Земля і Місяць

своїй орбіті навколо Сонця з дуже великою швидкістю — 30км/с.

Крім того, обертаючись навколо власної осі, вона робить один оберт за добу. Земля оточена атмосферою, яка простягається в космос більше ніж на 1000 км. Вона має ідеальні умови для існування життя

N2, який відіграє важливу роль у житті рослин. Кисень 02

є необхідним елементом для дихання людей і тварин та складає 21 % об'єму атмосфери.

випромінювання Землі та створює парниковий ефект, внаслідок чого температура поверхні

підвищується. Зараз середня температура поверхні +16 °С, а якби не було в атмосфері пари води, то температура навіть на екваторі могла б знизитися до -25 °С. Погода (вітри, циклони та антициклони) формується у нижніх шарах атмосфери, яка називається тропосферою, де передача енергії відбувається не тільки випромінюванням, а і за допомогою конвекції.

відсотків більшою, то виникали б постійні пожежі, бо мокрі дерева

горіли б, як сірники, а якби кисню в атмосфері було трохи менше ніж 18 %, то неможливо було б запалити сірника... Шар озону 03 (алотропна видозміна кисню) захищає живі організми від ультрафіолетового випромінювання Сонця. Ультрафіолетові промені знищують мікроорганізми та рослини, викликають ракові захворювання. Якби не стало озонового шару в атмосфері, то життя на поверхні Землі могло б загинути.

енергії, бо вода має одну з найбільших в природі питому

теплоємність, тому на материках протягом доби і навіть протягом року не спостерігається різкого перепаду температури.

ніж 500 км пояси радіації. Елементарні частинки, які рухаються у

міжпланетному просторі з величезною швидкістю і мають електричний заряд, взаємодіють з магнітним полем Землі й тому не долітають до атмосфери. Таким чином, магнітне поле захищає життя на Землі від смертельних потоків космічних частинок.

невеликі збурення в атмосфері або сонячної радіації суттєво не впливають

на загальний стан цієї системи. Але геологічні дослідження показують, що в минулому відбувались екологічні катастрофи, внаслідок яких різко знижувалася температура та наставали так звані льодовикові періоди. Для прогнозування майбутнього нам необхідно знати причини, що призводять до таких катастрофічних процесів. Причиною раптового зниження температури на поверхні Землі можуть бути як зовнішні фактори, наприклад падіння астероїда, так і геологічні процеси — виверження вулканів або рух материків.

34 м на 1 °С і у свердловинах на глибині

10 км досягає +300 °С. У центрі Землі існує металічне ядро, частина якого знаходиться у розплавленому стані при температурі 7000 °С. Вище знаходиться мантія, яка складається переважно з кремнезему (Si02). На мантії «плаває» кора, товщина якої коливається від 5 км під океанами до 50 км під материками.

які повільно розходяться в різні боки

Місяця, тобто зміна його зовнішнього вигляду, настають внаслідок того, що

Місяць світиться відбитими сонячними променями. Обертаючись навколо нашої планети, він займає різні положення відносно Землі й Сонця, тому ми бачимо різні частини його денної півкулі.

видний, бо до нас повернена його нічна півкуля.

затемнень, коли темний диск Місяця видно на тлі яскравого Сонця

денного та половина нічного боку Місяця

боку від Сонця.

перед світанком.
 

Сонце і поверхня нагрівається до температури +130 °С, а після

двотижневої ночі поверхня охолоджується і температура на світанку падає до -170 °С. За високої температури молекули газів покидають сферу тяжіння Місяця, тому там неможливе існування густої атмосфери.

там не буває ні вітрів, ні дощів. Зміни пір року

не відбувається, бо вісь обертання Місяця майже перпендикулярна до площини орбіти.

були названі морями, а світліші ділянки астрономи назвали материками.

років тому. Моря мають темніший колір, бо за хімічним складом

там більше заліза, а на світліших ділянках більше алюмінію

миттєво закипає і випаровується або замерзає. Вода у твердому стані

могла зберегтися під поверхнею на глибині кількох десятків метрів, де протягом доби температура не змінюється і дорівнює -30 °С.

кратери — круглі гори діаметром до кількох сотень кілометрів, які

мають вали заввишки кілька кілометрів

утворитися під час виверження вулканів, з яких витікала розплавлена лава

та заповнювала більш низькі ділянки, — так виникли моря. Правда, виверження вулканів припинилося дуже давно, бо вік найстаріших твердих скель на материках — 4,4 млрд. років, в той час як лава у морях застигла близько З млрд. років тому

ще на початку космічної ери. У 1959 р. АМС серії

«Луна» вперше у світі долетіли до Місяця: «Луна-1» стала першою штучною планетою Сонячної системи, «Луна-2» досягла поверхні Місяця, а «Луна-3» сфотографувала зворотний бік Місяця і передала телевізійне зображення на Землю .

Бур і вперше у світі передала телевізійний «репортаж» з поверхні

іншого світу. Ми побачили, що справді поверхня Місяця вкрита пилом, але міцність ґрунту достатня для того, щоб втримати станцію на поверхні.

та АМС «Луна-20», «Луна-24», які в автоматичному режимі вперше доставили

на Землю зразки місячного ґрунту.

космічний корабель «Аполлон-11» (США) і астронавт Нейл Армстронг зробив перший

крок по поверхні іншого світу — так почався новий етап в дослідженні космосу. Дослідження показали, що шар пилу, так званий реголіт, у середньому сягає глибини 20 м. Аналіз реголіту приніс несподівані результати: мікроскопічні частинки мають розміри 0,01 мм і нагадують звичайну пудру, але за хімічним складом вони наполовину складаються з окислів силіцію і є фактично маленькими скляними кульками. Такі мікроскопічні кульки утворилися після падіння мікрометеорів.

який припорошений шаром реголіту, що утворився після падіння мікрометеорів. На

Місяці не дме вітер, тому сліди збережуться ще мільйони років (фото експедиції «Аполлон-17»)