Здобутки укра їнської літератури в роки незалежності

таких об’єднань та спілок як «Пропала грамота», «Лу-Го-Сад», «Бу-Ба-Бу», «Нова

генерація», «Нова література» та Національної спілки письменників України

перетворилась на малофункціональну та бюрократичну організацію. Розчаровані письменники-активісти, утворили АУП

– Асоціацію українських письменників(1997), вийшовши зі спілки

Юрій Андрухович

Микола Рябчук

Юрій Пакальчук

Асоціація видавала безліч часописів і газет одна з них «Літературний

хрест».
Проте згодом через брак фінансування та колективного ентузіазму, вона перестала помітно функціонувати

Тарас Федюк

і „Zacharpolis”, житомирські „Оксія” і „Неабищо”, сумський „Паркан”, запорізький „99”

та інші зникли, або перетворилися на літературні студії, позбавлені будь-яких амбіцій до масштабних подій. Нещодавно створенний „Західний фронт молодої поезії” – теж, здається, затихає. Отже спілки та організації майже зникли з літературного процесу України

часописи, видавництва і книгарні. Після буденної сірості Радянсько союзу, вибух

візуальної масової культури переорієнтував багатьох людей на телебачення і кіно

доступ до літератури людям які були в ній зацікавленні. Для

цього сьогодні працюють десятки літературних сайтів, блоги письменників і їхні сторінки в соціальних мережах, електронні версії літературних часописів

Саме через це в українській літературі проростають буйним цвітом детектив,фантастика

та любовно-авантюрний роман. Проте за данними статистики книговиданню в Україн придають мало уваги. Станом на 1999 всьго видано українських книжой 25 млн. І ця ситуація погіршується донині.

Симона Вілар (Н. Гавриленко)

підтримують українську книжку за кордном. Не має жодних степендій для

перекладачів та державної підтримки. Найчастіше переклад здійснюється з власної ініціативи, або ж за допомогою дружніх зв’язків. Хоча останнім часом українська література викликає великий попит за кордоном і все більше, і більше іншомовних письменників займаються перкладом української книжки.

до визнання»