 4. Державна мова Карпатської України є українська.
§ 5. Кольори державного прапора Карпатської України — синій і жовтий.
§ 6. Державний герб Карпатської України є дотеперішній краєвий герб.
§ 7. Державний гімн Карпатської України — «Ще не вмерла України...»
Августин Волошин – президент Карпатської України
Слайд 32Угорська агресія
2 листопада 1938 р. – перший Віденський арбітраж
10
листопада 1938 р. – вступ угорських військ на територію областей
14
березня 1939 р. – відкрита агресія Угорщини у Карпатській Україні;
18 березня 1939 р. – окупація більшої частини території Карпатської України Угорщиною;
Кін. Березня 1939 р. – еміграція уряду та президента до Румунії
Угорський,
Іршавський,
Мукачівський,
Севлюський повіти
Слайд 33Політична боротьба в українських землях під владою Румунії
(20 – 30-ті
рр. ХХ ст.)
Слайд 34Головні риси румунського правління
Денаціоналізація, “румунізація”
У північній Буковині проживають
“аж ніяк не українці, а слов'янізовані румуни ”
Колоніальна економічна політика
“Не буде перебільшенням, якщо скажемо: гуцули в даний момент – у стадії вимирання”
“Царський батіг був поганий, та в порівнянні з румунським гнітом, він був іграшкою”
Вайда-Воде, прем'єр Румунії
Слайд 35Політика Румунії щодо українських земель
(1921 – 1939 рр.)
Слайд 36Татарбунарське повстання
(16 – 25 вересня 1924 р.)
Слайд 37Політика Румунії щодо українських земель
(1921 – 1939 рр.)
Слайд 38Українська національна партія
(УНП, 1927 - 1938)
Мета:
захист інтересів українського населення;
захист від
румунізації;
створення Соборної України;
легальна діяльність.
Тактика: “органічна робота”, компроміс з існуючим
режимом
Соціальна база: інтелігенція, селянство
Лідер: В.Залозецький
Слайд 39Комуністична партія Буковини
(1918 – 1926, крайова організація КПР)
Мета:
світова революція;
радикальні
соціальні перетворення;
побудова комунізму;
приєднання до УСРР.
Соціальна база:
робітники, найбідніше селянство, інтелігенція
Методи боротьби:
нелегальні, збройні повстання
Лідери: С.Канюк, В.Гаврилюк, Ф.Стасюк
Слайд 40Партія українських працюючих Румунії “Визволення”
(1929-1934)
Мета:
одержавлення економіки;
аграрні перетворення;
приєднання до радянської України;
побудова
комунізму.
Соціальна база:
робітники, селянство, інтелігенція, молодь
Методи боротьби: легальні,
захист соціальних
прав робітників
Слайд 41Радикальна націоналістична організація (середина 30-х рр.)
Мета:
Об'єднання українських земель у Соборну
Українську Державу
Ідейне підґрунтя:
Інтегральний націоналізм
Соціальна база: радикальна молодь
Лідери:
О.Зибачинський,
І.Григорович,
Д.Квітковський.
Відомі організації:
“Мазепа”, “Залізняк”
Слайд 42Політика Румунії щодо українських земель
(1921 – 1939 рр.)
Слайд 43Стан освіти в західноукраїнських землях
(20-30-ті рр. ХХ ст.)
Слайд 44Освітня політика польських властей
Ліквідація українських кафедр Львівського університету;
невиконання обіцянки заснувати
окремий Український університет;
полонізація вищих навчальних закладів Львова - університету, Політехніки,
Академії ветеринарної медицини та Академії зовнішньої торгівлі;
обмеження доступу до вищої освіти через високу платню та дію процентного обмеження прийому українців до вузів (Львівський університет — 5%);
переслідування і закриття альтернативних навчальних закладів (закриття у 1925 р. Таємного університету у Львові);
перетворення шкільництва на засіб виховання польського державного патріотизму та асиміляції українців.
Слайд 45Стан початкової школи
Закриття українських шкіл
1924р. – “кресовий закон” –
утраквістична (двомовна) школа – основний тип школи
Слайд 46Освітня політика румунської влади
Українці – «румуни за походженням, що забули
рідну мову»
Закон про шкільництво від 26 липня 1924 року
Скорочення кількості
українських початкових шкіл:
Закриття всіх гімназій і професійних шкіл з українською мовою навчання, культурно-просвітницьких товариств.
Заборона на ввезення українських книг та музичних товарів.
Призначення замість українських вчителів румунських (1926), із збільшенням зарплати на 50%.
Закриття у Чернівецькому університеті всіх українських кафедр.
Слайд 47Освітня політика чехословацької влади
Розширення мережі українських шкіл
У 1938 р.
налічувалося
майже 500 народних шкіл,
5 гімназій,
4 учительських семінарії,
один
вищий навчальний
заклад — «Богословський ліцей».
Помірна чехізація
1925 р. - українська мова була визнана «чужою» для населення Закарпаття
Слайд 48Українські науково-освітні установи у Чехо-Словаччині
Між двома світовими війнами у Празі
постали й активно діяли
Український вільний університет,
Високий педагогічний інститут ім.
М.Драгоманова (1923–1933 рр.),
українська мистецька студія,
історико-філологічне товариство,
наукова асоціація,
Музей Визвольної боротьби України,
Господарська академія у Подебрадах (1922–1935рр.)
Слайд 49Українське шкільництво
(30-ті рр.)
Внаслідок такої політики 70% дорослих залишалися неписьменними. (Польща)
Внаслідок
такої політики 80% дорослих залишалися неписьменний. (Румунія)
Слайд 50Становище українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини