Життя та театральний шлях Люціана Квєцінського

у Драматичній школі під керівництвом професора Яна Хенцінського (1826-1874), відомого

польського актора, режисера і письменника. Люціан Квєцінський успішно дебютував на сцені у 1866 році , і з того часу виступав на сценах театрів у Познані, Лодзі, Варшаві і Кракові. З 1880 до 1892року виступав у Львівському театрі, був улюбленцем публіки, заграв багато цікавих ролей з польського і зарубіжного репертуару. У 1892 році запрошений на посаду директора професійного польського театру ім. Александра Фредра у Станіславові.

» писав : «Не можна було зробити більш вдалого вибору

. Новий директор Станіславівського театру Люціан Квєцінський у 1880 році відсвяткував вже свій акторський ювілей – працював у театрі понад 25 років і мав славу видатного актора… Він був середнього зросту , дуже елегантний з красивими рисами обличчя, швидкими очима, пластичний у рухах. Квєцінський відповідав усім вимогам на амплуа драматичного актора: він був дуже інтелігентним, мав м’який голос, що бринів металом і володів ним віртуозно… Не можна забути його чудової дикції , яку він з часом довів до досконалості. Квєцінський добре розумів, що сцена вимагає перш за все ясної, виразної вимови, хто її не мав втратив найважливіший елемент, яким володіє актор».

увертюрою з опери Монюшка «Галька», яку виконав військовий оркестр 48

полку піхоти, потм глядачі переглянули драматичну віршовану п’єсу «На передодні», написану поетом Россовським.
Відгуки на постановку п’єси друкувалися не тільки в газетах, а й приходили у формі телеграм з Варшави, Кракова, Перемишля, Стрия, Коломиї.
У пресі писали про велику роботу театрального колективу, успіх сезону був заслугою Квєцінського і його дружини Антоніни –відомої львівської акторки, яка полюбилася мешканцям Станіславова.

За 8 місяців в театрі було показано 118 вистав, твори

польських драматургів – 76, перекладаних – 39. За жанром переважали комедії та водевілі, але були і трагедії, побутові та історичні драми.
Наступний театральний сезон розпочався 16 вересня 1893 року, але, на жаль, цієї осені публіка перестала ходити до театру. Причиною цього була епідемія холери, яка шаліла у Галичині.

всі двері, просив про фінансову допомогу. Але невдовзі на нього

чекала прикра новина про те, що його дружина Антоніна підписала контракт з дирекцією Львівського театру і відмовилася далі працювати у Станіславові. Це змусило Квєцінського написати заяву до Музичного товариства про розірвання контракту, який би мав діяти ще 4 роки, пояснив свої дії фінансовою неспроможністю виконати взяті на себе зобов’язання.
18 грудня 1893 року він склав із директорські зобов’язання і повернувся у Львів.
Несподівано для родини і друзів він 2 липня 1894 року закінчив життя самогубством. Йому забракло бажання жити.
Лише 2 роки керував Люціан Квєцінський польським театром ім. Фредра у Станіславові. Його праця важка і невдячна.
Гарячий патріот, знавець сцени, талановитий актор і режисер, людина бездоганної репутації, Квєцінський користувався у Станіславові загальною повагою і назавжди залишився в пам’яті його мешканців.