Озоновий шар Землі

озоновий шар активно досліджував професор оксфордського університету Ґордон Добсон, на честь

якого названо одиницю вимірювання товщини озонового шару — одиниця Добсона. 1928 року Добсон організував світову мережу нагляду за озоновим шаром, яка працює й досі.

небезпечний.
Поглинає інфрачервоне випромінювання земної поверхні.
Прямим і непрямим чином впливає на

хімічний склад атмосфери.

знищено ультрафіолетовим випромінюванням.
Наша квітуча зелена планета перетворилася б на пустелю.

гнійну паличку, всі ліпо- і гідрофільні віруси, в тому числі віруси гепатиту А,

В, С, спори і вегетативні форми всіх відомих патогенних грибів та простіших, імуномодулююча дія озону проявляється в активації клітинного та гуморального імунітету.
Доведено, що озон підсилює дію інших лікарських препаратів за рахунок того, що він покращує доступ ліків до клітин, за рахунок розпушення їхніх мембран. Таким чином, наприклад, при призначенні шоку і антибіотиків доза останніх може бути знижена в 2 рази.
Озон позитивно впливає на еритроцити , збільшує еластичність їхніх мембран, тим самим покращується прохідність останніх в спазмованих та звужених внаслідок хвороби судинах та капілярах. Це дає змогу більшій кількості еритроцитів проникнути в ті ділянки хворого організму, де є гіпоксія (недостатня кількість кисню), і збагатити її киснем. Озон також підвищує проникливість кліткових мембран дляглюкози, і це знижує рівень цукру в кров'яному руслі за рахунок кращого надходження глюкози в тканини.

багатьма неорганічними й органічними сполуками. Головні речовини, що сприяють руйнуванню

молекул озону:
- прості речовини
- водень (Н2)
- атоми кисню (О)
- хлору (Сl)
- брому (Вr)
-неорганічні сполуки
-хлороводень (HCl)
-монооксид азоту (NO)
-органічні сполуки
- метан (СН4)
Практично єдиним джерелом озону в атмосфері є фотодисоціація молекулярного кисню на атоми з наступним швидким присипанням атома до молекули O2 з утворенням молекули озону:
O2 + hn = O + O
O + O2 + M = O3 + M
(тут М – будь-яка молекула повітря h – постійна Планка; n – частота поглинутого електромагнітного випромінювання) Цей процес відбувається на висотах більше 30 км, оскільки нижче цієї висоти короткохвильове сонячне випромінювання не проникає. У результаті досить високо в атмосфері з ’ являються молекули озону й атоми кисню.

Загибель атмосферного озону відбувається в результаті наступних процесів:
O3 + hn = O + O2
O + O3 = O2 + O2

шарі Землі . Надзвичайне занепокоєння викликає руйнування антарктичного озону, де

зафіксовано появу першої озонової діри. Якщо раніше вона відновлювалась , то з 1987 року вона існує цілорічно і має тенденцію до розширення . Один з найбільших вражаючих доказів того,що хлор дійсно є агентом, відповідальним за появу озонової діри з‘явився у вересні 1967року коли вчені пролетіли на літаку з Південної Америки прямо до Південного полюса, у зону озонової діри

появі озонової діри. Коротенько воно таке: Антарктида оточена океаном, вітри

безупинно циркулюють навколо континенту, утворюють лійку з вітрів, що збирає повітря над Антарктидою й утримує його , не дозволяючи змішуватися з іншою атмосферою. Цей вихор служить ізольованим “ реакційним казаном ” для полярних атмосферних сполук (він значно сильніше того?що утворюється над Північним полюсом , тому північна озонова діра проявляється значно слабше)

пошкодження очей
Інші ефекти:
Утруднення дихання
Подразнення у горлі
Перешкодженя функцій легенів

з причин зниження чисельності видів земноводних. Виснаження озонового шару впливає

на багато видів земноводних на кожному етапі їх життєвого циклу. Ось деякі ефекти: Перешкоджає росту і розвитку личинок Змінює поведінку і звички Є причиною деформації у деяких видів Зменшує імунітет. Деякі види стали більш уразливими до хвороб і смерті Пошкодження сітківки і сліпота у деяких видів

під загрозою зникнення від підвищеного ультрафіолетового випромінювання. Морський фітопланктон відіграє

фундаментальну роль у харчовому ланцюгу, а також у океанічному вуглецевому циклі. Планктону відіграє важливу роль у перетворенні атмосферного діоксиду вуглецю в кисень. Ультрафіолетові промені можуть впливати на виживаність цих мікроскопічних організмів, впливаючи свою орієнтацію і рухливість. У кінцевому підсумку це впливає на всю екосистему